Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 10 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1, захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вирок апеляційного суду Київської області від 30 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця м. Києва, мешканця смт Коцюбинського Київської області, такого, що судимості не має,

- за п. 8 ч. 2 ст. 115 КК України на дванадцять років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 194 КК України на п'ять років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на дванадцять років.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

уродженця та мешканця смт Коцюбинського Київської області, такого, що судимості не має,

- за ч. 3 ст. 289 КК України на вісім років позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч. 1 ст. 396 КК України на два роки позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 194 КК України на п'ять років розбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_2 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на дев'ять років.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_5 15 241 гривень 4 копійки на відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 гривень - моральної шкоди, солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_7 - 96 657 гривень 78 копійок на відшкодування матеріальної шкоди та 5000 гривень - моральної шкоди.

Вирішено питання про речові докази.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими та засуджено за злочини, вчинені ними за таких обставин.

9 грудня 2006 року ОСОБА_2, який проходив військову строкову службу в Київському обласному військовому комісаріаті на посаді водія у військовому званні "рядовий", перебував у короткостроковій відпустці у смт Коцюбинському Київської області за місцем проживання своїх батьків і вечором святкував свій день народження із знайомими, серед яких був ОСОБА_8

Приблизно о 21 годині 30 хвилин останній дав ОСОБА_2 ключі від автомобіля "Мазда-6" з пультом керування сигналізацією, що знаходився на охоронюваній стоянці за адресою: АДРЕСА_2, і попросив взяти із салону гаманець з його грошима та купити горілки. При цьому ОСОБА_8 дозволу на запуск двигуна автомобіля, виїзду зі стоянки та на керування автомобілем ОСОБА_2 не надавав.

Однак, засуджений, заволодівши зазначеним автомобілем, поїхав до центру смт Коцюбинського.

Придбавши пляшку горілки, він повернув автомобіль до місця його стоянки, після чого прибув до квартири АДРЕСА_1, де продовжував вживати спиртні напої разом із ОСОБА_8 та іншими особами.

Приблизно о 23 годині 30 хвилин ОСОБА_2, дочекавшись коли ОСОБА_8 вибув до свого місця проживання, вирішив повторно заволодіти автомобілем з метою покататися. Маючи при собі ключі від автомобіля, які він не повернув ОСОБА_8 він прибув до місця стоянки зазначеного вище автомобіля та повторно незаконно ним заволодів.

Виїжджаючи з вищевказаної території нежитлових будівель та споруд, ОСОБА_2 зустрів свого знайомого ОСОБА_1, який у цей же час перебував на зазначеній автостоянці та вживав спиртні напої у приміщенні, яке використовувалося охоронцями для несення служби.

За згодою ОСОБА_2 останній сів у автомобіль, та вони поїхали до м. Київ, де в результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілю "Мазда-6" були спричинені механічні пошкодження.

10 грудня 2006 року приблизно о 2 годині 30 хвилин ОСОБА_2 і ОСОБА_1 повернулися, щоб поставити автомобіль на територію, що охоронялась на той час ОСОБА_5 який, виконуючи покладені на нього службові обов'язки, відмовився пропустити автомобіль на охоронювану ним територію, мотивуючи тим, що транспортний засіб має механічні пошкодження.

З цих причин поблизу в'їзних воріт на територію стоянки між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 виникла сварка, у ході якої ОСОБА_1, усвідомлюючи, що ОСОБА_5 виконує службові обов'язки, будучи невдоволеним його діями як охоронця, вирішив останнього вбити. Він підібрав із землі дерев'яну палицю та завдав нею ОСОБА_5 удар по голові ззаду, від якого останній впав на землю. Після цього ОСОБА_1 сів на потерпілого та знову завдав йому не менше двох ударів дерев'яною палицею по голові ззаду, а потім дістав ніж та завдав ним 2-3 удари в шию, заподіявши численні рани голови з пошкодженням магістральних судин, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя під час заподіяння, які обумовили розвиток стану небезпечного для життя, крововтрату і шок тяжкого ступеня та призвели до смерті потерпілого.

