Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 10 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області від 30 липня 2008 року щодо ОСОБА_1,

вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 22 квітня 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Петрівки Могилів-Подільського району Вінницької області, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, і призначено йому за цим законом покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн. з позбавленням права займатися юридичною діяльністю та обіймати посади на роботах, пов’язаних з державною службою, на 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 685 грн. 88 коп. судових витрат.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області від 30 липня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 в частині його засудження скасовано, а кримінальну справу щодо нього закрито на підставі ст. 45 КК України у зв’язку з дійовим каяттям. У частині вирішення питання про речові докази та судові витрати указаний вирок залишено без зміни. Також зазначеною ухвалою апеляційного суду скасовано постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10 квітня 2008 року про відмову в закритті кримінальної справи щодо ОСОБА_1 на підставі ст. 45 КК України.

Згідно з вироком ОСОБА_1 у період часу з 28 грудня 2007 року по 14 січня 2008 року, працюючи на посаді головного спеціаліста-юрисконсульта управління Пенсійного фонду України Могилів-Подільського району Вінницької області, завідомо знаючи про погашення СФГ "Нове Хоньковецьке" заборгованості перед зазначеним управлінням, шляхом обману, повідомивши голову СФГ "Нове Хоньковецьке" ОСОБА_2 про можливість визнання цього господарства господарським судом Вінницької області банкрутом і нарахування штрафних санкцій та запевнивши її у вчиненні ним дій щодо закриття провадження у справі про банкрутство, незаконно заволодів її грошима в сумі 3500 грн.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду і направлення справи на новий апеляційний розгляд з мотивів неправильного застосування апеляційним судом ст. 45 КК України та безпідставного звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям внаслідок необґрунтованого рішення апеляційного суду про активне сприяння ОСОБА_1 розкриттю вчиненого ним злочину, та, відповідно, відсутності в його діях указаної ознаки як обов’язкової складової дійового каяття.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що в його задоволенні необхідно відмовити.

Так, згідно зі ст. 45 КК України звільняється від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Приймаючи рішення про скасування вироку щодо ОСОБА_1 та звільнення його на підставі ст. 45 КК України від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям, апеляційний суд, зокрема, послався на те, що він активно сприяв розкриттю злочину.

З матеріалів кримінальної справи убачається, що на початку її розслідування ОСОБА_1 визнав свою вину і дав детальні показання щодо обставин вчиненого ним злочину. Протягом досудового слідства у справі показання ОСОБА_1 були послідовними і незмінними. Обставини вчиненого ОСОБА_1 злочину, що були встановлені органами дізнання і досудового слідства з інших джерел, а саме з показань потерпілої, свідків, протоколів слідчих дій та висновку експерта, повністю відповідають тим, про які повідомив зазначені органи ОСОБА_1

Така поведінка ОСОБА_1 під час розслідування у кримінальній справі щодо нього свідчить про сприяння з його боку органам, які провадили розслідування, у встановленні усіх дійсних обставин вчиненого ним злочину, тому висновок апеляційного суду про активне сприяння ним розкриттю злочину є цілком обґрунтованим.

Щодо наведених у поданні прокурора доводів про відсутність в діях ОСОБА_1 активного сприяння розкриттю злочину як обов’язкової складової звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям внаслідок ненадання ним органам дізнання і досудового слідства жодної допомоги у встановленні невідомих їм обставин даної кримінальної справи щодо нього, то вони є непереконливими, оскільки надання такої допомоги є однією з ознак активного сприяння особою розкриттю злочину, яка не виключає інших дій особи, спрямованих на таке сприяння. Тим більше, що показання ОСОБА_1 з приводу обставин вчиненого ним злочину носять вичерпний характер, повністю підтверджуються іншими доказами у справі і відповідають обставинам, визнаним доведеними під час розгляду справи судом.

Наявність у діях ОСОБА_1 інших передбачених ст. 45 КК України обов’язкових складових дійового каяття у касаційному поданні не заперечується.

Отже, розглянувши кримінальну справу в межах доводів касаційного подання, колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення з наведених у ньому мотивів.

Таким чином, підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов’язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, у кримінальній справі щодо ОСОБА_1 відмовити.