Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 3 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Закарпатської області від 12 червня 2009 року,

яким засуджено

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця смт Воловець

Закарпатської області, такого, що

судимості немає,

за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України на десять років позбавлення волі.

Вирішено питання про речові докази.

ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

7 лютого 2009 року о 16 годині 30 хвилин в урочищі "Кучера", розташованого на околиці смт Воловець Закарпатської області, виникла сварка між неповнолітнім ОСОБА_1, малолітніми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - з однієї сторони і малолітнім потерпілим ОСОБА_5 - з іншої сторони, під час якої спочатку ОСОБА_1 завдав останньому удару взутою ногою в живіт, а ОСОБА_3 - удару рукою в ліве плече, а коли потерпілий впав на землю, ОСОБА_4 завдав йому два удари каменем по голові зліва та обличчю. У результаті наведених вище дій ОСОБА_1 малолітньому ОСОБА_5 були заподіяні легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, ОСОБА_3 - легкі тілесні ушкодження, ОСОБА_4 - легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я та тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

Після заподіяння зазначених тілесних ушкоджень ОСОБА_1 з метою позбавлення життя ОСОБА_5, достовірно знаючи, що останньому не виповнилось 14 років, обвив його шию подвійною петлею з еластичного кабелю і, затиснувши, задушив потерпілого.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на відсутність умислу на позбавлення життя малолітнього ОСОБА_5, просить змінити вирок апеляційного суду, перекваліфікувавши його дії на іншу статтю Кримінального Кодексу України (2341-14) і призначити покарання, не пов'язане із позбавленням волі. На його погляд призначене покарання не відповідає тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про безпідставність касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Винність ОСОБА_1 у злочині, вчиненого за викладених у вироку обставин, доведена об'єктивними доказами, що зібрані у передбаченому законом порядку, і належним чином оцінені судом.

Доводи засудженого про те, що його дії кваліфіковано неправильно, є необґрунтованими та безпідставними.

Так, у судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 пояснив, що після побиття ОСОБА_5 ним, його братом та ОСОБА_4 він перекрутив дріт на шиї потерпілого.

Судом обґрунтовано ці показання оцінені як достовірні, оскільки вони узгоджуються з його ж показаннями на досудовому слідстві, з показаннями свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на досудовому слідстві, із висновками судово-медичної експертизи, даними, що містяться в протоколі огляду місця події.

Обґрунтовано суд визнав недостовірними показання засудженого в суді про те, що він не має відношення до вбивства малолітнього потерпілого, та свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в суді про те, що ні вони, ні засуджений не застосовували щодо ОСОБА_5 фізичного насильства, а їх посилання на те, що показання на досудовому слідстві вони давали у зв'язку із застосуванням до них незаконних методів слідства, - безпідставними.

Під час досудового слідства ОСОБА_1 у присутності захисника та педагогів давав показання про те, що саме він здавив шию ОСОБА_5, та при відтворення обстановки та обставин події показав на манекені, як він душив потерпілого.

ОСОБА_3 і ОСОБА_4 під час досудового слідства пояснювали, що будучи обуреними діями ОСОБА_5, вони побили його, а потім засуджений затягнув дріт на його шиї.

Із показань свідка ОСОБА_2 вбачається, що її внук - ОСОБА_4 в її присутності дійсно давав показання, які визнано судом достовірними.

Вилучені під час огляду місця події кабель, два камені, сухі листки дерев, висновки судово-медичної експертизи щодо заподіяння тілесних ушкоджень, характеру їх утворення, висновки імунологічних експертиз щодо виявлених накладень на зазначених речових доказах свідчать про правдивість показань засудженого ОСОБА_1, свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про обставини заподіяння ними ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, а потім ОСОБА_1 -смерті.

Засуджений не оспорює висновок суду, що йому було відомо про малолітній вік потерпілого.

За таких обставин суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України як умисне протиправне заподіяння смерті малолітньої дитини.

Твердження засудженого ОСОБА_1, свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про застосування до них працівниками міліції незаконних методів слідства були ретельно перевірені судом і не знайшли свого підтвердження.

Що стосується призначеного засудженому покарання, то колегія суддів вважає, що вирішення цього питання судом першої інстанції відповідає положенням, передбаченим ст. 65 КК України, оскільки судом враховано ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, пом'якшуючі покарання обставини. Підстав для пом'якшення призначеного ОСОБА_1 покарання не встановлено.

Також у справі не виявлено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний та обґрунтований вирок.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Закарпатської області від 12 червня 2009 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.