Безпосередньо після вчинення умисного вбивства ОСОБА_5 з метою приховання слідів цього особливо тяжкого злочину ОСОБА_2 і ОСОБА_1 домовилися спалити труп ОСОБА_5 разом з автомобілем.

Вони завантажили труп ОСОБА_5 у багажник автомобіля "Мазда-6" і на цьому автомобілі під керуванням ОСОБА_2 вивезли труп до ділянки лісопаркової смуги, розташованої на околиці смт Коцюбинського Київської області.

10 грудня 2006 року приблизно о 3 годині засуджені з метою умисного знищення чужого майна та з метою приховання слідів злочинів підпалили автомобіль разом з трупом ОСОБА_5, який знаходився у його багажнику.

Від дії вогню автомобіль було повністю знищено і приведено в непридатний для використання за призначенням стан, а на трупі ОСОБА_5 частково знищено м'які тканини.

Внаслідок спалення автомобіля "Мазда-6" ОСОБА_9 було заподіяно матеріальну шкоду в особливо великих розмірах на суму 96 657 гривень 78 копійок.

Крім того, вищевказаними протиправними діями ОСОБА_2 і ОСОБА_1 було приховано місце вчинення особливо тяжкого злочину - умисного вбивства ОСОБА_5, і частково знищено його сліди - наявні на трупі ОСОБА_5 тілесні ушкодження, знаряддя злочину, що ускладнило роботу правоохоронних органів по розкриттю злочину.

Після спалення автомобіля і трупу ОСОБА_5 засуджені розійшлися по домівках.

У касаційних скаргах та доповненнях до них:

- захисник ОСОБА_3, діючи в інтересах засудженого ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, неповноту та однобічність досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення права на захист, застосування незаконних методів слідства, просить скасувати вирок щодо ОСОБА_1, а справу щодо останнього закрити за недоведеністю його участі у вчиненні злочинів. Вважає, що кримінальна справа щодо ОСОБА_1 сфабрикована, доказів його винуватості у справі немає, а в основу обвинувачення суд поклав суперечливі показання ОСОБА_2 Звертає увагу також на те, що в судовому засіданні не були спростовані показання ОСОБА_1 щодо його невинуватості;

- захисник ОСОБА_4, діючи в інтересах засудженого ОСОБА_2, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, однобічність та неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення права на захист, просить вирок щодо ОСОБА_2 змінити, виправдати його за ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 194 КК України, а за ч.1 ст. 396 КК України призначити покарання в межах санкції цієї норми закону, не пов'язане з позбавленням волі. Указує на те, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, оскільки він неодноразово користувався автомобілем марки "Мазда-6" з дозволу ОСОБА_8 Вважає, що суд безпідставно двічі кваліфікував дії ОСОБА_2 за фактом заподіяння матеріальної шкоди щодо одного автомобіля;

- засуджений ОСОБА_1, зазначаючи, що відсутні докази його винуватості у скоєнні вмисного вбивства, просить скасувати вирок щодо нього, а справу закрити за недоведеністю його участі у вчиненні злочинів. Мотивує своє прохання тим, що вирок постановлено на суперечливих показаннях ОСОБА_2, який має пряме відношення до вбивства потерпілого.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про безпідставність касаційних скарг, засудженого ОСОБА_2, захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які підтримали свої касаційні скарги, потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які просили залишити касаційні скарги без задоволення, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Доводи за касаційними скаргами про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вмисного вбивства ОСОБА_5 у зв'язку з виконанням ним службового обов'язку та ОСОБА_2 у незаконному заволодінні транспортним засобом безпідставні й спростовуються дослідженими судом доказами.

Так, ОСОБА_2 у судовому засіданні визнав, що в інкримінований йому час 9 грудня 2006 року він, скориставшись тим, що ОСОБА_8 дав йому ключі від автомобіля, без дозволу останнього двічі заволодів ним.

За його показаннями, автомобіль було пошкоджено, тому ОСОБА_5 не погодився пропустити його на охоронювану стоянку без присутності власника. Після цього та відмови охоронця дати гроші на ремонт автомобіля ОСОБА_1 завдав останньому удари палицею по голові та ножем у шию. Погрожуючи пістолетом, ОСОБА_1 примусивйого завантажити труп у багажник автомобіля, на якому вони виїхали в лісовий масив, де спалили його разом із трупом.

Засуджений ОСОБА_1, не визнаваючи вину в інкримінованих злочинах, відмовився давати показання, підтвердивши свої показання при попередньому слуханні справі про непричетність до вбивства ОСОБА_5

Проте, у ході досудового слідства він під час допиту його як підозрюваного за участю захисника докладно показав про обставини і мотиви вчинення ним вбивства ОСОБА_5, розповів, як і чим завдавав удари потерпілому.

Він пояснював, що потерпілий відмовився спочатку запустити автомобіль на стоянку, а потім - дати йому гроші на горілку. Коли ОСОБА_5 повернувся до нього спиною, він завдав останньому удар палицею зверху вниз з метою вбивства. Від удару той присів, тоді він завдав йому декілька ударів ножем у шию. ОСОБА_2 у цей час знаходився біля автомобіля й участі у вбивстві не брав, але допоміг завантажити труп у багажник автомобіля та запропонував спалити автомобіль.

Вони поїхали в ліс на околицю смт Коцюбинське, де ОСОБА_2 вилив на сидіння місткість пластикової каністри та підпалив автомобіль з трупом.

Такі свої показання засуджений ОСОБА_1 підтвердив при відтворенні обстановки та обставин події, показавши при цьому місце та обставини, за яких було вчинено вбивство.

Ці показання він підтвердив під час очної ставки з ОСОБА_2, при його допитах в якості обвинуваченого.

Дані показання суд обґрунтовано визнав як достовірні, оскільки вони узгоджуються з показаннями засудженого ОСОБА_2 та іншими доказами.

Згідно з показаннями потерпілої ОСОБА_5 її чоловік працював охоронцем автостоянки, отримував за це заробітну платню. 9 грудня 2006 року о 7 годині він заступив на чергування на добу. У цей день вона приходила до чоловіка, він показував їй у присутності ОСОБА_1 гроші в сумі 800 гривень, які взяв зранку з собою. ОСОБА_1 був у стані алкогольного сп'яніння, його обличчя було зі слідами побиття, під оком крововилив.

Про те, що ОСОБА_5 працював охоронцем на зазначеній вище автостоянці пояснювала у суді й його дочка - потерпіла ОСОБА_10

Із показань потерпілої ОСОБА_9 випливає, що ОСОБА_8 керував належним їй автомобілем за її згодою, внаслідок знищення якого їй заподіяно матеріальну та моральну шкоду.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що давав ОСОБА_2 ключі від автомобіля для того, щоб той взяв гроші із гаманця, але дозволу йому на запуск двигуна та виїзд зі стоянки не давав. Після повернення приблизно через 20 хвилин ОСОБА_2 йому ключі не повернув, вони залишилися в останнього, а він приблизно о 24 годині пішов спати.

Факт передачі ОСОБА_8 ключів від автомобіля ОСОБА_2 підтвердили свідки ОСОБА_11 і ОСОБА_12

Показаннями свідків ОСОБА_13 і ОСОБА_14підтверджується, що ОСОБА_5 дійсно працював разом з ними охоронниками в ТОВ "Люкс Автотрак" та охороняли територію по АДРЕСА_2, хоча офіційно не були оформлені на роботу.

Свідок ОСОБА_14також пояснив, що в його присутності під час слідчої дії ОСОБА_1 описав ніж, яким вбив ОСОБА_5, показав, де взяв його та місце вбивства. Описаний засудженим ніж він бачив на шафі у сторожці. ОСОБА_1 працював мийником і постійно заходив у сторожку. Останній постійно знаходився у стані алкогольного сп'яніння та напередодні мав синці на обличчі.

