Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Кіровоградської області на вирок Бобринецького районного суду

Кіровоградської області від 29 жовтня 2008 року, яким засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

неодноразово судимого, останнього разу

2.07.2001 року за ч. 3 ст. 81, ч. 2 ст. 17,

ч. 3 ст. 81 КК України (1960 року) на три роки

шість місяців позбавлення волі з конфіскацією

всього майна, що є його власністю,

за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на два роки позбавлення волі.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 17 липня 2008 року близько 22 години в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи в будинку ОСОБА_2, відкрито заволодів мобільним телефоном останньої, а коли потерпіла намагалась його забрати

ОСОБА_1 застосував до неї насильство, яке не є небезпечним для її життя чи здоров'я.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеності вини засудженого та юридичної оцінки його дій, порушує питання про скасування вироку суду та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону й невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. При цьому зазначає, що під час розгляду справи суд у порядку ч. 3 ст. 299 КПК України дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорювались, однак у вироку послався на всі здобуті докази, чим порушив вимоги ст. 334 КПК України. Також зазначає про необґрунтоване застосування до ОСОБА_1 ст. 69 КК України, так як судом не врахована особа засудженого, який має непогашені судимості за корисливі злочини, новий злочин вчинив у стані алкогольного сп'яніння, шкоду відшкодував лише в результаті розшукових заходів.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про скасування вироку суду в зв'язку з невідповідністю призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості злочину та особі засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання прокурора підлягає задоволенню частково.

Застосовуючи до ОСОБА_1 ст. 69 КК України, районний суд послався на те, що він щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину та усунув заподіяну шкоду, визнавши ці обставини як пом'якшуючи покарання.

Наведені обставини за переконанням районного суду свідчили про можливість застосування до засудженого ст. 69 КК України і призначення йому покарання нижче найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 186 КК України.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він не ґрунтується на загальних засадах призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, згідно з якими при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Визначаючи ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк два роки, районний суд фактично не зважив, що злочин, вчинений засудженим відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким. Також суд з недостатньою повнотою врахував особу винного, який неодноразово судимий, у тому числі двічі за корисливі злочини, після звільнення від відбування покарання на шлях виправлення не став, суспільно-корисною працею не займався.

Ураховуючи наведене, зазначений вирок через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно всебічно, повно та об'єктивно дослідити всі докази, дати їм належну оцінку. За умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення, призначене ОСОБА_1 покарання, із застосуванням ст. 69 КК України слід вважати м'яким.

Що стосується доводів прокурора про істотні порушення кримінально-процесуального закону за яких суд проводив слідство в порядку ч. 3 ст. 299 КПК України, однак у вироку послався на всі здобуті у справі докази, то вони є непереконливими та не можуть бути підставами для скасування вироку.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Вирок Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 29 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.