Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 27 серпня 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду АР Крим від 26 травня 2009 року, яким частково скасовано вирок Бахчисарайського районного суду від 23 березня 2009 року про засудження

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

судимого 22.05.2007 р. за ч. 1 ст. 296 КК

України на два роки обмеження волі

зі звільненням від відбування покарання

на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком

на один рік,

за ч. 3 ст. 152 КК України на вісім років шість місяців позбавлення волі, ч. 2 ст. 153 КК України на чотири роки позбавлення волі, ч. 2 ст. 296 КК України на три роки позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів на вісім років шість місяців позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків на дев'ять років позбавлення волі.

Своїм вироком Апеляційний суд АР Крим перекваліфікував дії ОСОБА_2 із ч. 2 на ч. 3 ст. 296 цього Кодексу і призначив йому за цим законом три роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених зазначеним законом, ч. 3 ст. 152 і ч. 2 ст. 153 КК України та на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків визначив покарання, призначені місцевим судом. У решті вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 26 травня 2009 року вирок Бахчисарайського районного суду від 23 березня 2009 року щодо ОСОБА_2 у частині засудження за ч. 3 ст. 152 і ч. 2 ст. 153 КК України і в цілому стосовно ОСОБА_3 про засудження за ч. 3 ст. 152 КК України на вісім років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 153 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі, за ч. 2 ст. 296 КК України на три роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів на вісім років позбавлення волі залишено без зміни.

ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 24 січня 2008 року, перебуваючи в нетверезому стані, разом із ОСОБА_3 у м. Бахчисараї викликали з дому ОСОБА_4 грубо порушуючи громадський порядок та виражаючи явну неповагу до суспільства, ображаючи нецензурними словами, насильно вивезли її в лісовий масив, неподалік с. Баштановка, де ОСОБА_2 відібрав у неї телефон і, погрожуючи молотком, витягнув потерпілу з салону на холод, повалив на землю, вдарив і заставив роздягнутись. Потім із ОСОБА_3 посадили оголену потерпілу в авто і такою возили її по місту Бахчисараю. На вул. Скелястій, погрожуючи потерпілій молотком, ОСОБА_2 задовольнив із нею статеву пристрасть неприродним способом і згвалтував її, при цьому він цигаркою припікав їй тіло. ОСОБА_3 теж згвалтував потерпілу.

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_1, не оспорюючи по суті вирок апеляційного суду стосовно ОСОБА_2, просить його скасувати, а справу - направити на новий апеляційний розгляд, оскільки апеляційний суд не допустив до участі в апеляції адвоката ОСОБА_5, який подавав апеляцію і захищав інтереси ОСОБА_2 в суді першої інстанції та на досудовому слідстві. Вважає, що апеляційний суд порушив право на захист засудженого ОСОБА_2.

Зазначену ухвалу апеляційного суду стосовно ОСОБА_2, а так само щодо ОСОБА_3 не оскаржено і касаційне подання не принесено.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про відмову в задоволенні касаційної скарги захисника, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Висновки апеляційного суду, викладені у вироку стосовно ОСОБА_2, грунтуються на перевірених даних. Вони змістовно наведені у мотивувальній частині рішення і в касаційній скарзі не оспорюються. Свій вирок апеляційний суд постановив із дотриманням чинного кримінально-процесуального законодавства.

Дії засудженого ОСОБА_2 стосовно потерпілої ОСОБА_4, за наведених судом першої інстанції і перевірених апеляційним судом обставин, за своїми ознаками утворюють склад злочину, передбаченого ч. 3, а не ч. 2 (як розцінив місцевий суд) ст. 296 КК України, оскільки ОСОБА_2 був раніше судимий за хуліганство. Тому рішення апеляційного суду про касування вироку в цій частині і постановлення свого вироку про засудження ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 296 КК України є правильним. Умов постановлення зазначеного вироку, передбачених ст. 378 КПК України, апеляційний суд дотримався.

Викладені в касаційній скарзі захисника ОСОБА_1 доводи про те, що апеляційний суд допустився порушення права на захист засудженого ОСОБА_2, безпідставні.

Як убачається з матеріалів справи і протоколу судового засідання, інтереси засудженого ОСОБА_2 в апеляційному суді мав представляти адвокат ОСОБА_1 Під час апеляційного розгляду справи стосовно ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_1 був учасником процесу. Цієї обставини він не оспорює.

Що стосується обмеження апеляційним судом участі в апеляції інших захисників на боці засудженого ОСОБА_2, то колегією суддів таких даних не встановлено і в матеріалах справи їх немає. Адвокат ОСОБА_5, про якого йдеться в касаційній скарзі, мав повноваження на здійснення захисту ОСОБА_2 лише під час досудового слідстві і в суді першої інстанції.

Будь-яких даних, які б свідчили про те, що апеляційний суд допустився упередженості стосовно ОСОБА_2 чи порушень норм КПК України (1001-05) під час апеляційного розгляду і постановлення вироку щодо цього засудженого, не виявлено.

Підстав для зміни чи скасування вироку стосовно ОСОБА_2 колегія суддів не вбачає.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу адвоката ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду АР Крим від 26 травня 2009 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.