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_15 9 грудня 2006 року приблизно о 23 годині на території автостоянки він вживав спиртні напої з ОСОБА_1, після чого ліг спати, а останній залишився в сторожці разом із ОСОБА_5

У першій половині дня 10 грудня 2006 року він бачив ОСОБА_1 на території СТО з працівниками міліції, а потім їхав із ним у відділення міліції.

Відповідно до показань свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 9 грудня 2006 року приблизно о 22 годині ОСОБА_2 провіз їх на автомобілі марки "Мазда-6" 2-3 кілометра по смт Коцюбинське, при цьому демонстрував пістолет.

Свідок ОСОБА_18, який утримувався в одній камері, давав показання, що ОСОБА_1 розповідав йому, що вони з ОСОБА_2 підрізали охоронця у зв'язку з тим, що той не пропускав пошкоджений автомобіль на стоянку. Засуджений також розповідав йому, що був дуже п'яний, не пам'ятає всіх обставин вбивства, однак, шкодував, що не забрали автомагнітолу із автомобіля перед спалюванням.

Із показань свідка ОСОБА_19 випливає, що 10 грудня 2006 року приблизно о 00 годин 20 хвилин під час зіткнення з його автомобілем автомобіля марки "Мазда-6" крім водія в автомобілі на передньому пасажирському сидінні сидів пасажир.

Свідки ОСОБА_20 та ОСОБА_21 пояснили, що ОСОБА_1 мав свій комплект ключів, тому їм не відомо, чи знаходився той за місцем проживання в ніч на 10 грудня 2006 року.

Згідно з протоколом огляду місця події у спаленому автомобілі знайдено обгорілий труп чоловіка, у подальшому впізнаний як труп ОСОБА_5

За результатами дослідження трупа потерпілого судово-медичний експерт припустив, що після заподіяння ОСОБА_5 травмуючих дій палицею і ножем на м'яких тканинах голови були ушкодження у вигляді забитих і різаних ран, які стали джерелом зовнішньої кровотечі, яка могла бути масивною і тривалою, що обумовило розвиток небезпечного для життя стану - крововтрати й шоку важкого ступеня та настання смерті потерпілого. Враховуючи результати досліджень трупа та показання засуджених щодо обставин та механізму заподіяння ОСОБА_5 палицею і ножем тілесних ушкоджень, експерт вважає, що смерть останнього могла настати від множинних ран голови з ушкодженням магістральних судин, крововтратою й шоком.

Висновки судово-імунологічних експертиз підтверджують походження крові, виявленої під час огляду місця події, на спортивних брюках, куртці ОСОБА_2, від потерпілого ОСОБА_5

Відповідно до висновку судово-криміналістичної експертизи механізм утворення слідів на вказаних спортивних брюках ОСОБА_2 може відповідати обставинам при завантаженні разом із ОСОБА_1 у багажник легкового автомобіля закривавленого трупу ОСОБА_5, який ОСОБА_2 тримав за ноги.

Під час дослідження слідів речовини, виявленої на вилученій за місцем проживання ОСОБА_1 куртці, знайдено кров, видову приналежність якої не визначено у зв'язку з недостатньої кількості видового білка, що пов'язано з малими розмірами та слабою насиченістю плям.

Згідно з матеріалами справи нежитлові будівлі та споруди по АДРЕСА_2 належать на праві власності ОСОБА_22, який передав їх в оренду ТОВ "Люкс-Автотрак".

Суд дав належну оцінку цим та іншим дослідженим доказам, у тому числі показанням свідків ОСОБА_23 та ОСОБА_24, і обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним в умисному протиправному заподіянні смерті ОСОБА_5 у зв'язку з виконанням ним службового обов'язку, а ОСОБА_2 - у незаконному заволодінні транспортним засобом повторно із заподіянням потерпілій ОСОБА_7 великої матеріальної шкоди.

