Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами потерпілої ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_1 і його захисника ОСОБА_2 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області від 18 травня 2009 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

громадянин України, такий, що

не судився,

- засуджений за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України на дванадцять років позбавлення волі.

Цим вироком постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 тридцять тисяч гривень моральної шкоди.

Доля речових доказів судом вирішена відповідно до норм ст. 81 КПК України.

ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за умисне вбивство малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, яке він вчинив, як установив суд, за таких обставин.

03 жовтня 2008 року в період із 11 години 15 хвилин до 11 години 35 хвилин ОСОБА_1, знаходячись у приміщенні власного будинку АДРЕСА_1, і перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, виявив там безлад, який вчинив ОСОБА_4, бавлячись іграшками. Достовірно знаючи, що ОСОБА_4 є малолітнім, ОСОБА_1 вирішив його вбити на ґрунті неприязні, яка раптово виникла у нього. З цією метою він на шию дитини накинув двожильний кабель, яким здавив верхні органи дихання, що зумовило настання смерті потерпілого.

На вирок подані касаційні скарги, в яких:

- потерпіла ОСОБА_3 просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Своє прохання обґрунтовує тим, що суд неправильно встановив фактичні обставини справи, а тому його висновки про причини смерті ОСОБА_4 є сумнівними. Вважає, що дитина могла померти від ураження електричним струмом або ж від ліків, які давала їй від застуди і які могли зумовити настання алергії (асфіксії, астми). Піддає критиці показання засудженого, в яких той визнавав свою вину в убивстві її сина, оскільки вважає, що вчинити його він не міг, а визнання ним вини було здобуте внаслідок застосування недозволених методів судового слідства;

- засуджений ОСОБА_1 просить вирок скасувати, а справу направити на нове розслідування. Стверджує, що ОСОБА_4 не вбивав, вважає, що мав місце нещасний випадок, внаслідок якого той загинув, або ж до його смерті причетна інша особа. Заперечує добровільність написання явки з повинною та давання показань, в яких визнавав факт задушення потерпілого, і вказує, що до нього застосовувались недозволені методи досудового слідства, а тому змушений був обмовити себе у злочині, якого не вчиняв;

- захисник ОСОБА_2 і засуджений ОСОБА_1 просять вирок скасувати, а справу направити на нове розслідування. На обґрунтування прохання наводять доводи, зміст яких зводиться до того, що досудове і судове слідство в справі, на їх думку, проведені однобічно і неповно, з застосуванням при її розслідуванні недозволених методів та з порушенням права на захист, що зумовило постановлення неправосудного рішення. Стверджують, що як органом досудового слідства, так і судом не перевірялися інші версії про причини смерті потерпілого, в т. ч. і про її настання внаслідок нещасного випадку.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який вважав, що вирок є законним та обґрунтованим, а касаційні скарги безпідставними, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, підстав для їх задоволення колегія суддів не знаходить.

Висновки суду про винність ОСОБА_1 у злочині, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наведеними у вироку доказами, які суд відповідно до встановленого законом порядку належно дослідив і належно оцінив.

Доводи касаторів про те, що матеріали справи судом досліджені однобічно і неповно, внаслідок чого залишилися нез'ясованими всі версії про причину смерті малолітнього ОСОБА_4, з'ясування яких могло мати істотне значення для правильного вирішення справи, є непереконливими і спростовуються наступними дослідженими судом першої інстанції доказами.

Так, обґрунтовуючи винуватість ОСОБА_1, суд послався на дані його явки з повинною, протоколів відтворення обстановки і обставин події та допиту як обвинуваченого, які проводились в установленому законом порядку за участю захисника і з яких видно, що засуджений визнавав себе винним у вбивстві пасинка і з приводу обставин, за яких воно було вчинене, показував, що причиною неприязні до нього, яка раптово виникла, стало те, що той, бавлячись іграшками, порозкидав їх по кімнаті, розсипав муку на кухні і скинув з тумбочки телевізор. Така поведінка дитини обурила його і він спересердя вихопив з її рук з'єднувальний двожильний кабель, яким та гралась, накинув його на шию дитини та з силою зашморгнув. Від таких дій хлопчик почав хрипіти і помер (т. 1 а. с. 20, 43 - 47, 56).

Про те, що ОСОБА_1 явку з повинною зробив, а показання при відтворенні обстановки і обставин події та на допиті як обвинуваченого давав добровільно, свідчить як його ствердження про це у зазначених процесуальних документах, так і показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (т. 1 а. с. 20, 49, 50; т. 2 а. с. 71, 73 - 75).

Відповідно до даних акта судово-медичного дослідження № 253 від 03 жовтня 2008 року смерть ОСОБА_4 настала від механічної асфіксії в результаті здавлювання шиї петлею, на що вказують наявність странгуляційної борозни, масивних пошкоджень у ділянці шиї, масивних крововиливів у м'язи шиї, навкологортанну клітковину, адвентицію сонної артерії, щитовидну залозу, а також свідчать ознаки смерті, що швидко настала (т. 1 а. с. 22 - 24).

Проаналізувавши наведені вище докази і співставивши їх з іншими доказами, якими спростовувались показання ОСОБА_1 про його непричетність до вбивства потерпілого, суд з наведенням переконливих мотивів визнав їх допустимими й достатніми, а відтак обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку.

Доводи касаторів про наявність порушень права на захист органом досудового слідства при розслідуванні справи на її матеріалах не ґрунтуються, бо як видно з них, захисник вступив у справу при проведенні такої слідчої дії, як відтворення обстановки і обставин події, і брав участь у подальших слідчих діях аж до завершення досудового слідства.

Показання ж, які ОСОБА_1 давав на допиті як підозрюваний без участі захисника, суд визнав такими, що були здобуті з порушенням закону і у вироку на них як на доказ вини не послався.

Не можуть бути визнані обґрунтованими і доводи касаційних скарг про застосування до засудженого при розслідуванні справи недозволених методів. Його заява про це була предметом перевірки і не знайшла свого підтвердження. У зв'язку з цим постановою старшого помічника прокурора Чорнобаївського району Черкаської області від 5 березня 2009 року в порушенні кримінальної справи стосовно працівників Чорнобаївського РВ УМВС України в Черкаській області, на протиправні дії яких вказував ОСОБА_1, відмовлено (т. 1 а. с. 191).

Як видно із даних висновку судово-медичного експерта № 230 від 6 жовтня 2008 року, при освідуванні ОСОБА_1, яке проводилось через два дні після дачі ним явки з повинною, будь-яких тілесних ушкоджень виявлено не було. За показаннями експерта ОСОБА_8 ОСОБА_1 на стан здоров'я при освідуванні не скаржився і заяви про його побиття працівниками міліції не робив (т. 1 а. с. 65).

З огляду на такі обставини суд, навівши у вироку належні мотиви, обґрунтовано відхилив показання засудженого про самообмову в злочині, зумовлену застосуванням до нього при розслідуванні справи недозволених методів. Такий висновок суду ґрунтується на матеріалах справи і підстав для сумніву в його правильності колегія суддів не вбачає.

Як органом досудового слідства, так і судом перевірялась висунута засудженим на свій захист версія про те, що потерпілий сам заплутався в проводах при падінні телевізора та тумбочки з-під нього, внаслідок чого задушився.

Спростовуючи версію ОСОБА_1 про те, що пасинок помер не з його вини, а внаслідок нещасного випадку, суд послався на показання свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_9, а також на дані висновку судово-медичної експертизи № 283/11 від 23 лютого 2009 року, зміст яких зводиться до того, що отримання ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, які стали причиною смерті, від падіння телевізора навіть за умови заплутування на його шиї електричного шнура, є неможливим (т. 1 а. с. 198 - 199; т. 2 а. с. 73 - 75, 81 - 83).

Такий висновок суду є обґрунтованим і підстав вважати його сумнівним, про що стверджується в касаційних скаргах, підстав немає.

Як видно із матеріалів справи, судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_4 проводив експерт, який має вищу кваліфікаційну категорію і достатній стаж роботи за фахом. Тому підстав ставити під сумнів правильність його висновків про причину смерті потерпілого, про що йдеться в касаційній скарзі потерпілої ОСОБА_3, колегія суддів не вбачає.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що органом досудового слідства і судом досліджувались усі обставини справи, з'ясування яких могло мати істотне значення для її правильного вирішення. Тому доводи у касаційних скаргах про однобічність і неповноту досудового слідства у справі є безпідставними.

Отже, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 в умисному вбивстві малолітнього ОСОБА_4 ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні обставин справи.

Дії засудженого за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України кваліфіковані правильно, а покарання призначене з дотриманням положень ст. 65 КК України і є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Вивченням матеріалів справи не виявлено даних, які давали б підстави вважати, що у справі допускались порушення вимог кримінально-процесуального закону, які зумовлювали б скасування судового рішення, в тому числі і тих, які були б пов'язані із застосуванням недозволених методів слідства або з фабрикацією справи чи з фальсифікацією доказів, та які б перешкодили чи могли перешкодити суду постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги потерпілої ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_1 і його захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області від 18 травня 2009 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

С у д д і: