Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у місті Києві 15 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника Генерального прокурора України на ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 серпня 2008 року,

вироком Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 2 липня 2008 року засуджено

- за ч. 2 ст. 368 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, строком на 3 роки та конфіскацією майна, що є її власністю;

- за ч. 1 ст. 366 КК України до обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, строком на 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено до відбуття покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, строком на 3 роки та конфіскацією майна, що є її власністю.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 серпня 2008 року вирок змінено, на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком на 3 роки та виключено додаткове покарання у виді конфіскації майна, що є її власністю.

За вироком суду ОСОБА_2 засуджена за те, що вона, будучи службовою особою, працюючи на посаді начальника відділу по управлінню майном комунальної власності Керченської міської ради, заступником голови Комітету по передачі в оренду майна комунальної власності, у вересні 2005 року за попередньою змовою з ОСОБА_3 вимагала та отримала від ОСОБА_4 хабар у сумі 5 000 доларів США (25 250 грн. за курсом НБУ) за сприяння у продовженні договору оренди приміщення, яке орендувало ВО "Едванс". Для цього дала вказівку виготовити та видати завідомо неправдиву виписку з протоколу засідання Комітету по передачі в оренду майна комунальної власності щодо продовження дії договору оренди.

У касаційному поданні прокурор, не оскаржуючи обґрунтованість засудження і правильність кваліфікації дій засудженої, просить скасувати ухвалу апеляційного суду через невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої внаслідок м'якості. При цьому прокурор посилається на необґрунтованість застосування ст. 75 КК України до ОСОБА_2 та порушення вимог ст. 70 КК України щодо додаткового покарання.

У запереченнях на касаційне подання захисник-адвокат ОСОБА_5 вказує, що ухвала апеляційного суду є законною і обгрунтованою, тому просить залишити касаційне подання без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання, захисника, який просив залишити касаційне подання без задоволення, зважаючи на щире каяття, стан здоров'я ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які вона засуджена, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені сукупністю зібраних у справі, вірно оцінених та обґрунтовано покладених судом в основу вироку доказів. У касаційному поданні висновки суду щодо фактичних обставин справи не оспорюються.

Водночас при призначенні покарання суд повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України щодо загальних положень призначення покарання з метою реалізації принципів законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24 жовтня 2003 року (v0007700-03) рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.

Як убачається з ухвали, апеляційний суд при призначенні покарання ОСОБА_2 із застосуванням ст. 75 КК України дотримався вказаних вимог закону.

Обгрунтовуючи можливість застосування до ОСОБА_2 ст. 75 КК України, апеляційний суд належно врахував її стан здоров'я, а також послався на думку прокурора та захисників про можливість звільнення її від покарання з випробуванням.

Дане рішення підтверджується матеріалами справи, до якої долучені медичні довідки, згідно з якими у ОСОБА_2 є наявним ряд хронічних захворювань (т.8, а.с. 52-59).

Доводи касаційного подання про те, що апеляційний суд не виправив помилку місцевого суду щодо призначення ОСОБА_2 додаткового покарання за принципом поглинення, що є, на думку прокурора, неприпустимим, колегія суддів визнає безпідставними.

Згідно з роз'ясненнями п. 21 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України однакові за видом і розміром покарання підлягають поглиненню, коли вони призначені у максимальних межах санкцій статей (санкцій частин статей) КК України (2341-14) .

Оскільки санкції ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 368 КК України передбачають максимальний строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю 3 роки, як місцевий, так і апеляційний суди вимог закону не порушили.

З огляду на наведене, рішення апеляційного суду про те, що до ОСОБА_2 при призначенні покарання можливо застосувати ст. 75 КК України, є законним і обгрунтованим.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання першого заступника Генерального прокурора України залишити без задоволення.

Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 серпня 2008 року стосовно ОСОБА_2 залишити без зміни.