Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Єнакіївського міського суду Донецької області від 23 грудня 2008 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Донецька, громадянина України,

не судимого, -

засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України на 1 рік позбавлення волі; за ч. 3 ст. 152 КК України на 7 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 153 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

уродженця та жителя м. Єнакієве Донецької області,

громадянин України, не судимого, -

засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України на 1 рік позбавлення волі; за ч. 3 ст. 152 КК України на 7 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 153 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років.

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

уродженця та жителя м. Єнакієве Донецької області,

громадянина України, не судимого, -

засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України на 1 рік позбавлення волі; за ч. 2 ст. 153 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

Як визнав суд, злочини були вчинені засудженими за таких обставин.

Так, 24 липня 2008 року у період часу з 20 до 21 години, ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння у дворі середньої школи № 31, розташованої по вул. Турутіна, 230-а у м. Єнакієвому Донецької області, безпричинно підішли до раніше невідомих їм ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 Щоб уникнути конфлікту ОСОБА_7 і ОСОБА_8 покинули двір школи, а ОСОБА_4 сховалася за деревом, яке росло поряд. У цей час ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2, діючи умисно, з хуліганських спонукань, безпричинно, з особливою зухвалістю почали завдавати удари руками та ногами ОСОБА_5 по різним частинам тіла, а ОСОБА_3 - ОСОБА_6 руками по голові та по обличчю. Після чого ОСОБА_1, продовжуючи свої хуліганські дії, підійшов до ОСОБА_5, який уходив, та зірвав з нього футболку, чим заподіяв останньому матеріальну шкоду на суму 45 грн. Злякавшись продовження злочинних дій ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, покинули двір школи № 31.

Після цього, ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння у дворі вищезазначеної школи, побачивши неповнолітню ОСОБА_4, яка сховалася раніше від них за деревом, за детально наведених у вироку обставин, зґвалтували останню, а також за участю ОСОБА_3 задовольнили з нею статеву пристрасть неприродним способом.

У касаційному поданні прокурор, не оскаржуючи доведеності винуватості та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, порушує питання про скасування постановленого щодо них вироку з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та їх особам внаслідок м'якості. При цьому посилається на те, що суд, на порушення вимог ст. 65 КК України, недостатньо врахував ступінь тяжкості вчинених засудженими злочинів, які, згідно зі ст. 12 КК, є тяжкими та особливо тяжкими. Вказує на те, що злочини засуджені вчинили за попередньою змовою групою осіб, у стані алкогольного сп'яніння та щодо неповнолітньої особи. На думку прокурора суд, призначаючи покарання, також недостатньо врахував і дані про особу винних, зокрема, що на момент вчинення злочинів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ніде не працювали та посередньо характеризувалися за місцем свого проживання.

Засудженими ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_2, захисником ОСОБА_9, а також потерпілими ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подані письмові заперечення на касаційне подання.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який не підтримав подання прокурора, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки про винуватість засуджених у вчиненні злочинів суд обґрунтував викладеними у вироку доказами, які ніким не оспорюються.

Виходячи з встановлених судом фактичних обставин справи, дії ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 153 КК України, а також ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ще й за ч. 3 ст. 152 КК України кваліфіковано правильно.

Що стосується покарання, то воно призначене з урахуванням ступеня тяжкості вчинених засудженими злочинів та даних про їх особи, з яких убачається, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є особами молодого віку, раніше не судимі, обставини, що обтяжують покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, обставини, що пом'якшують покарання - визнання вини, щире каяття, а також відсутність тяжких наслідків для потерпілих. Крім того, ОСОБА_3 на момент арешту працював в прокатному цеху ВАТ "Донецький металургійний завод", де характеризується виключно позитивно, а також навчався без відриву від виробництва, ОСОБА_2 за місцем колишньої роботи та проживання характеризується позитивно, одружений, має на утриманні дружину і двох неповнолітніх дітей, 2005 та 2008 року народження, добровільно відшкодував матеріальну і моральну шкоду потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Саме на підставі зазначених обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, суд дійшов висновку про можливість призначення засудженим покарання в мінімальних межах, встановлених в санкції інкримінованих їм статей.

Крім того, як убачається зі змісту протоколу судового засідання потерпілі неодноразово заявляли про те, що будь-яких претензій до засуджених не мають та просили їх суворо не карати. Аналогічного змісту доводи містяться і у запереченнях потерпілих на касаційне подання прокурора в яких вони, зокрема, зазначають, що обране засудженим судом покарання є навпаки надто суворим.

Що стосується посилань прокурора у касаційному поданні на те, що суд недостатньо врахував ту обставину, що злочини засуджені вчинили щодо неповнолітньої особи, то вони є необґрунтованими і суперечать матеріалам справи, з яких убачається, що потерпілій ОСОБА_4 на момент вчинення щодо неї злочину виповнилося 23 роки, тобто вона не була неповнолітньою, як про це зазначає прокурор.

За таких обставин, призначене засудженим покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і є необхідним й достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Отже, підстав для скасування вироку щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з направленням справи на новий судовий розгляд до місцевого суду у зв'язку з м'якістю призначеного засудженим покарання, як про це ставиться питання у касаційному поданні, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть зміну чи скасування судових рішень, по справі не виявлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Єнакіївського міського суду Донецької області від 23 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - без зміни.