Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 серпня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на постановлені щодо нього судові рішення.

Вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 12 грудня 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого, -

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в дохід держави з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10000 грн. моральної шкоди.

Прийнято рішення про стягнення ОСОБА_1 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 2063 грн. матеріальної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 19 лютого 2009 року вирок щодо ОСОБА_1 в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. У решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 23 липня 2008 року, приблизно о 16 годині, керуючи автомобілем "Опель", державний номер НОМЕР_1, рухаючись вул. Р. Скалецького у м. Вінниці в напрямку ринку "Урожай", виконуючи маневр повороту з виїздом на зустрічну смугу руху, в порушення п. п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, не переконався, що такий маневр буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, перед поворотом завчасно не зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині, виконав цей маневр не з крайнього лівого положення на проїзній частині, не надав дорогу зустрічному транспортному засобу - мотоциклу "Ява" під керуванням ОСОБА_2 та допустив зіткнення з ним. В результаті цього водію мотоцикла ОСОБА_2 були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 зазначає, що при стягненні з нього моральної шкоди суд не врахував порушення ПДР з боку потерпілого, та не мотивував належним чином стягнення такої великої суми на відшкодування моральної шкоди, крім того, посилається на суворість призначеного йому покарання та немотивованість призначення додаткового покарання. Стверджує, що його не було викликано на розгляд справи в апеляційному суді. Просить, як убачається зі змісту скарги, вирок та ухвалу щодо нього в частині призначеного покарання змінити, призначити більш м'яке покарання, не позбавляти його права керувати транспортними засобами, а в частині стягнення з нього на користь потерпілого моральної шкоди судові рішення скасувати.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація його дій не оспорюються в касаційній скарзі та підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.

Дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України (2341-14) кваліфіковані правильно.

За зазначеним законом ОСОБА_1 призначено мінімальний вид основного покарання, з додержанням ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у нарколога не перебуває. Обране засудженому покарання у виді штрафу є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Також судом, з урахуванням конкретних обставин справи, обґрунтовано призначено додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Підстав для пом'якшення покарання - призначення меншого розміру штрафу та незастосування додаткового покарання колегія суддів не вбачає.

Викладені у касаційній скарзі доводи засудженого про неповідомлення його про розгляд справи в суді апеляційної інстанції є безпідставними, оскільки, як убачається з матеріалів справи, 30 грудня 2008 року всім учасникам процесу було надіслано повідомлення про дату розгляду справи в апеляційному суді (а.с. 256).

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону України не виявлено.

Приймаючи рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 моральної шкоди, суд виходив із засад розумності та справедливості, врахував конкретні обставини справи, характер та обсяг фізичних і моральних страждань, яких зазнав потерпілий у зв'язку з заподіяними тілесними ушкодженнями. Також суд врахував, що отримана потерпілим травма унеможливила подальше професійне зайняття спортом. Таке рішення є законним та мотивовано належним чином.

На підставі наведеного та керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

У задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.