7-5к09 Про умисне вбивство з корисливих мотивів та ухилення від військової служби - 16.09.2009 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженої ОСОБА_3 і потерпілого-цивільного позивача ОСОБА_2 на вирок військового апеляційного суду Військово-Морських Сил від 8 квітня 2009 року, яким військовослужбовець військової частини 3021, солдат

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, раніше не судимий,

засуджений за п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на дванадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю;

за ч. 1 ст. 409 КК України на два роки позбавлення волі;

за ч.1 ст. 408 КК України на три роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України остаточно – на дванадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю;

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянка України, раніше не судима,

засуджена за ч. 3 ст. 27, ч.1 ст. 409 КК України на два роки позбавлення волі;

за п.п. 6, 12 ч.2 ст. 115 КК України на тринадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є її власністю, а на підставі ст. 70 КК України остаточно на тринадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є її власністю;

ІНФОРМАЦІЯ_3,

громадянка України, раніше не судима,

засуджена за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на шість років позбавлення волі.

Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_11 на користь потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10– 90 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 15 383, 2 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

Постановлено стягнути солідарно з засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_11 2115 грн. судових витрат за проведення судово-криміналістичної експертизи.

За вироком суду ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_11 визнано винними і засуджено за злочини, вчинені ними за таких обставин.

28 червня 2008 року, ОСОБА_4, будучи військовослужбовцем строкової служби військової частини 3021, з метою ухилення від військової служби шляхом обману, підтвердив завідомо неправдиву інформацію про хворобу його матері, яку повідомила командуванню військової частини ОСОБА_3, представившись начебто рідною тіткою ОСОБА_4, звернувшись із проханням про надання останньому тимчасової відпустки для вирішення питання зі спадщиною. Командир військової частини, будучи введеним в оману ОСОБА_4 і ОСОБА_3, надав тимчасову відпустку ОСОБА_4 терміном з 28 червня по 3 липня 2008 року для поїздки додому в смт. Мілове Луганської області. Вказаними діями ОСОБА_3 організувала ухилення солдата ОСОБА_4 від несення обов'язків військової служби шляхом обману, а останній, у такий спосіб, ухилився від несення військової служби строком на 6 діб.

29 червня 2008 року близько 23 години ОСОБА_3, будучи невдоволеною рішенням свого чоловіка - ОСОБА_8, щодо розлучення з нею та подачею ним позову про розірвання шлюбу до Міловського районного суду Луганської області, бажаючи заволодіти майновими правами, всім майном та грошовими заощадженнями, що входили до їх спільної сумісної власності, вирішила вбити ОСОБА_8

Того ж вечора, реалізуючи свій умисел на вбивство чоловіка, ОСОБА_3, знаходячись у будинку своєї знайомої ОСОБА_11, що розташований на одній вулиці навпроти будинку ОСОБА_8 в смт. Мілове, повідомила про свій намір вчинити вбивство свого чоловіка ОСОБА_4 та ОСОБА_11, запропонувавши останнім допомогти їй здійснити вбивство, на що ОСОБА_4 добровільно погодився, а ОСОБА_11 дала свою згоду під впливом погроз ОСОБА_3 При цьому, ОСОБА_3 повідомила, що ОСОБА_8 міцно спить, через те, що вона дала йому снодійне.

Близько 2 години ночі 30 червня 2008 року, ОСОБА_3, накинувши на шию ОСОБА_8 мотузку, котрий при цьому спав у своєму помешканні у будинку АДРЕСА_1, покликала в будинок ОСОБА_4 і ОСОБА_11. ОСОБА_4, придавивши коліном спину ОСОБА_8, а ОСОБА_3 - коліном голову, стягнули кінці мотузки на шиї потерпілого, задушивши у такий спосіб ОСОБА_8, а ОСОБА_11 за наказом ОСОБА_3 притримала ноги потерпілому.

Внаслідок вказаних злочинних дій ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_11 смерть потерпілого ОСОБА_8 сталася від механічної асфіксії органів шиї.

З метою приховання слідів злочину, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_11 вивезли труп ОСОБА_8 на автомобілі потерпілого в район с. Червона Зірка, де закопали труп, а речі, в які труп було загорнуто, підпалили.

30 червня 2008 року близько 9 години ранку ОСОБА_3, знаючи, що в її чоловіка була значна сума грошей, дала вказівку ОСОБА_4 і ОСОБА_11 шукати гроші на території домоволодіння. Після цього ОСОБА_4 знайшов 8000 доларів США, які передав ОСОБА_3, а вона знайшла 500 рублів РФ. У наступному ОСОБА_3 розпорядилася на власний розсуд вказаними грошима, у тому числі на поїздку та проживання з ОСОБА_4 у місті Феодосії, куди вони виїхали з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин. ОСОБА_11 же грошей ОСОБА_3 не давала.

ОСОБА_4, будучи військовослужбовцем строкової служби, перебуваючи під страхом за скоєне і боячись кримінального переслідування за вчинене вбивство, з метою ухилитися від військової служби, умисно не з'явився з відпустки до військової частини. 1 липня 2008 року разом із ОСОБА_3 він виїхав у м. Феодосію АР Крим, де 7 липня їх було затримано працівниками УМВС України в Луганській області.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_3, посилаючись на неповноту досудового і судового слідства, вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що на її думку, призвело до безпідставного засудження за вбивство з корисливих мотивів. Твердить, що висновки суду про її винуватість ґрунтуються на суперечливих показаннях ОСОБА_4 та ОСОБА_11 При цьому ОСОБА_3 не заперечує своєї участі у злочині, але вказує, що суд не взяв до уваги обставин їх сімейного життя з потерпілим. Вказує на те, що призначене покарання є надмірно суворим, без урахування пом'якшуючої вину обставини – наявності у неї двох малолітніх дітей. Посилається, що судом безпідставно задоволено цивільний позов, який подав ОСОБА_2, зазначивши в ньому себе представником потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 – її малолітніх дітей, котрі знаходяться під державною опікою, тоді як родичі її чоловіка фактично відмовились від утримання цих дітей. Просить скасувати вирок суду, а кримінальну справу щодо неї - направити на додаткове розслідування.

Потерпілий ОСОБА_2, у своїй касаційній скарзі посилається на м'якість і невідповідність призначеного покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яке, на його думку, не відповідає тяжкості злочину та даним про особистість засуджених. Крім того, як цивільний позивач, вважає що суд неправильно вирішив цивільний позов, задовольнивши його на користь усіх потерпілих у справі, тоді як в судовому засіданні він просив задовольнити позов на його користь, оскільки матеріальні витрати фактично здійснювалися ним. Вважає розмір відшкодованої судом суми моральної шкоди – заниженим. Просить скасувати вирок суду, а справу направити на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_11 погоджується із вироком суду і просить залишити його в силі.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженої ОСОБА_3, яка підтримала касаційну скаргу, прокурора про залишення вироку як законного і обґрунтованого без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що скарги засудженої ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, а саме - у частині вирішення судом цивільного позову.

Рішення суду про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих їй злочинів та його висновки про спрямованість і зміст умислу засудженої, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованими.

З показань засудженої ОСОБА_3, як на досудовому слідстві так і в суді випливає, що вона не заперечувала того факту, що приїхавши до військової частини де проходив військову службу ОСОБА_4, при спілкуванні з його командуванням військової частини - повідомила завідомо неправдиву інформацію про те, що вона є рідною тіткою ОСОБА_4, мати якого хворіє, а тому йому необхідно приїхати додому для вирішення питання спадщини. Цю неправдиву інформацію підтвердив і ОСОБА_4, що у такий спосіб він обманним шляхом отримав тимчасову відпустку. Про це свідчать його пояснення на слідстві та у судовому засіданні.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 – заступник командира роти з виховної роботі військової частини 3021 зазначив, що ОСОБА_3, представившись тіткою солдата ОСОБА_4, попросила надати йому відпустку за сімейними обставинами, у зв'язку із переоформлення житла та хворобою його матері. Ці обставини ОСОБА_4 вказав у рапорті, на підставі чого йому було надано відпустку, з якої ОСОБА_4 у подальшому до військової частини не повернувся.

Засуджена ОСОБА_11, у своїх показаннях, котрі вона давала на досудовому слідстві за участю захисника, зазначала, що ОСОБА_3, ще до того як вирушила до військової частини до ОСОБА_4, повідомляла їй про свій намір вбити чоловіка, оскільки той подав позов про розлучення, однак ОСОБА_3 не збиралася ділити спільне майно, бажала відкрити власний кіоск, для чого їй необхідні були грошові кошти, які мав лише чоловік, котрий один в сім’ї працював. При цьому ОСОБА_3 повідомила їй, що не зможе сама вчинити вбивство, тому їй необхідна була допомога ОСОБА_4, який проходив строкову військову службу. Аналогічні показання ОСОБА_11 давала й в судовому засіданні, зазначивши, що взяла участь у вчиненні злочину не з користі, а під впливом погрози ОСОБА_3, яка раніше застосовувала до неї фізичне насильство.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_4 змінив свої показання щодо мотиву своїх дій стосовно вбивства ОСОБА_8, зазначивши, що мотивом його злочинних дій було лише бажання допомогти ОСОБА_3, оскільки чоловік знущався над нею. В той же час, під час допиту його в якості підозрюваного, зазначав, що ОСОБА_3 за його допомогу у вбивстві обіцяла йому подарувати автомобіль та гроші. Вона також обіцяла, що після цього "вони будуть жити безбідно". Вказану слідчу дію було проведено за участю захисника підозрюваного ОСОБА_4– адвоката ОСОБА_10

Із показань засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_11 на досудовому слідстві та в судовому засіданні видно, що вони послідовно пояснювали, в який спосіб ними було підготовлено та вчинено вбивство ОСОБА_8 Усі засуджені деталізували свої покази щодо підготовки та способу вчинення вбивства, і ці деталі узгоджуються між собою в показаннях кожного з засуджених. Показання всіх засуджених узгоджені між собою і в тому, що вбивство було скоєне за пропозицією ОСОБА_3, щодо мотиву її дій та способу вчинення вбивства.

Так, згідно з даними висновку судово - медичної експертизи №826/94 від 28 серпня 2008 року смерть потерпілого ОСОБА_8 є насильницькою і сталася внаслідок механічної асфіксії через удавлення органів шиї петлею. Тілесних ушкоджень, які характерні для боротьби і самозахисту на трупі ОСОБА_8 не виявлено.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 і ОСОБА_3 затягували кінці мотузки, яку ОСОБА_3, раніше накинула на шию потерпілого, котрий спав, а ОСОБА_11 тримала його за ноги. Труп ОСОБА_8 ними було вивезено на машині в поле та закопано, а знаряддя злочину і постільні речі підпалено. Наступного дня, ОСОБА_4, за вказівкою ОСОБА_3, знайшов гроші в гаражі потерпілого у сумі 8000 доларів США, а вона сама в автомобілі потерпілого знайшла рублі Російської Федерації. Знайдені гроші ОСОБА_4 віддав ОСОБА_3

Зазначені показання узгоджуються з іншими доказами, які викладені у вироку, зокрема: даними, що містяться в протоколі огляду місця події, даними протоколів відтворення обставин та обстановки події злочину за участю кожного із засуджених. В ході вказаних слідчих дій, засуджені показували місце і спосіб здійснення вбивства ОСОБА_8 та місце схоронення трупа добровільно.

В достатній мірі судом був досліджений і характер взаємовідносин між засудженою ОСОБА_3 та ОСОБА_8, вбивство якого вона в наступному вчинила.

Так, із показань потерпілого ОСОБА_3 – брата потерпілого, випливає, що взаємовідносини між його братом ОСОБА_8 та його дружиною ОСОБА_3 були погані, ОСОБА_8 хотів розлучитися із дружиною, а батькам розказував про те, що вона погрожувала йому вбивством.

Сукупність доказів, які було досліджено в судовому засіданні, давала суду підстави дійти обґрунтованого висновку, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_11 за попередньою змовою вчинили вбивство ОСОБА_8, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили цей злочин з корисливих мотивів.

Доводи ОСОБА_3 про те, що вбивство свого чоловіка було вчинено нею не з корисливих мотивів. - перевірялися в судовому засіданні й обґрунтовано визнані такими, що не відповідають дійсності.

Судом також ураховано, що ОСОБА_3, відповідно до висновків судово-психіатричної експертизи, у момент вчинення злочину, з урахуванням індивідуально-психологічних властивостей, емоційного стану, могла усвідомлювати свої дії, керувати ними, передбачати їх наслідки.

Зауваження засудженої ОСОБА_3 на протокол судового засідання щодо деякої невідповідності записів у протоколі її відповідей, розглянуто судом першої інстанції відповідно до вимог КПК України (1001-05) , і суд, погодившись із зауваженнями, посвідчив їх правильність.

Та обставина, що захист засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_11 в судовому засіданні здійснював один і той же адвокат, не може бути предметом розгляду доводів касаційної скарги засудженої ОСОБА_3, оскільки захист засудженої ОСОБА_3 здійснював інший адвокат, до того ж це не є порушенням кримінально-процесуального закону, оскільки, відповідно до змісту ч. 2 ст. 61 КПК України одна і та ж особа не може бути захисником двох і більше підсудних тільки у випадку, якщо інтереси захисту одного з них суперечать інтересам захисту іншого.

Міру покарання засудженим ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_11 обрано судом, у відповідності до вимог закону, з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпечності вчинених злочинів, ступеня участі у їх скоєнні, даних про їх особи та всіх обставин справи, що обтяжують та пом'якшують покарання.

Оскільки засуджена ОСОБА_11 у своєму зверненні до касаційного суду, яке вона називає касаційною скаргою, фактично погоджується з висновком суду, який постановив вирок і просить залишити його в силі, а інших доводів у зверненні не наводить, така касаційна скарга не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції через невідповідність її змісту та форми вимогам кримінально-процесуального закону.

Порушень закону, які б істотно вплинули на правильність прийняття рішення щодо винуватості ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_11, у справі не встановлено.

Разом із тим вирок підлягає скасуванню у частині вирішення цивільного позову з наступних підстав.

Згідно з ч. 5 ст. 334 КПК України у вироку суду повинні міститись мотиви вирішення цивільного позову в кримінальній справі, з урахуванням конкретних обставин справи, керуючись при цьому статтями 28, 328 КПК України, відповідними нормами Цивільного та Цивільно-процесуального кодексів України (1618-15) .

Виходячи з загальних засад судочинства, цивільним позивачем визнається громадянин, який зазнав матеріальної шкоди від злочину і пред'явив вимогу про відшкодування збитків відповідно до статті 28 КПК України.

Як убачається з матеріалів справи, потерпілий ОСОБА_2 як цивільний позивач під час проведення досудового слідства подав позов про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_11 солідарно на користь ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, а також на користь неповнолітніх дітей потерпілого ОСОБА_8 – ОСОБА_7 та ОСОБА_10 на відшкодування матеріальної шкоди 8 883, 20 грн. та на відшкодування моральної шкоди 208 883 грн. При цьому потерпілий ОСОБА_2 діяв як представник усіх потерпілих, у тому числі й неповнолітніх дітей загиблого.

Під час розгляду справи в суді, потерпілим ОСОБА_2 було заявлено інший цивільний позов з іншими позовними вимогами, а саме про стягнення з засуджених тільки на його користь матеріальної шкоди на суму 16 000 грн. та на відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 000 грн. Про інших же потерпілих у цій справі в новому цивільному позові ОСОБА_2 не вказувалось.

Суд, не дослідивши належним чином доказів, що стосуються обґрунтування цивільного позову, зокрема матеріальної шкоди, постановив стягнути солідарно з усіх засуджених на користь ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, а також на користь неповнолітніх дітей потерпілого ОСОБА_8 – ОСОБА_7 та ОСОБА_10 на відшкодування матеріальної шкоди 15 383,2 грн. та на відшкодування моральної шкоди 90 000 грн.

При цьому, у вироку не міститься належного обґрунтування чому саме такий розмір матеріальної шкоди підлягає відшкодуванню, оскільки цивільний позивач фактично не обґрунтовував свої вимоги в відповідному розмірі, а судом взагалі не досліджувались докази, які б підтверджували матеріальні збитки, спричинені потерпілому.

Крім того, задовольняючи позов на користь усіх потерпілих, суд не взяв до уваги ту обставину, що законним представником неповнолітніх потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_10 визнано їх опікуна (піклувальника) ОСОБА_12 – директора школи - інтернату для дітей сиріт, в якому вказані діти знаходяться (а.с.40 т.5).

З урахуванням зазначених обставин від імені неповнолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_10 може подавати цивільний позов саме їх опікун(піклувальник) ОСОБА_12, а не ОСОБА_2, який доводиться їм дядьком.

Крім того, відповідно до вимог ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям(усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Щодо осіб, які проживають з особою однією сім'єю в ч. 2 ст. 3 СК України міститься визначення "сім’ї", згідно з яким сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Отже, згідно з цим визначенням, обов'язковою умовою виникнення у вказаних осіб права на відшкодування моральної шкоди є факт спільного проживання. Така особа у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди завданої смертю фізичної особи, має зазначити докази на підтвердження проживання з померлою(загиблою особою однією сім'єю) та надати їх суду, а суд – дослідити їх та належним чином мотивувати своє рішення про стягнення моральної шкоди і в цій частині.

У даній кримінальній справі при розв'язанні цивільного позову суд не дотримався виконання вказаних вимог закону, постановивши стягнути моральну шкоду, у тому числі й на рідних братів потерпілого ОСОБА_8 - ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які не проживали однією сім'єю з загиблим.

Окрім того, перевіркою кримінальної справи встановлено, що судом неправильно визначено порядок стягнення судових витрат з засуджених.

Згідно зі ст. 93 КПК України в тому разі, якщо винними буде визнано декілька осіб, суд постановляє, в якому розмірі повинні бути стягнені витрати кожного з них.

Проте ці вимоги закону судом не дотримано, оскільки, встановивши, що засуджені ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_11 разом вчинили злочин, постановив стягнути судові витрати, визначивши солідарний порядок їх стягнення.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає за можливе уточнити розмір стягнення судових витрат відповідно до вимог вказаного закону, а саме, стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_11 з кожного по 705 грн. за проведення експертизи.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги засудженої ОСОБА_3 та потерпілого – цивільного позивача ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок військового апеляційного суду Військово-Морських Сил від 8 квітня 2009 року щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_11 в частині вирішення цивільного позову скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

головуючого	Пилипчука П.П.,
суддів	Волкова О.Ф., Пінчука М.Г.
за участю прокурора	Коваля П.С., ОСОБА_1