Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 3 вересня 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора на вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2007 року, яким засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

судимого 16 листопада 2004 року

за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185,

ч. 1 ст. 309 КК України на чотири роки

позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України

звільненого від відбування покарання

з випробуванням на три роки іспитового строку,

за ч. 5 ст. 185 КК України на вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 2 ст. 186 КК України на п'ять років позбавлення волі, за ч. 5 ст. 186 КК України на дев'ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 2 ст. 309 КК України на три роки позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів - на дев'ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, а на підставі ст. 71 КК України до покарання частково приєднано не відбуте покарання за попереднім вироком і остаточно за сукупністю вироків йому призначено дев'ять років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю,

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

неодноразово судимого, останнього разу -

26 лютого 2001 року за ч. 3 ст. 140, ч. 1 ст. 145 КК України на три роки позбавлення волі,

за ч. 5 ст. 185 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю,

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_3 народження,

не маючого судимості на підставі ст. 89 КК України,

за ч. 5 ст. 185 КК України на сім років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 1 ст. 309 КК України на два роки позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів - на сім років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 2.940 грн. на відшкодування матеріальної і 2.000 грн. - моральної шкоди, а на користь ОСОБА_5 1.455 грн. на відшкодування матеріальної і 2.000 грн. - моральної шкоди; солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 18.922 грн. на відшкодування матеріальної і 5.000 грн. - моральної шкоди, а на користь ОСОБА_7 1.810 грн. на відшкодування матеріальної і 2.000 грн. - моральної шкоди, солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 2.027 грн. на відшкодування матеріальної і 2.000 грн. - моральної шкоди, а на користь ЗАТ КБ "Приватбанк" 5.000 грн. заподіяної шкоди, а також солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ОСОБА_10 125.685 грн. на відшкодування матеріальної і 25.000 грн. - моральної шкоди, а на користь ОСОБА_9 2.360 грн. на відшкодування матеріальної і 2.000 грн. - моральної шкоди,

Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у тому, що він 7 березня 2006 року викрав майно ОСОБА_4 на суму 3.174 грн. з автомобіля "Хонда-Цивік", що стояв на вул. Шмідта м. Дніпропетровська.

У середині липня 2006 року ОСОБА_1 з метою вчинення крадіжок з автомобілів та житла мешканців м. Дніпропетровська та Дніпропетровської області організував стійку злочинну групу, до складу якої увійшли ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_11 та інші невстановлені слідством особи.

У період з липня по жовтень 2006 року організована група в різному складі учасників вчинила ряд тяжких злочинів на території м. Дніпропетровська та Дніпропетровської області: 16 липня ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_11 вчинили крадіжку майна з квартири ОСОБА_6 на суму 18.992 грн., 29 липня вони вчинили крадіжку майна з автомобіля ОСОБА_10 на суму 126.215 грн., 9 серпня ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_11 вчинили крадіжку майна з автомобіля ОСОБА_9 на суму 2.551 грн., 11 вересня ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_11 вчинили крадіжку майна з автомобіля ОСОБА_12 на суму 3.000 грн., 7 жовтня ОСОБА_1 і невстановлені слідством особи вчинили відкрите викрадення майна з автомобіля ОСОБА_5 на суму 1.825 грн., 9 жовтня ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_11 вчинили крадіжку майна з автомобіля ОСОБА_7 на суму 1.810 грн., 22 жовтня ОСОБА_1 і ОСОБА_3 з автомобіля вчинили крадіжку майна ОСОБА_8 на суму 2.277 грн. 50 коп., а також корпоративну карту, що належала ЗАТ КБ "Приватбанк", за допомогою якої ОСОБА_3 того ж дня через банкомат зняв 5.000 грн.

Крім того, 2 листопада 2006 року ОСОБА_1 незаконно придбав на власні потреби та зберігав за місцем проживання по АДРЕСА_1 до 3 листопада 1,4 гр. особливо небезпечного наркотичного засобу - опію ацетильованого.

ОСОБА_3 за невстановлених слідством обставин незаконно придбав на власні потреби та зберігав при собі до 3 листопада 2006 року 0,41 гр. особливо небезпечного наркотичного засобу - героїну.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 червня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 залишено без зміни.

У касаційному поданні з доповненням до нього прокурор просить змінити вирок і ухвалу щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 Твердить, що суд неправильно застосував кримінальний закон, кваліфікувавши злочинні дії ОСОБА_3 за епізодом крадіжки майна ОСОБА_10 29 липня 2006 року за ч. 5 ст. 185 КК України за ознакою "таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно". Вказує, що суд неправильно вирішив цивільний позов, постановивши стягнути з ОСОБА_3 солідарно з іншими засудженими на користь ОСОБА_9 2.360 грн. на відшкодування матеріальної і 2.000 грн. - моральної шкоди, оскільки він злочину щодо цього потерпілого не вчиняв. Крім того, вважає, що суд неправильно вирішив питання стягнення з засуджених судових витрат на проведення експертиз. Звертає увагу, що суд безпідставно урахував, що ОСОБА_1 має на утриманні малолітню дитину, оскільки в матеріалах справи немає даних про це. Також твердить, що з судових рішень необхідно виключити посилання суду на вчинення засудженими злочинів разом з ОСОБА_11, оскільки його вину в установленому законом порядку не доведено.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який касаційне подання підтримав частково і просив скасувати ухвалу апеляційного суду через істотне порушення кримінально-процесуального закону з направленням кримінальної справи на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. 377 КПК України рішення апеляційної інстанції має бути докладно вмотивоване. При розгляді справи за апеляційною процедурою необхідно ретельно перевіряти доводи апеляцій, аналізувати їх, зіставляючи з тими доказами, що містяться в матеріалах справи, щоб наведені в апеляціях доводи не залишилися без реагування. У даному разі суд апеляційної інстанції ці вимоги закону не виконав.

Як убачається з матеріалів справи, прокурор в апеляції з доповненням до неї просив змінити вирок. Твердив, що за епізодом крадіжки майна ОСОБА_10 з вироку підлягає виключенню кваліфікуюча ознака дій ОСОБА_3 - "таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно". Вказував, що суд неправильно вирішив цивільний позов, постановивши стягнути з ОСОБА_3 солідарно з іншими засудженими на користь ОСОБА_9 матеріальну і моральну шкоду, оскільки щодо цього потерпілого він злочину не вчиняв. Засуджений ОСОБА_3, підтримуючи доводи своєї апеляції, у суді твердив, що суд безпідставно постановив стягнути з нього шкоду на користь ОСОБА_9, бо злочину щодо останнього він не вчиняв. Адвокат ОСОБА_13 і засуджений ОСОБА_1 у своїй апеляції заперечували створення останнім організованої групи та його участь у вчинюваних групою злочинах, тому просили змінити вирок, перекваліфікувати дії ОСОБА_1 на статті КК, які б відповідали вчиненому, і пом'якшити йому покарання.

Апеляційний суд зміст апеляцій прокурора, засудженого ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_14 і засудженого ОСОБА_1 в ухвалі навів не повно, жодного з наведених доводів в ухвалі не проаналізував і не зазначив підстав, через які апеляції визнано необґрунтованими. Це є істотним порушенням кримінально-процесуального закону, оскільки апеляції по суті залишилися без належного реагування.

За таких обставин ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого належить перевірити всі матеріали справи, звернути увагу на допущені недоліки, усунути їх і постановити рішення, яке б точно відповідало вимогам закону.

Керуючись ст. ст. 394 - 398 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 червня 2008 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 скасувати, а кримінальну справу - направити на новий апеляційний розгляд.