Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 17 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої й апеляційної інстанцій, на вирок Київського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2008 року, окрему постанову цього ж суду від 22 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1

Вироком Київського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

виправдано за ст. 257 та ч. 1 ст. 263 КК України.

Окремою постановою Київського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2008 року звернуто увагу Генерального прокурора України на допущені органом досудового слідства порушення закону при розслідуванні кримінальної справи щодо ОСОБА_1

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2008 року зазначені судові рішення залишені без зміни.

Органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він восени 1997 року, маючи свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, за пропозицією ОСОБА_2 вступив до озброєної банди, організованої іншою особою, де виконував обов'язки захисника даної злочинної організації, здійснював інші дії в інтересах банди, а також сприяв вчиненню бандою злочинів, за що отримував щомісячно від організатора озброєної банди заробітну плату.

Зокрема, на думку органів досудового слідства, ОСОБА_1 виконуючи відведену йому в банді роль, брав активну участь у незаконному звільненні учасників банди, що вчинили злочини, від кримінальної відповідальності. Захищаючи ОСОБА_3 в справі про замах на вбивство кандидата на посаду Одеського міського голови ОСОБА_4, ОСОБА_1 підбирав захисників для інших обвинувачених, координував їх дії, збирав отриману під час досудового слідства інформацію щодо доказів та передавав її ОСОБА_3. В необхідних випадках ОСОБА_1 через захисників впливав на інших обвинувачених, схиляючи їх до відмови від правдивих показань.

Крім того, відповідно до пред'явленого обвинувачення, ОСОБА_1 схилив військових службових осіб до зловживання владою, яке виразилось у незаконній постановці на військовий облік і незаконній прописці у м. Одесі учасника банди ОСОБА_5, що спричинило тяжкі наслідки.

Також ОСОБА_1 обвинувачувався у незаконному придбанні та зберіганні саморобної короткоствольної вогнепальної зброї, придатної для стрільби спортивно-мисливськими патронами калібру 5,6 мм, а також патронів до цієї зброї у кількості 19 штук.

У касаційному поданні прокурор зазначає, що виправдувальний вирок щодо ОСОБА_1 постановлений з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, зокрема ст.ст. 323, 334 КПК України.

Так, у касаційному поданні йдеться про те, що місцевий суд не дав оцінки показанням ОСОБА_1 на досудовому слідстві, згідно з якими він визнав факти систематичного отримання від ОСОБА_3 через іншу особу грошей для інших адвокатів, що захищали учасників банди.

ОСОБА_1, зазначає прокурор, пояснював, що ці гроші він отримував за надання правової допомоги учасникам банди без укладення відповідного договору.

Прокурор твердить і про те, що ОСОБА_1 під час досудового слідства дав детальні показання щодо виконання ним обов'язків захисника ОСОБА_3., який обвинувачувався у вчиненні замаху на вбивство ОСОБА_4 Крім того, ОСОБА_1 був обізнаний з приводу того, що ОСОБА_3. є лідером озброєної банди. Давав ОСОБА_1 показання і про те, що з матеріалів кримінальної справи щодо замаху на вбивство ОСОБА_4 він знав про наявність у людей ОСОБА_3. зброї і вибухових речовин.

На думку прокурора, під час досудового слідства повністю знайшло підтвердження обвинувачення ОСОБА_1 у сприянні постановки на військовий облік та прописці учасника банди ОСОБА_5

Вважає прокурор доведеним і обвинувачення ОСОБА_1 у незаконному придбанні та зберіганні саморобної короткоствольної вогнепальної зброї та патронів до неї.

У поданні йдеться також про те, що суд не дав оцінки показанням свідка, відносно якого були застосовані заходи безпеки, про участь ОСОБА_1 в озброєній банді.

Звертає прокурор увагу й на те, що суд, поклавши в основу виправдувального вироку показання ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які засуджені за ст. 257 КК України, згідно з якими ОСОБА_1 у банді не перебував, не дав оцінки їх викривальним ОСОБА_1 показанням під час досудового слідства.

Висновок суду про неконкретність пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення прокурор вважає безпідставним, оскільки, на його думку, прокурор відповідно до вимог ст. 277 КПК України має право під час судового розгляду змінити пред'явлене обвинувачення.

Подання прокурора містить твердження і про те, що суд, не витребувавши усіх матеріалів, що мають значення для правильного вирішення справи, допустив неповноту судового слідства.

Прокурор зазначає також про те, що в резолютивній частині вироку суд не вказав підстав виправдання ОСОБА_1

Окрема постанова місцевого суду, на думку прокурора, не відповідає вимогам ст. 23-2 КПК України. Зокрема, прокурор вважає, що суд не мав права відображати у цій постанові питання, що стосуються кваліфікації дій ОСОБА_1 та інших осіб, справа щодо яких цим судом не розглядалася.

Прокурор стверджує, що окрема постанова є немотивованою, а її резолютивна частина не містить рекомендацій щодо усунення вказаних судом порушень.

Касаційне подання містить прохання про скасування постановлених судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України; пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання; виправданого, який заперечував проти задоволення подання, вважаючи постановлені в справі судові рішення законними та обґрунтованими; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновку про недоведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257 та ч.1 ст. 263 КК України місцевий суд дійшов на підставі дослідження усіх обставин, які могли мати значення для прийняття рішення в справі, повної і всебічної перевірки зібраних на досудовому слідстві доказів та їх оцінки відповідно до вимог ст. 67 КПК України.

За змістом ст. 257 КК України участь у банді передбачає перебування в її складі. Особа стає учасником банди з моменту її утворення або ж відтоді, коли інші учасники дали згоду на прийняття цієї особи до вже існуючої банди.

Як видно з матеріалів справи, під час досудового слідства та в судовому засіданні ОСОБА_1 заперечував свою участь у створеній іншою особою озброєній банді.

Допитані в судовому засіданні як свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які засуджені за ст. 257 КК України, участі ОСОБА_1 у банді також не підтвердили.

Суд обґрунтовано зазначив, що матеріали справи не містять доказів того, що на пропозицію певної особи, ОСОБА_1 восени 1997 року вступив до озброєної банди та виконував обов'язки захисника даної злочинної організації, здійснював інші дії в інтересах банди, а також сприяв вчиненню нею злочинів.

Судом були ретельно досліджені докази щодо злочинної, на думку органів досудового слідства, діяльності ОСОБА_1 щодо захисту членів банди та інших осіб, сприянню ОСОБА_5 в постановці його на військовий облік та прописці.

Давши належну оцінку показанням свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та інших, суд дійшов правильного висновку про недоведеність участі ОСОБА_1 у створеній іншою особою банді.

Колегія суддів погоджується також з висновками суду про недоведеність участі ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.

Так, ОСОБА_1 винним себе у вчиненні даного злочину, не визнав, пояснивши, що зброя та патрони, виявлені у нього в квартирі, могли бути йому підкинуті.

З посиланням на показання свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, які були понятими під час обшуку житла ОСОБА_1, суд встановив, що обшук був проведений з порушеннями вимог ст. 186 КПК України, у зв'язку з чим протокол цієї слідчої дії не може слугувати доказом винуватості ОСОБА_1

Отже доводи подання щодо доведеності участі ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України є необґрунтованими.

Колегія суддів не може погодитися з доводами касаційного подання прокурора про невідповідність вироку суду першої інстанції вимогам ст.ст. 323, 334 КПК України, оскільки це судове рішення обґрунтоване на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, а викладені в ньому висновки з достовірністю випливають з матеріалів справи.

Мотивувальна частина вироку містить формулювання обвинувачення, яке було пред'явлено ОСОБА_1 і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкинув докази обвинувачення.

Суд обґрунтовано зазначив, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 отримував кошти як захисник злочинного угрупування, не доведено й того, які конкретно обов'язки як захисник банди він виконував. Тому доводи касаційного подання в цій частині колегія суддів вважає необґрунтованими.

У процесі судового слідства були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, допитані всі особи, показання яких мають істотне значення для справи, тому колегія суддів вважає, що доводи касаційного подання щодо неповноти судового слідства є безпідставними. До того ж, перед закінченням судового слідства, як убачається з протоколу судового засідання, прокурор не заявляв клопотань щодо виклику до суду додаткових свідків чи витребування нових доказів на підтвердження чи спростування обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Усім доказам, у тому числі й показанням свідків, які мають значення для правильного вирішення справи, у вироку місцевого суду дана належна оцінка, а тому доводи касаційного подання про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на думку колегії суддів, також є необґрунтованими.

Прокурор, спростовуючи висновки суду про неконкретність пред'явленого ОСОБА_1 за ст. 257 КК України обвинувачення, зазначає, що суд не врахував положень ст. 277 КПК України щодо права прокурора до закінчення судового слідства змінити пред'явлене особі обвинувачення.

У той же час, як видно з матеріалів справи, в судовому засіданні прокурор таким правом не скористався та підтримував пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення в повному обсязі.

У мотивувальній частині вироку суд зазначив, що ОСОБА_1 має бути виправданий за недоведеністю його участі у вчиненні інкримінованих йому злочинів, а тому відсутність посилання на цю підставу в резолютивній частині судового рішення, відповідно до вимог ст. 370 КПК України не тягне за собою його скасування. Тому і в цій частині колегія суддів не може погодитися з доводами подання.

Колегія суддів вважає, що неправильного застосування кримінального закону чи істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону при розгляді справи судом першої інстанції та апеляційним судом допущено не було, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування чи зміни судових рішень в частині виправдання ОСОБА_1 за ст. 257 та ч.1 ст. 263 КК України.

Виявивши порушення вимог кримінально-процесуального закону під час розслідування справи щодо ОСОБА_1, суд відповідно до вимог ст. 23-2 КПК України окремою постановою звернув увагу Генерального прокурора України на ці порушення.

Колегія суддів вважає, що викладені в окремій постанові порушення щодо неконкретності та ґрунтуванні на припущеннях пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення, порушення права обвинуваченого на захист, оцінка органом досудового слідства судового рішення, що набрало законної сили, недотримання вимог ст. 186 КПК України при проведенні обшуку житла обвинуваченого, підтверджуються матеріалами справи і вимагають вжиття відповідних заходів.

Разом із тим, посилання в окремій постанові на порушення, допущені, на думку суду, органом досудового слідства при кваліфікації дій ОСОБА_1 щодо вчинення ним службового підроблення та використання завідомо підробленого документа підлягають виключенню з цього судового рішення, оскільки вирок місцевого суду в цій частині скасовано з направленням справи на новий судовий розгляд.

Підлягають виключенню з окремої постанови й посилання на бездіяльність органу досудового слідства, який за наявності до того, на думку суду, підстав, не порушив кримінальну справу щодо особи, що значиться в матеріалах справи під псевдонімом "ОСОБА_18"

Висновки суду в цій частині не ґрунтуються на матеріалах справи і є немотивованими.

З окремої постанови необхідно виключити як безпідставні й посилання на порушення вимог ст. 22 КПК України відносно осіб, справу щодо яких Київський районний суд м. Одеси не розглядав.

У зв'язку з цим ухвала апеляційного суду у частині залишення без зміни окремої постанови суду першої інстанції також підлягає зміні.

Керуючись ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,-

касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Вирок Київського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2008 року в частині виправдання ОСОБА_1 за ст. 257 та ч.1 ст. 263 КК України залишити без зміни.

Окрему постанову Київського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2008 року в частині, що стосується цієї постанови змінити, виключивши з них посилання: на порушення вимог закону при кваліфікації дій ОСОБА_1 щодо вчинення ним службового підроблення та використання завідомо підробленого документа; бездіяльність органу досудового слідства, який не порушив кримінальну справу щодо особи, яка значиться в матеріалах справи під псевдонімом "ОСОБА_18"; на порушення вимог ст. 22 КПК України відносно осіб, справу щодо яких Київський районний суд м. Одеси не розглядав.

У решті зазначені судові рішення залишити без зміни.