Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на ухвалу апеляційного суду Донецької області від 24 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1

Вироком Константинівського міськрайонного суду Донецької області від 10 липня 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, судимості не має,

засуджено за ч.2 ст. 368 КК України на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із здійсненням організаційно - розпорядчих функцій в кадровій службі на підприємствах будь - яких форм власності, на строк три роки з конфіскацією всього майна засудженої.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 24 жовтня 2008 року вирок змінено, ОСОБА_1 за ч.2 ст. 368 КК України призначено п'ять років позбавлення волі й на підставі ст. 75 КК України її звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки. Відповідно до ст. 76 КК України ОСОБА_1 зобов'язано не виїжджати за межі України без дозволу органів кримінально - виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи.

ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що вона, працюючи на посаді начальника відділу кадрів Константинівської центральної районної лікарні Донецької області, будучи службовою особою, використовуючи своє службове становище в особистих корисливих інтересах, шляхом вимагання 29 січня 2008 року приблизно о 9 год. 50 хв. отримала від ОСОБА_2 хабар у розмірі 500 доларів США, що у перерахунку на національну валюту становить 2525 грн., за сприяння у працевлаштуванні останньої на посаду медичної сестри у міській лікарні №2 м. Константинівки Донецької області.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на те, що апеляційний суд безпідставно звільнив на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 від відбування покарання, а також не застосував до засудженої додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи подання та заперечення на нього засудженої, колегія суддів уважає, що подання прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Санкція ч.2 ст. 368 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

За змістом санкції даної статті додаткові покарання у виді конфіскації майна та позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на певний строк передбачені як обов'язкові, які відповідно до роз'яснень, які містяться у п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , суд може не призначати з підстав, зазначених у ч.1 ст. 69 КК України.

Згідно із положеннями ст. 77 КК України при призначенні покарання із застосуванням ст. 75 КК України з усіх видів додаткових покарань не застосовується лише конфіскація майна.

Апеляційний суд, змінюючи вирок міськрайонного суду щодо ОСОБА_1, яким її було засуджено за ч.2 ст. 368 КК України на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із здійсненням організаційно - розпорядчих функцій в кадровій службі на підприємствах будь - яких форм власності, на строк три роки з конфіскацією всього майна, пом'якшив їй покарання до п'яти років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України й правомірно не застосував додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Однак усупереч вимог закону апеляційний суд не мотивував і не навів підстав, з яких не застосував до засудженої інший вид обов'язкового додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю.

За таких обставин ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною та обґрунтованою, у зв'язку із чим вона підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд, при якому слід належно розглянути подані по справі апеляції та прийняти рішення з дотриманням вимог закону.

Разом із тим, колегія суддів не може погодитися з доводами касаційного подання про безпідставність звільненням ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням. З урахуванням даних про особу засудженої, яка має похилий вік, є ветераном праці, почесним донором, її стану здоров'я, апеляційний суд мав підстави визнати, що виправлення ОСОБА_1 можливе без відбування покарання з випробуванням. Тому при новому апеляційному розгляді, якщо апеляційний суд, перевіривши доводи апеляцій захисника та засудженої, дійде до висновку про обґрунтованість засудження ОСОБА_1 та правильність кваліфікації її дій, зазначене слід врахувати при обговоренні питання щодо відповідності закону призначеного їй судом першої інстанції покарання.

На підставі наведеного й, керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 24 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у той же суд в іншому складі суддів.