Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 11 листопада 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2009 року,

яким засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця м. Одеси,

раніше судимого вироком Суворовського районного

суду м. Одеси від 16 листопада 2002 року за

ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 317, ст. 70 КК України

на три роки шість місяців позбавлення волі,

звільненого 3 лютого 2005 року умовно-достроково на

один рік двадцять вісім днів,

- за ч. 1 ст. 358 КК України на два роки обмеження волі;

- за ч. 3 ст. 358 КК України на один рік обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у виді обмеження волі строком на два роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки із покладенням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 2736 гривень 37 копійок судових витрат за проведення технічної експертизи.

Вирішено питання про речові докази.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за те, що він у травні 2009 року за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_1 підробив пенсійне посвідчення шляхом вклеювання до його бланку своєї фотографії, запису свого прізвища та домальовування відсутньої частини гербової печатки з метою використання його в громадському транспорті.

Крім того, 14 вересня 2009 року приблизно о 22 годині в приміщенні УПМ № 9, розташованого у будинку № 31 по вул. Бочарова в м. Одесі, на вимогу працівників міліції пред’явити документ, що посвідчує особу, засуджений пред’явив наведене підроблене пенсійне посвідчення.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, просить скасувати оскаржуваний вирок, а справу направити на новий судовий розгляд. Указує на те, що у вступній частині вироку необґрунтовано вказані судимості 1984 та 1996 років, оскільки вони є погашеними у передбаченому законом порядку. Вважає, що мотивувальна частина вироку не відповідає вимогам ст. 334 КПК України, оскільки суд обмежився лише переліченням доказів без розкриття їх змісту, не зазначив про наявність чи відсутність обставин, передбачених статтями 66, 67 КК України. Звертає увагу також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, зокрема, при кваліфікації дій засудженого суд зайво інкримінував йому такі кваліфікуючі ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, як підробка документу, який посвідчується, а також видається іншою особою.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання частково, вважала, що вирок підлягає зміні шляхом виключення з його вступної частини відомостей про судимості ОСОБА_5 за вироками від 21 лютого 1984 року та 12 червня 1996 року, а із мотивувальної частини вироку – ознаки об’єктивної сторони злочину, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України, "підробка документу, який видається чи посвідчується іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи", перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Висновки суду щодо винності ОСОБА_5 у вчиненні зазначених у вироку злочинів є законними та в касаційному поданні не оскаржуються.

Дії ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України кваліфіковано правильно.

Доводи прокурора про невідповідність змісту вироку вимогам ст. 334 КПК України позбавлені підстав.

У судовому засіданні ОСОБА_5 повністю визнав свою вину в інкримінованих злочинах, тому справу було розглянуто в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299 КПК України.

У зв’язку із зазначеним посилання у вироку на докази, які не досліджувались у судовому засіданні, без розкриття змісту цих доказів не є підставою для його скасування.

Разом з цим, обґрунтовано визнавши винуватим ОСОБА_5 у підробленні документу, який видається чи посвідчується установою, і який надає права або звільняє від обов’язків, з метою його використання, суд при кваліфікації дій засудженого окрім наведених ознак об’єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, зайво зазначив, що ОСОБА_5 вчинив підроблення документу, який видається чи посвідчується іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи. За таких обставин вирок у цій частині підлягає зміні шляхом виключення наведеної ознаки об’єктивної сторони.

Мотивуючи призначення покарання засудженому, суд врахував характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, дані про особу засудженого, який раніше судимий, а також те, що засуджений повністю визнав свою вину та щиро покаявся. При цьому суд не послався на статті 66 чи 67 КК України (2341-14) . Однак, зазначене також не є підставою для скасування вироку.

Що стосується твердження прокурора про необґрунтоване наведення у вступній частині вироку відомостей про судимості ОСОБА_5 за вироками Приморського районного суду м. Одеси від 21 лютого 1984 року та Березівського районного суду Одеської області від 12 червня 1996 року, то вони є слушними.

Судимості за цими вироками у відповідності до вимог ст. 89 КК України є погашеними у передбаченому законом порядку, а тому із вступної частини оскаржуваного вироку підлягають виключенню відомості про ці судимості ОСОБА_5

Інших істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б тягнули скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

Касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2009 року щодо ОСОБА_5 змінити, виключити із вступної частини вироку відомості про судимості ОСОБА_5 за вироками Приморського районного суду м. Одеси від 21 лютого 1984 року та Березівського районного суду Одеської області від 12 червня 1996 року, а із мотивувальної частини вироку – ознаку об’єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, "підроблення документу, який видається чи посвідчується іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи".