Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 08 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на постановлене щодо ОСОБА_1. судове рішення,

вироком Мар’їнського районного суду Донецької області від 01 вересня

2008 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, несудиму, яка має на утриманні малолітнього сина – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження,

засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік обмеження волі.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1. звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на неї обов’язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_1. визнано винною у тому, що вона 10 червня 2008 року, приблизно о 18 год., у лісосмузі поблизу м. Курахово Мар’їнського району Донецької області зірвала верхівки дикорослої коноплі, які перенесла до себе додому у будинок № 69 на вул. Маяковського у м. Курахово, де незаконно зберігала без мети збуту. 11 червня 2008 року працівниками міліції під час огляду вказаного будинку було виявлено та вилучено особливо-небезпечний наркотичний засіб – канабіс, вагою у невисушеному вигляді 380 г.

У касаційному поданні прокурор, посилається на те, що суд неправильно застосував кримінальний закон, призначивши ОСОБА_1. покарання у виді обмеження волі всупереч вимогам ст. 61 КК України. Просить змінити вирок щодо ОСОБА_1. та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка частково підтримала касаційне подання і просила вирок щодо ОСОБА_1. змінити та звільнити засуджену від покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1. у вчиненні нею злочину, за який її засуджено, та щодо кваліфікації її дій за ч. 1 ст. 309 КК України є обґрунтованими і в касаційному поданні не оспорюються.

Однак, призначаючи ОСОБА_1. покарання, суд допустив помилку.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України покарання у виді обмеження волі не застосовується до жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років.

Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_1. має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, що унеможливлює застосування до неї такого виду покарання. Проте ці обставини суд при призначенні покарання не врахував, а отже порушив вимоги зазначеної вище статті.

Як убачається зі змісту п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" від 24 жовтня 2003 року №7 (v0007700-03) , суд не вправі перейти до більш м’якого виду покарання у випадках, коли санкцією закону, за яким засуджується особа, передбачено лише такі покарання, які з огляду на її вік чи стан не можуть бути до неї застосовані. В таких випадках суд, за наявності для того підстав, відповідно до ст. 7 КПК України повинен закрити справу і звільнити особу від кримінальної відповідальності або постановити обвинувальний вирок і звільнити засудженого від покарання.

Санкцією ч.1 ст. 309 КК України крім обмеження волі передбачені і інші види покарань, призначення яких у касаційному суді є неможливим, тому що цим погіршується становище засудженої, яка звільнена від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, застосування якої у разі призначення таких покарань не допускається і до того ж питання про скасування вироку за м’якістю призначеного ОСОБА_1. покарання у касаційному поданні не порушено.

Таким чином, санкцією ч.1 ст. 309 КК України, за якою засуджено ОСОБА_1., передбачено лише такі покарання, які з огляду на її стан не можуть бути до неї застосовані.

За таких обставин твердження прокурора про те, що суд при призначенні ОСОБА_1. покарання неправильно застосував кримінальний закон, є обґрунтованим.

Разом з тим, доводи касаційного подання про можливість призначення ОСОБА_1. покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн., позбавлені підстав, оскільки цим погіршиться становище засудженої.

Виходячи з наведеного вирок щодо ОСОБА_1. необхідно змінити і звільнити від призначеного їй за ч. 1 ст. 309 КК України покарання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити частково.

Вирок Мар’їнського районного суду Донецької області від 01 вересня 2008 року

щодо ОСОБА_1 змінити, звільнивши її від призначеного покарання.