Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м.Києві 17 вересня 2009 року справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи в апеляційній інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_1, та касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок щодо нього.

Вироком Харцизького міського суду Донецької області від 12 червня 2008 року

ОСОБА_1,

1968 року народження, не судиму,

засуджено за ч.2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 3 роки та покладено певні обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

ОСОБА_2,

1974 року народження, раніше судимого,

засуджено за ч.2 ст. 307 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно призначено 6 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого.

Постановлено стягнути з засуджених судові витрати, вирішено долю речових доказів.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 13 січня 2009 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 засуджені за те, що у листопаді 2006 року вступили у злочинну змову між собою з метою незаконного збуту особливо-небезпечної психотропної речовини - кустарно виготовленого препарату з ефедрину, псевдоефедрину або препаратів, що їх містять, при цьому ОСОБА_2 виготовляв такі речовини та збував їх разом з ОСОБА_1.

Так, з 9.08.2007 року ОСОБА_2 виготовляв такі речовини з придбаних ОСОБА_1 інгредієнтів, збував їх, а також передавав для зберігання з метою подальшого збуту ОСОБА_1 за місцем її проживання АДРЕСА_1, а також остання збула 11.08.2007 року за місцем свого проживання та 9.10.2007 року АДРЕСА_2 під час оперативних закупок. Крім того, за останньою адресою 9.10.2007 року під час огляду працівниками міліції виявлено і вилучено вищеназвану особливо небезпечну психотропну речовину, яку ОСОБА_2 і ОСОБА_1 зберігали з метою збуту.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м'якості та необґрунтованого звільнення її від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить скасувати постановлений щодо нього вирок та направити справу на новий судовий розгляд. Посилається на порушення вимог кримінально-процесуального закону, однобічність і неповноту досудового і судового слідства, що призвело до необґрунтованого його засудження. Вказує, що слідчі дії під час досудового слідства проводилися з порушенням вимог закону.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., думку прокурора Саленка І.В., який підтримав касаційне подання і вважав, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання та касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційне подання необхідно задовольнити, у задоволенні касаційної скарги відмовити з таких підстав.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину, а також кваліфікація дій засудженого є правильними.

Як видно з протоколу судового засідання ОСОБА_2 в суді першої інстанції повністю визнав свою вину, фактичні обставини справи ніким не оспорювались, тому судове слідство відбувалося за правилами ч.3 ст. 299 КПК України і засуджений не мав права оспорювати в подальшому ці обставини. В судовому засіданні ОСОБА_2 не заявляв про застосування незаконних методів ведення досудового слідства.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б потягли безумовне скасування судових рішень щодо ОСОБА_2, не виявлено.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину та кваліфікація її дій у касаційному поданні прокурора не оспорюється.

Як видно із змісту вироку, обираючи покарання засудженій, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України, взяв до уваги ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу кожної, конкретні обставини справи і призначив покарання у межах санкцій закону, за яким вона засуджена.

В той же час, приймаючи рішення про застосування ст. 75 КК України щодо засудженої, суд не у повній мірі врахував, що злочин, вчинений засудженою є тяжким. У вироку суд зазначив, однак фактично не врахував, що ОСОБА_1 не займалася суспільно-корисною працею, засоби для існування отримувала за рахунок збуту психотропних речовин. Пославшись на наявність на утриманні засудженої двох неповнолітніх дітей, суд не взяв до уваги, що вона вже позбавлена батьківських прав щодо інших її дітей, підставою для чого слугували дані про її антисоціальний спосіб життя. Тому рішення про її звільнення від відбування покарання з випробуванням не можна вважати обгрунтованим.

Отже, у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, на підставі ч.1 ст. 398 КПК України, судові рішення щодо ОСОБА_1 підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд. Якщо при новому розгляді підтвердиться об'єм обвинувачення, пред'явленого засудженій раніше, то рішення про застосування ст. 75 КК України щодо ОСОБА_1 слід вважати таким, що не відповідає вимогам кримінального закону внаслідок м'якості.

Керуючись ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення. Касаційне подання прокурора задовольнити.

Вирок Харцизького міського суду Донецької області від 12 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 13 січня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі. Ці ж судові рішення щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.