Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 10 вересня 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 та його захисника – адвоката ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 1 червня 2009 року, яким засуджено

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не маючого судимості,

за ч. 4 ст. 187 КК України на п’ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією ? майна, яке є власністю засудженого, за п. п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_2 призначено довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 11 листопада 2008 року, перебуваючи в нетверезому стані, у АДРЕСА_1, за попередньою змовою з іншою особою, яка перебуває в розшуку, вчинив розбійний напад на подружжя ОСОБА_3, під час якого з користі вбив ОСОБА_4 і ОСОБА_5 Спочатку ОСОБА_2 наніс кухонною сокиркою господарці помешкання не менше чотирнадцяти ударів по голові, а потім цією ж сокиркою не менше ніж вісім ударів господарю по голові і шиї. Повернувшись до закривавленої потерпілої знову, ОСОБА_2 наніс їй ще не менше п’яти ударів ножем у груди та порізав шию. У квартирі потерпілих ОСОБА_2 із іншим нападником заволоділи грішми і майном на загальну суму 559.361 грн.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить скасувати вирок і направити справу на додаткове розслідування. Твердить, що він не вчиняв цих злочинів. На досудовому слідстві обмовив себе під тиском невідомого, який зателефонував йому і запропонував узяти вину на себе. Не заперечує, що був у квартирі ОСОБА_3, але на момент розправи над потерпілими відлучався до магазину і, повернувшись, уже побачив два трупи ОСОБА_3. Підтверджує, що допомагав своєму напарнику знайти ключ від сейфу і заволодіти валютою, яку разом винесли з квартири і заховали.

У касаційній скарзі захисник – адвокат ОСОБА_1 ставить питання про скасування вироку щодо ОСОБА_2 та направлення справи на нове розслідування. Стверджує, що його підзахисний є співучасником убивств і розбійного нападу, але не виконавець і організатор цих злочинів. На думку захисника, суд допустився упередженості і необ’єктивності. Вирок побудував на припущеннях. Докази, які покладені в основу вироку, мають ще перевірятись органами досудового слідства.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, виступи засудженого ОСОБА_2 і його захисника – адвоката ОСОБА_1, які підтримали доводи касаційних скарг, думку прокурора про відмову в задоволенні касаційних скарг та залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення.

Висновки суду про те, що ОСОБА_2 винуватий у злочинах, за які його засуджено, підтверджені в суді доказами, які належно перевірені, і є правильними.

Наведені у касаційних скаргах доводи, що ОСОБА_2, хоч і був у квартирі потерпілих, але не причетний до позбавлення життя потерпілих ОСОБА_3, безпідставні.

На досудовому слідстві ОСОБА_2 неодноразово підтверджував, що він організував убивства ОСОБА_3, оскільки був обізнаний про те, що нещодавно ОСОБА_4 продав квартиру. Достеменно знав, де ОСОБА_3 зберігають ці гроші. Запропонував ОСОБА_6, і той погодився проникнути до квартири ОСОБА_3, вбити господарів і забрати гроші. План нападу з ОСОБА_6 обговорювали не один раз. Направляючись до ОСОБА_3, взяли з собою кухонну сокирку. По дорозі купили ще дві пари рукавичок. Розпили пляшку горілки. Потрапити до квартири потерпілих проблем не було, бо сам він тривалий час працював водієм у ОСОБА_3, який йому довіряв. У квартирі ОСОБА_4 пригостив. Коли потерпіла забажала включити комп’ютер, пішла в іншу кімнату і сіла за стіл, він скористався цим. Підійшов ззаду, вихопив із сумки приготовлену сокирку і наніс їй біля восьми ударів по голові. Вона затулялась руками, а він бив, куди бачив. Повертаючись до кухні, зустрів ОСОБА_3 і тут же наніс йому біля восьми ударів сокиркою по голові. Потерпілий впав, а він наніс йому ще декілька ударів сокиркою. Після цього з ОСОБА_6 почали збирати коштовності. Хапали не тільки ювелірні речі, а й ті, на яких могли залишитись сліди злочину. Із сейфа забрали 55 тис. дол. США, 500 євро, золоті і срібні монети, документи. Перед тим як тікали, підходив до потерпілої ще раз і наніс їй ще декілька ударів ножем. Свій одяг спалили, а викрадені гроші заховали в надійне місце.

На черговому допиті, підтверджуючи зазначені покази й уточнюючи їх, ОСОБА_2 підкреслював, що в той момент, коли з ОСОБА_6 залишали квартиру ОСОБА_4 і поспіхом закривали за собою вхідні двері, то випадково зламали ключ. Всі спроби витягти уламок із замка були марними.

Під час проведення з ним відтворення обстановки і обставин події, коли ОСОБА_2 було забезпечено умови, за яких виключався будь-який тиск на нього, він у присутності свого захисника в деталях розповів і продемонстрував, як готувався до злочину, де саме учиняв розправу над подружжям ОСОБА_3, куди наносив сокиркою удари потерпілим, звідки забирав валютні кошти і коштовності. ОСОБА_2 показав маршрут, за яким він разом із ОСОБА_6 тікали з квартири потерпілих. Точно показав місце, де закопував гроші, винесені з квартири ОСОБА_3. Усе це тут і було знайдено.

Згідно з висновками судово-медичних експертиз на трупі потерпілої ОСОБА_4 виявлено одинадцять рубаних ран голови, три рубані рани на тильній поверхні правої кисті і рубані рани 3-4 пальців, п’ять колото – різаних ран на боковій поверхні грудей справа, з ушкодженням нижньої долі правої легені і печінки, а на трупі ОСОБА_5 – рубану рану шиї справа, дев’ять рубаних ран обличчя і голови, осколочні переломи кісток лобно-тім’яної ділянки справа, множинні пошкодження твердої і м’якої мозкової оболонки. Установлено, що заподіяння зазначених ушкоджень потерпілим саме тими кухонною сокиркою і ножем, на які вказав ОСОБА_2, не виключається.

Отже, всі ці обставини свідчили, що ОСОБА_2 повідомив органам досудового слідства такі деталі вчинених злочинів, про які не могла знати особа, яка не була присутньою при цьому.

Посилання в скаргах на те, що на попередньому слідстві ОСОБА_2 виконував чужу волю і змушений був обмовляти себе, оскільки турбувався за безпеку своєї сім’ї, є безпідставними. Суд, як видно з вироку, ретельно перевірив цю заяву ОСОБА_2, допитав свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_6 дослідив інші дані, проте його заява не підтвердилась.

За таких обставин суд обгрунтовано визнав зазначені покази ОСОБА_2 достовірними. Вони в повній мірі відповідають іншим об’єктивним доказам. Тому суд небезпідставно поклав їх в основу вироку. Аналіз цих доказів у сукупності з іншими даними, на які послався суд у вироку, свідчить про те, що ОСОБА_2 був організатором і співвиконавцем розбійного нападу на подружжя ОСОБА_3 та умисних вбивств обох потерпілих із користі.

Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 187, п. п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України є правильною.

Покарання ОСОБА_2 призначено з дотриманням положень ст. 65 КК України. Засуджуючи ОСОБА_2 на довічне позбавлення волі, суд виходив із того, що він не визнає за можливе застосувати йому позбавлення волі на певний строк, через вкрай високий ступінь небезпеки фактично вчиненого ним діяння і підвищеної небезпеки винуватого як особи для суспільства. У такому разі колегія суддів не вбачає підстав для зміни покарання ОСОБА_2 у бік його пом’якшення.

Будь-яких даних, які б свідчили про те, що органи досудового слідства чи суд допустились упередженості або необ’єктивності щодо ОСОБА_2, що вони не виконали положень норм КПК України (1001-05) , колегією суддів не виявлено. Підстав для зміни чи скасування вироку немає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 (1003-05|ST394) – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та його захисника – адвоката ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 1 червня 2009 року щодо ОСОБА_2 – без зміни.