5-2703км09 Про неодноразове вчинення за попередньою змовою, організованою групою, крадіжок чужого майна з квартир, та легалізація незаконно отриманих коштів - 17.09.2009 Прийняття

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі; за ч. 4 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі; за ч. 5 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 2 ст. 209 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, одержаного злочинним шляхом, з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на 3 роки та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією майна, одержаного злочинним шляхом, з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на 3 роки та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ІНФОРМАЦІЯ_2,

уродженця і жителя м. Кривого Рогу

Дніпропетровської області, громадянина України,

раніше судимого: 1) 5 липня 2000 року Тернівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 81, ч. 2 ст. 140 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі; 2) 3 березня 2004 року Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 12 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки обмеження волі; звільненого 27 жовтня 2005 року умовно-достроково на 1 рік 1 місяць 4 дні, -

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі; за ч. 4 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі; за ч. 5 ст. 185 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 2 ст. 209 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, одержаного злочинним шляхом, з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на 3 роки та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України часткового складання призначених покарань ОСОБА_2 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 1 місяць з конфіскацією майна, одержаного злочинним шляхом, з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на 3 роки та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано покарання не відбуте ОСОБА_2 за вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 3 березня 2004 року і остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 2 місяці з конфіскацією майна, одержаного злочинним шляхом, з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на 3 роки та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ІНФОРМАЦІЯ_3,

уродженця і жителя м. Кривого Рогу

Дніпропетровської області, громадянина України,

такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК України, -

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_3 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 1 місяць з конфіскацією майна, одержаного злочинним шляхом, з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на 3 роки та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ІНФОРМАЦІЯ_4,

уродженця і жителя м. Кривого Рогу

Дніпропетровської області, громадянина України,

раніше судимого 6 жовтня 2005 року Золочівським районним судом Львівської області за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 308 на 9 років позбавлення волі, -

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ч. 4 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України до призначеного ОСОБА_4 покарання частково приєднано покарання за попереднім вироком від 6 жовтня 2005 року та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років.

Щодо засудженого ОСОБА_5 вирок суду не оскаржений.

Постановлено стягнути:

- з ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілих: ОСОБА_6 - 490 грн., ОСОБА_7 - 12 450 грн., ОСОБА_8 - 1 445 грн.;

- з ОСОБА_3 і ОСОБА_2 солідарно на відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілих: ОСОБА_9 - 4 550 грн., ОСОБА_10 - 295 грн.;

- з ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 солідарно на відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілих: ОСОБА_11 - 1 710 грн., ОСОБА_12 - 7 795 грн., ОСОБА_13 - 2 929 грн. 42 коп., ОСОБА_14 - 200 грн., ОСОБА_15 - 10 151 грн.;

- з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 солідарно на відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілих: ОСОБА_16 і ОСОБА_17 - 7 929 грн. 20 коп., ОСОБА_18 - 15 584 грн., ОСОБА_19 - 11 775 грн., ОСОБА_20 - 3 433 грн., ОСОБА_21 - 8 830 коп., ОСОБА_22 - 480 грн., ОСОБА_23 - 1 200 грн., ОСОБА_24 - 5 017 коп., ОСОБА_25 - 3 500 грн., ОСОБА_26 - 4 750 грн., ОСОБА_27 - 640 грн., ОСОБА_28 - 5 666 грн., ОСОБА_29 - 7 219 грн., ОСОБА_30 - 8 550 грн., ОСОБА_31 - 1 200 грн., ОСОБА_32 - 2 540 грн., ОСОБА_33 - 1 000 грн., ОСОБА_34 - 10 403 грн. 97 коп., ОСОБА_35 - 3 066 грн., ОСОБА_36 - 1 184 грн. ОСОБА_37 - 3 605 грн., ОСОБА_38 - 10 635 грн., ОСОБА_39 - 2 890 грн., ОСОБА_40 - 11 835 грн., ОСОБА_41 - 760 грн., ОСОБА_42 - 2 440 грн., ОСОБА_43 - 1 760 грн., ОСОБА_44 - 925 грн., ОСОБА_45 - 621 грн., ОСОБА_46 - 2 600 грн., ОСОБА_47 - 1 660 грн., ОСОБА_48 - 10 218 грн., ОСОБА_49 - 16 140 грн., ОСОБА_50 - 2 200 грн., ОСОБА_51 - 3 385 грн., ОСОБА_52 - 9 570 грн., ОСОБА_53 _ 2 207 грн., ОСОБА_54 - 420 грн., ОСОБА_55 - 556 грн.;

- з ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 солідарно на відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілих: ОСОБА_56 - 1 880 грн., ОСОБА_57 - 2 485 грн., ОСОБА_58 - 4 930 грн., ОСОБА_59 - 1 200 грн., ОСОБА_60 - 13 001 грн. 25 коп., ОСОБА_61 - 10 060 грн., ОСОБА_62 - 2 225 грн., ОСОБА_63 - 4 600 грн., ОСОБА_64 - 4 620 грн., ОСОБА_65 - 7 955 грн., ОСОБА_66 - 8 405 грн., ОСОБА_67 - 4 267 грн. 50 коп., ОСОБА_68 - 17 130 грн., ОСОБА_69 - 7 100 грн., ОСОБА_70 і ОСОБА_71 - 10 015 грн. ОСОБА_72 - 10 200 грн., ОСОБА_73 - 1 300 грн., ОСОБА_74 - 5 800 грн., ОСОБА_75 і ОСОБА_76 - 5 229 грн., ОСОБА_77 - 2 418 грн., ОСОБА_78 та ОСОБА_79 - 28 172 грн., ОСОБА_80 - 1 126 грн., ОСОБА_81 - 5 140 грн., ОСОБА_82 - 4 205 грн., ОСОБА_83 - 2 134 грн., ОСОБА_84 - 4 130 грн., ОСОБА_85 - 2 174 грн., ОСОБА_86 - 1 780 грн., ОСОБА_87 - 3 300 грн., ОСОБА_88 - 12 585 грн., ОСОБА_89 - 1 070 грн., ОСОБА_90 - 4 193 грн. 40 коп., ОСОБА_91 - 8 013 грн., ОСОБА_92 - 1 810 грн., ОСОБА_93 - 9 162 грн., ОСОБА_94 - 140 грн., ОСОБА_95 та ОСОБА_96 - 22 696 грн., ОСОБА_97 - 3 260 грн., ОСОБА_98 - 230 грн., ОСОБА_99 - 1 155 грн., ОСОБА_100 - 2 109 грн., ОСОБА_101 - 7 300 грн., ОСОБА_102 - 1339 грн., ОСОБА_103 - 1471 грн. 99 коп., ОСОБА_104 - 874 грн. 20 коп., ОСОБА_105 - 4 477 грн. 40 коп., ОСОБА_106 - 6 680 грн., ОСОБА_107 - 4 210 грн., ОСОБА_108 - 2 100 грн., ОСОБА_109 - 1 650 грн., ОСОБА_110 - 17 160 грн. 50 коп., ОСОБА_111 - 3 797 грн., ОСОБА_112 - 3 535 грн., ОСОБА_113 - 850 грн., ОСОБА_114 - 3 205 грн. 05 коп., ОСОБА_115 - 2 100 грн., ОСОБА_116 - 5 759 грн., ОСОБА_117 - 2 320 грн., ОСОБА_118 - 5 980 грн., ОСОБА_119 - 1 043 грн., ОСОБА_120 - 1 050 грн., ОСОБА_121 - 8 802 грн., ОСОБА_122 - 1 800 грн., ОСОБА_123 - 7 450 грн., ОСОБА_124 - 10 002 грн. і 3 000 грн. на відшкодування моральної шкоди;

- з ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 солідарно на користь НДЕКЦ КМУ УМВС України у Дніпропетровській області 7 145 грн. 61 коп. судових витрат за проведення судових експертиз;

- з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 солідарно на користь НДЕКЦ КМУ УМВС України у Дніпропетровській області 2 726 грн. 13 коп. судових витрат;

- з ОСОБА_3 і ОСОБА_2 солідарно на користь НДЕКЦ КМУ УМВС України у Дніпропетровській області 27 грн. 22 коп. судових витрат;

- з ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 солідарно на користь НДЕКЦ КМУ УМВС України у Дніпропетровській області 16 грн. 52 коп.;

- з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ КМУ УМВС України у Дніпропетровській області 94 грн. 15 коп.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

За вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винними у вчиненні ряду крадіжок чужого майна з квартир громадян у містах Кривому Розі та Дніпропетровську протягом тривалого часу, повторно, за попередньою змовою між собою, а також організованою групою у складі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, із заподіянням значної шкоди потерпілим у великих та особливо великих розмірах, а всього на загальну суму 583 149 грн. 19 коп.