Посилання ОСОБА_1 в касаційній скарзі на те, що під час досудового слідства він давав показання внаслідок застосування до нього незаконних методів слідства, також не можна визнати обґрунтованими. У судовому засіданні він пояснював, що до нього застосовувалось фізичне насильство, у результаті чого від отримав встановлені у нього тілесні ушкодження.

Ці твердження спростовуються наведеними вище показаннями свідків, а також свідків ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 про обставини затримання та допиту засудженого ОСОБА_1, висновками судово-медичної експертизи про утворення виявлених на тілі у ОСОБА_1 чисельних рубців м'яких тканин задовго до його затримання.

Заява ОСОБА_1 була перевірена прокуратурою м. Ірпеня, за результатами перевірки було відмовлено в порушенні кримінальної справи.

Не ґрунтуються на матеріалах справи і твердження у касаційних скаргах про неповноту та однобічність досудового й судового слідства, порушення права на захист.

Відповідно до вимог ст. 16-1 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створив необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав, ретельно провірив усі доводи засуджених.

З початку досудового слідства й в суді захист прав і законних інтересів засуджених здійснювали професійні захисники.

Злочинні дії ОСОБА_1 кваліфіковано правильно за п. 8 ч. 2 ст. 115 КК України, а ОСОБА_2 - за ч. 3 ст. 289 КК України.

Покарання за цими нормами закону призначено засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 65 КК України: з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, даних про їх особи та конкретних обставин справи, і вважати призначене їм покарання надмірно суворим підстав не вбачається.

Не вбачає колегія судів і підстав для пом'якшення призначеного їм покарання.

Разом з цим, при засудженні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 194 КК України, а ОСОБА_2 й за ч. 1 ст. 396 КК України суд допустив неправильне застосування кримінального закону.

Визнавши їх винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, суд зазначив у вироку, що вони спалили автомобіль з метою знищення чужого майна та з метою приховання слідів злочинів. При цьому суд визнав ОСОБА_2 винуватим у незаконному заволодінні транспортним засобом із заподіянням потерпілій великої матеріальної шкоди.

За таких обставин, довід у касаційній скарзі захисника ОСОБА_4 про те, що суд двічі кваліфікував дії ОСОБА_2 по факту заподіяння матеріальної шкоди щодо одного автомобіля, є обґрунтованим.

Крім того, кваліфікація дій засуджених у даній справі щодо спалення автомобіля з метою знищення чужого майна та з метою приховання слідів злочинів не ґрунтується на вимогах кримінального закону.

Колегія суддів вважає, що оскільки засуджені знищили автомобіль з метою приховання слідів злочинів, а заподіяння матеріальної шкоди ОСОБА_7 враховано при кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 289 КК України, у діях засуджених відсутній склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, тому вирок у цій частині підлягає скасуванню, а справа - закриттю.

Не є законним вирок і в частині засудження ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 396 КК України за заздалегідь не обіцяне приховування особливо тяжкого злочину, оскільки судом встановлено, що він підпалив автомобіль разом із трупом ОСОБА_5 з метою приховування вчиненого ним злочину - незаконного заволодіння транспортним засобом із заподіянням потерпілій великої матеріальної шкоди.

У цій частині вирок також підлягає скасуванню, а справа - закриттю.

У порядку ст. 395 КПК України колегія суддів вважає за необхідним виключити із мотивувальній частині вироку рішення суду про посилання на письмові пояснення ОСОБА_1 як недопустимий доказ.

Інших порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування або зміни вироку, не виявлено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_1, захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Київської області від 30 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінити, скасувати в частині їх засудження за ч.2 ст. 194 КК України, а щодо ОСОБА_2 і в частині засудження за ч. 1 ст. 396 КК України, справу в цій частині закрити.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за п. 8 ч. 2 ст. 115 КК України на дванадцять років позбавлення волі.

Вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 3 ст. 289 КК України на вісім років позбавлення волі без конфіскації майна.

У порядку ст. 395 КПК України виключити із мотивувальної частини вироку рішення суду про посилання на письмові пояснення ОСОБА_1 як недопустимий доказ.

У решті вирок залишити без зміни.

Судді: