Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 15 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Решетилівського районного суду Полтавської області від 23 грудня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 20 березня 2009 року щодо ОСОБА_1

Вироком суду

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця с. Гольманівка Решетилівського

району Полтавської області,

жителя с. Миколаївка Решетилівського

району Полтавської області,

такого, що не має судимості,

засуджено за ч.1 ст. 286 КК України до обмеження волі на два роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком два роки.

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та періодично з`являтися в цей орган для реєстрації.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1 у доход держави 1 353 грн. 06 коп. витрат на лікування потерпілої та 486 грн. 78 коп. судових витрат.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1 та ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", у солідарному порядку, на користь потерпілої ОСОБА_4, на відшкодування матеріальної шкоди 1 218 грн. 30 коп. та моральної шкоди - 10 000 грн.

Як визнав суд, 15 липня 2008 року, приблизно о 19 годині 30 хвилин, ОСОБА_1, працюючи за трудовою угодою із ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", керував трактором МТЗ-82, державний номерний знак НОМЕР_1, з приєднаною до трактора навісною косаркою. Рухаючись автодорогою поблизу будинку №25 на вул. Великотирнівській с. Решетилівка Полтавської області, у напрямку центру, порушив п.п.10.1, 12.3 Правил дорожнього руху України та краєм косарки вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_4, 19 червня 1995 року народження, яка знаходилася на узбіччі дороги і тримала велосипед, заподіявши потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 20 березня 2009 року апеляцію захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено. Вирок Решетилівського районного суду від 23 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1 змінено. Зменшено суму стягнення із ОСОБА_1 на стаціонарне лікування потерпілої до 136 грн. 27 коп. Виключено ОСОБА_1 із числа солідарних боржників по стягненню матеріальної та моральної шкоди на користь потерпілої.

У касаційній скарзі захисники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу закрити. Вважають, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судове слідство проведено неповно та однобічно, із порушенням кримінально-процесуального закону. Захисники вказують, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину, передбачений ч.1 ст. 286 КК України та вважають, що винний вчинив адміністративне правопорушення.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у касаційній скарзі вказують, що потерпіла отримала легкі тілесні ушкодження, судом не враховано, що вона порушила Правила дорожнього руху.

Захисники вказують, що суд безпідставно стягнув із ОСОБА_1 витрати на лікування потерпілої і, що сума матеріальної та моральної шкоди, заподіяної потерпілій, є завищеною.

У запереченні на касаційну скаргу захисників потерпіла ОСОБА_5 просить залишити касаційну скаргу захисників в інтересах ОСОБА_1 без задоволення, а судові рішення щодо нього без зміни Вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, доведена, доводи захисників про заподіяння потерпілій лише легких тілесних ушкоджень та про порушення нею правил дорожнього руху, позбавлені підстав. Зазначає, що рішення суду про задоволення її позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, є обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, прокурора Саленка І.В., який просив виключити із судових рішень висновок суду про порушення засудженим п.10.1 Правил дорожнього руху України та кваліфікуючу ознаку - порушення правил експлуатації транспортного засобу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і заперечення потерпілої ОСОБА_5, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисників підлягає задоволенню частково.

Висновок суду щодо винності ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху України, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження, стверджується сукупністю зібраних та перевірених у судовому засіданні доказів.

На обґрунтування свого висновку щодо винності ОСОБА_1 суд підставно послався на показання засудженого, який визнав факт наїзду на потерпілу ОСОБА_4, однак стверджував, що не бачив її.

Разом із тим, як убачається із показань потерпілої ОСОБА_4, вона стояла на узбіччі дороги, тримаючи у руках велосипед. Далі почула удар в область тіла, від якого впала, відчувши різкий біль в області живота та спини, після чого була госпіталізована до лікарні та тривалий час лікувалася.

Показання потерпілої є послідовними та узгоджуються із показаннями потерпілої ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 Свідок ОСОБА_8 пояснив, що 15 липня 2008 року тракторист ОСОБА_1 після закінчення роботи повідомив, що вчинив наїзд на дівчинку.

Крім того, винність ОСОБА_1 стверджується й даними, що є у протоколах огляду місця події, огляду транспортного засобу, висновку судово-автотехнічної експертизи, відповідно до якого ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути наїзду на потерпілу шляхом виконання вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України.

За таких обставин, твердження захисників про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та, що судове слідство проведено неповно та однобічно, позбавлені підстав.

Що стосується доводів захисників про те, що потерпілій ОСОБА_4 заподіяно легкі тілесні ушкодження, то вони позбавлені підстав. Так, із висновку судово-медичної експертизи та показань у судовому засіданні експерта ОСОБА_9, а також із показань потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_4 убачається, що останній заподіяно тілесні ушкодження саме середньої тяжкості. Піддавати сумніву правдивість показань вказаних осіб, немає підстав, оскільки їх показання узгоджуються між собою та стверджуються даними, що є у висновку експерта та інших медичних документах.

Посилання у касаційній скарзі про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а також на те, що потерпіла ОСОБА_4 порушила правила дорожнього руху, є безпідставними.

Правильність висновків суду щодо винності ОСОБА_1 у порушенні ним правил дорожнього руху і експлуатації транспортного засобу та кваліфікації злочинних дій ОСОБА_1 саме за ч.1 ст. 286 КК України, сумнівів не викликає.

Твердження захисників про те, що суд безпідставно стягнув із ОСОБА_1 витрати на лікування потерпілої і, що сума матеріальної та моральної шкоди, заподіяної потерпілій, є завищеною, позбавлені підстав, оскільки цивільний позов у справі вирішено відповідно до вимог ст.ст. 64, - 93-1, 328 КПК України та ст.ст. 23, 1166, 1167 ЦК України.

Разом із тим, місцевий суд, на порушення вимог ст. 275 КПК України, вийшов за межі пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення, вказавши у вироку про порушення ним п.10.1 Правил дорожнього руху України, оскільки ОСОБА_1 було пред'явлено обвинувачення у порушенні лише п.12.3 Правил дорожнього руху України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що обвинувачення ОСОБА_1 у порушенні п.10.1 Правил дорожнього руху України, підлягає виключення із судових рішень.

Проте, підстав для пом'якшення ОСОБА_1 покарання у зв'язку із зменшенням обсягу обвинувачення, не знайдено.

Інших порушень кримінально-процесуального закону які б вказували на необхідність скасування чи зміни судових рішень, не встановлено.

З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Виключити із мотивувальної частини вироку та ухвали висновок суду про порушення ОСОБА_1 п.10.1 Правил дорожнього руху України.

У решті вирок Решетилівського районного суду Полтавської області від 23 грудня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 20 березня 2009 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - без задоволення.