Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 15 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Вінницької області та касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 і його захисника ОСОБА_2 та на вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 грудня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 26 лютого 2009 року.

Вироком суду

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця с. Йосипівка Козятинського

району Вінницької області,

жителя м. Вінниця,

такого, що не має судимості,

засуджено за ч.2 ст. 121 КК України до позбавлення волі на сім років.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1 у доход держави 1 352 грн. 16 коп. судових витрат.

Як визнав суд, 09 травня 2008 року приблизно о 21 годині, ОСОБА_1, перебуваючи на своєму робочому місці у вахтовому приміщенні Державного авторемонтного підприємства УМВС України у Вінницькій області на вул. Г.Арабея,17 у м. Вінниці, під час розпивання спиртних напоїв із ОСОБА_3, на ґрунті особистих неприязних стосунків, умисно завдав останньому кілька ударів ножем у праву та ліву ноги, заподіявши ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпілий помер.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 26 лютого 2009 року апеляції захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 26 лютого 2009 року, а справу направити на новий апеляційний розгляд через істотне порушення кримінально-процесуального закону. Прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції, на порушення вимог ст. 377 КПК України, не спростував усі доводи, викладені в апеляції захисника в інтересах ОСОБА_1

Засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі, як видно зі змісту скарги, просить перекваліфікувати його дії із ч.2 ст.121 на ст. 124 КК України. Засуджений вказує, що діяв у стані необхідної оборони, захищаючись від нападу потерпілого. Крім того, ОСОБА_1 вказує, що судове слідство проведено неповно та однобічно.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2, як убачається зі змісту скарги, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, через неповноту та однобічність досудового та судового слідства. Захисник вважає, що винність ОСОБА_1 в умисному заподіянні потерпілому тяжких тілесних ушкоджень не доведена та, що дії засудженого мають бути кваліфіковані за ст. 124 КК України, оскільки він діяв у стані необхідної оборони.

Заслухавши доповідь судді, прокурора Вергізову Л.А., яка підтримала касаційне подання, а касаційні скарги засудженого і захисника підтримала частково, пояснення захисника ОСОБА_2 щодо підтримання касаційних скарг та касаційного подання прокурора, дослідивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційного подання прокурора і касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора підлягає задоволенню, а касаційні скарги ОСОБА_1 і його захисника підлягають частковому задоволенню.

Як убачається із матеріалів справи, захисники ОСОБА_4 та ОСОБА_2, в інтересах засудженого ОСОБА_1, подали апеляції у яких, зокрема, вказали про те, що досудове та судове слідство проведено неповно та однобічно, не встановлено мотиву злочину, тому висновки суду, на думку захисту, не відповідають фактичним обставинам справи. У апеляціях захисники навели доводи на підтвердження своєї позиції щодо заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони та вважали, що дії ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за ст. 124 КК України.

Зі змісту ухвали суду апеляційної інстанції убачається, що суть апеляцій захисників викладено неповно.

Крім того, на порушення вимог ст. 377 КПК України, апеляційний суд належним чином не перевірив доводи апеляцій ОСОБА_4 та ОСОБА_2, і не навів в ухвалі докладні мотиви та підстави залишення апеляцій захисників без задоволення, не виклав зміст доказів, що спростовують доводи апеляцій, розглянувши доводи захисників поверхово.

Посилання в ухвалі апеляційного суду на те, що твердження захисників про відсутність у ОСОБА_1 мотиву та умислу на заподіяння ОСОБА_3 тяжкого тілесного ушкодження спростоване, зокрема, даними, що є у протоколі відтворення обстановки та обставин події, не відповідає дійсності. Так, зі змісту вказаного протоколу убачається, що ОСОБА_1 у ході відтворення обстановки та обставин події наполягав на тому, що був змушений захищатися від потерпілого, тому скористався ножем (т.1 а/с 53-54).

Крім того, мотиви, викладені в ухвалі апеляційного суду, не є повними і переконливими, не відображають зміст доказу, на який посилається суд спростовуючи доводи апеляцій.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала Апеляційного суду Вінницької області від 26 лютого 2009 року щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд.

При новому розгляді суд апеляційної інстанції має розглянути справу із дотриманням вимог ст. 377 КПК України, урахувати доводи касаційних скарг ОСОБА_1, його захисника, а також доводи касаційного подання прокурора і прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання першого заступника прокурора Вінницької області задовольнити повністю, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 26 лютого 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд до того ж апеляційного суду в іншому складі суду.