Так, ОСОБА_1 самостійно та за попередньою змовою з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і невстановленою особою, за обставин, детально викладених у вироку, у період з 17 травня 1997 року по листопад 2005 року вчинив 47 епізодів крадіжок чужого майна з проникненням у житло; відповідно ОСОБА_3, за попередньою змовою групою осіб, вчинив 48 епізодів крадіжок чужого майна з проникненням у житло; ОСОБА_2 - 5 і ОСОБА_4 - 4 таких епізоди.

Крім того, ОСОБА_1, організувавши злочинну групу, до складу якої ввійшли ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у період з 5 листопада 2005 року по 14 квітня 2007 року, за обставин, детально викладених у вироку, вчинили 71 квартирну крадіжку.

Також ОСОБА_1 з метою легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, у період часу з 1 по 30 жовтня 2003 року вносив на розрахунковий рахунок платежі за укладеним ним кредитним договором з Криворізьким філіалом АКІБ "Укрсиббанк" за придбаний автомобіль ВАЗ-2115 на суму 6 070 доларів США, грошовими коштами, одержаними шляхом крадіжок з квартир у сумі 32 464 грн.

Крім того, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_3 і ОСОБА_2, легалізував грошові кошти, викрадені та виручені від реалізації викраденого ними майна з квартир громадян, шляхом укладання від імені ОСОБА_1 із ЗАТ "УкрАвтоЗАЗ-Сервіс" договору купівлі-продажу в кредит автомобіля "Шевроле-Лацетті", вартістю 87 336 грн., та у період часу з 15 вересня 2005 року по березень 2007 року вносив на розрахунковий рахунок платежі за укладеним ним кредитним договором з Криворізьким філіалом АКІБ "Укрсиббанк" за придбаний автомобіль "Шевроле-Лацетті" грошовими коштами, одержаними шляхом крадіжок з квартир, у сумі 37 298 грн.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

У касаційному поданні та доповненнях до нього прокурор, не оспорюючи вирок в частині засудження ОСОБА_5, а також доведеність винуватості та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 за частинами 3, 4, 5 ст. 185 КК України, порушує питання про скасування постановленого щодо останніх вироку у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості та особам засуджених унаслідок м'якості та істотним порушенням кримінально-процесуального закону. При цьому, даючи свій аналіз наявним у справі доказам, зазначає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 необґрунтовано засуджені за ч. 2 ст. 209 КК України, а у ОСОБА_1 у зв'язку із цим відсутня така кваліфікуюча ознака цього складу злочину, як вчинення його за попередньою змовою групою осіб. Указує на те, що суд, всупереч вимог ч. 2 ст. 55 КК України, призначив ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 додаткове покарання у виді позбавлення права займатися підприємницькою діяльністю, передбачене санкцією ч. 2 ст. 209 КК України, оскільки останні на час вчинення цього злочину підприємницькою діяльністю не займалися. Крім того посилається на те, що судом при призначенні покарання ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не було в достатній мірі враховано кількості вчинених ними злочинів, дані про їх особи, суму заподіяної шкоди, яку досі не відшкодовано, а також те, що більшість злочинів було вчинено у складі організованої групи, у зв'язку із чим призначене їм покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України. Також зазначає, що судом, всупереч вимог ст. 335 КПК України, в резолютивній частині вироку чітко не визначено, до якого саме розміру покарання за ч. 3 ст. 185 КК України засуджено ОСОБА_4, оскільки зазначено про призначення останньому 3-ох, а в лапках прописом чотирьох років позбавлення волі. Крім того вказує на те, що при призначенні ОСОБА_4 покарання за сукупністю злочинів за попереднім вироком неправильно було застосовано ч. 4 ст. 70 КК України, оскільки, зазначивши у мотивувальній і резолютивній частинах вироку про часткове приєднання до призначеного покарання покарання за попереднім вироком, суд фактично остаточно призначив його шляхом поглинення менш суворого більш суворим. Наприкінець, прокурор посилається на те, що стягнувши із засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судові витрати в солідарному порядку, суд порушив вимоги ст. 93 КПК України, відповідно до яких судові витрати із засуджених стягуються в дольовому порядку.

Потерпілою ОСОБА_52 подана заява, в якій вона підтримала подання прокурора.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 у вчиненні крадіжок відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наведеними у вироку доказами і в касаційному поданні не оспорюються, в зв'язку з чим колегія суддів у їх обговорення не входить.

Правильність кваліфікації дій ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 185 КК України; ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України сумнівів не викликає і також у касаційному поданні не оспорюється.

Що стосується доводів касаційного подання про відсутність у діях ОСОБА_3 та ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України, а у ОСОБА_1 такої кваліфікуючої ознаки цього складу злочину як вчинення його за попередньою змовою групою осіб, то вони є безпідставними.

Як убачається з показань ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на певному етапі своєї злочинної діяльності вони домовились про придбання за кошти, отримані від вчинення крадіжок, на ім'я ОСОБА_1 автомобіля "Шевроле-Лацетті", а також про оформлення кредиту на його ім'я, який повинні були погашати грошима, отриманими в результаті вчинення крадіжок. Згідно із цією домовленістю ОСОБА_1 у 2005 році придбав на своє ім'я зазначений автомобіль, вартістю 87 336 гривень, здійснивши передоплату у сумі 13 100 грн. з грошей, які були отримані в результаті крадіжок, а також 15 вересня 2005 року уклав кредитний договір із "УкрСіббанком" на 14 700 доларів США, що у еквіваленті складає 74 235 грн., який з 1 жовтня 2005 року по березень 2007 року погашався ним на гроші, які були отримані від вчинення крадіжок спільно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2, про що було відомо останнім і на що вони дали згоду.

Факт придбання на ім'я ОСОБА_1 автомобіля "Шевроле-Лацетті", а також укладення ним кредитного договору з "УкрСіббанком" підтверджується долученими до матеріалів справи відповідними документами.

Враховуючи наведене, а також те, що домовленість про спільне вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 209 КК України була досягнута між засудженими до моменту їх вчинення, колегія суддів вважає, що висновок суду про легалізацію ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за попередньою змовою групою осіб доходів, одержаних злочинним шляхом, є обґрунтованим.

Та обставина, що договір купівлі-продажу автомобіля, а також договір кредиту оформлявся на ОСОБА_1, не є підставою вважати, що в діях ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відсутній склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 209 КК України, як про це зазначає прокурор у касаційному поданні.

За встановлених судом фактичних обставин справи, дії ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 209 КК України.

Що ж стосується доводів касаційного подання про м'якість призначеного ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 покарання, то вони є необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України, суд при його призначенні має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та пом'якшуючі й обтяжуючі обставини. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, при призначенні покарання вказаним засудженим, суд врахував ступінь тяжкості вчинених ними тяжких та особливо тяжких злочинів, дані про їх особи, зокрема, щодо ОСОБА_1 те, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, має сім'ю, на його утриманні перебувають двоє неповнолітніх дітей та мати пенсійного віку, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи; щодо ОСОБА_3 те, що він в силу ст. 89 КК України несудимий, позитивно характеризується, страждає цілим рядом хронічних захворювань; щодо ОСОБА_2 те, що він вчинив злочин у період умовно-дострокового звільнення, позитивно характеризується; щодо ОСОБА_4 те, що він раніше судимий, позитивно характеризується за місцем проживання.

Крім того, щодо всіх засуджених в якості обставин, які пом'якшують покарання суд обґрунтовано визнав їх явки з повинною, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, добровільне часткове відшкодування завданого збитку.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 судом встановлено не було. Щодо ОСОБА_2 такою обставиною обґрунтовано визнано рецидив злочинів.

Врахувавши зазначені обставини, суд дійшов висновку про можливість застосування ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_1 покарання за ч. 5 ст. 185 та ч. 2 ст. 209 КК України, а також про можливість призначення ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 покарання у мінімальній межі, встановленій у санкції статей, за які вони засуджені, та належним чином мотивував своє рішення у вироку.

З огляду на наведене, підстав вважати, що призначене цим засудженим покарання є явно несправедливим унаслідок м'якості, у зв'язку із чим вирок підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, як про це ставиться питання у касаційному поданні, колегія суддів не вбачає.

Разом із цим, посилання прокурора на те, що суд безпідставно призначив ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 209 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права займатися підприємницькою діяльністю строком на 3 роки, є обґрунтованими.

Як убачається з матеріалів справи, ці засуджені підприємницькою діяльністю ніколи не займалися та не були зареєстровані у встановленому порядку як підприємці.

З урахуванням наведеного, а також роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) (п. 17) про те, що відповідно до ст. 55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується лише в тих випадках, коли вчинення злочину було пов'язане з посадою підсудного або із заняттям ним певною діяльністю, колегія суддів вважає, що призначення засудженим ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 209 КК України додаткового покарання у виді позбавлення права займатися підприємницькою діяльністю строком на 3 роки суперечить вимогам закону, а тому підлягає виключенню з вироку.

Доводи касаційного подання про те, що суд, призначаючи ОСОБА_4 покарання за ч. 4 ст. 70 КК України у мотивувальній і резолютивній частинах вироку послався на те, що застосовує принцип часткового складання покарань, а фактично призначив остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, знайшли своє підтвердження. Проте це, на думку колегії суддів, не є підставою для скасування вироку, як про це йдеться у касаційному поданні.

Як убачається з матеріалів справи, вироком Золочівського районного суду Львівської області від 6 жовтня 2005 року ОСОБА_4 за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 308 КК України було призначено покарання - 9 років позбавлення волі.

За останнім вироком ОСОБА_4 за сукупністю злочинів, які були вчинені ним до постановлення попереднього вироку, призначено покарання - 5 років позбавлення волі.

Призначаючи засудженому остаточне покарання за ч. 4 ст. 70 КК України, суду належало керуватися правилами, передбаченими у ч. 1 ст. 70 КК України, згідно з якими при сукупності злочинів суд визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Натомість суд, пославшись у мотивувальній та резолютивній частинах вироку на те, що при призначенні покарання засудженому на підставі ч. 4 ст. 70 КК України застосовується принцип часткового складання покарань та призначивши при цьому йому остаточне покарання у виді 9 років позбавлення волі, фактично застосував принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Разом із цим, враховуючи наведені вище дані про особу ОСОБА_4 та обставини, які пом'якшують покарання, а також вимоги ч. 4 ст. 70 КК України, колегія суддів вважає за можливе при призначенні засудженому за ч. 4 ст. 70 КК України остаточного покарання за сукупністю злочинів застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Те, що, призначаючи ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, суд у дужках зазначив словами чотири, колегія суддів розцінює як явну описку та вважає, що засудженому за цей злочин призначене покарання у виді 3 років позбавлення волі, а тому в цій частині вирок суду може бути уточненим, оскільки це не стосується суті вироку і не тягне погіршення становища засудженого.

Посилання у касаційному поданні на те, що суд неправильно визначив порядок відшкодування засудженими судових витрат, стягнувши їх в солідарному, а не дольовому порядку, як це передбачено ст. 93 КПК України, є обґрунтованими.

У цій частині вирок суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на судовий розгляд у порядку, передбаченому ст. 411 КПК України.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни чи скасування постановленого у справі судового рішення, не встановлено.

На підставі викладеного та, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Вирок Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 серпня 2008 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з м і н и т и.

Виключити з вироку призначення ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 209 КК України та за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, а також ОСОБА_2 ще і за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України додаткового покарання у виді позбавлення права займатися підприємницькою діяльністю строком на 3 роки.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 209 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, одержаного злочинним шляхом, та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 209 КК України, на 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, одержаного злочинним шляхом, та конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Вважати ОСОБА_3 засудженим за ч. 2 ст. 209 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, одержаного злочинним шляхом, та конфіскацією всього майна, яке є його власністю, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 209 КК України, на 7 років 1 місяць позбавлення волі з конфіскацією майна, одержаного злочинним шляхом, та конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 2 ст. 209 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, одержаного злочинним шляхом, та конфіскацією всього майна, яке є його власністю, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 209 КК України, на 7 років 1 місяць позбавлення волі з конфіскацією майна, одержаного злочинним шляхом, та конфіскацією всього майна, яке є його власністю, а на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків на 7 років 2 місяці позбавлення волі з конфіскацією майна, одержаного злочинним шляхом, та конфіскацією всього майна, що є його власністю.

Уточнити резолютивну частину вироку та вважати ОСОБА_4 засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України, на 5 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, що призначено за даним вироком, більш суворим, що призначено за попереднім вироком, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 (дев'ять) років, зарахувавши у цей строк покарання, відбуте за попереднім вироком Золочівського районного суду Львівської області від 6 жовтня 2005 року з 12 серпня 2004 року по 29 серпня 2007 року.