Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 25 серпня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та касаційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 18 листопада 2008 року щодо ОСОБА_2,

вироком Київського районного суду м. Одеси від 21 червня 2007 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Бурдовка Іванівського району Одеської області,

жителя м. Одеси, раніше не судимого,

засуджено:

- за ч. 2 ст. 366 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади в органах внутрішніх справ, займати посаду слідчого на строк 2 роки;

- за ч. 1 ст. 371 КК України до обмеження волі на строк 2 роки;

- за ч. 2 ст. 372 КК України до позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади в органах внутрішніх справ, займати посаду слідчого на строк 2 роки.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 2 роки та з покладенням на нього обов'язку, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

За ч. 2 ст. 365 КК України ОСОБА_2 виправдано.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18 листопада 2008 року зазначений вирок скасовано, а провадження по справі закрито на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.

За вироком суду ОСОБА_2, який працював старшим слідчим з особливо важливих справ СУ УМВС України в Одеській області, було визнано винним у вчиненні злочинів проти правосуддя за наступних обставин.

ОСОБА_2, отримавши заяву громадянина Йорданії ОСОБА_4 про вчинення щодо нього шахрайських дій ОСОБА_5, в порушення вимог ст.ст. 94, 97 КПК України не перевірив викладені у заяві факти, за відсутності приводів і підстав 11 серпня 2005 року порушив кримінальну справу щодо ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 190 КК України.

Під час досудового слідства було встановлено, що ОСОБА_5 не вчиняв жодних незаконних дій по набуттю прав на чуже майно. Не зважаючи на це, ОСОБА_2 29 серпня 2005 року незаконно затримав ОСОБА_5 як підозрюваного, його було поміщено в ізолятор тимчасового тримання, де останній утримувався до 1 вересня 2005 року.

У подальшому, знаючи про відсутність в діях ОСОБА_5 складу будь-якого злочину, ОСОБА_2 01 вересня 2005 року незаконно виніс постанову про притягнення його як обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 і ч.4 ст. 190 КК України, внісши до цього документа завідомо неправдиві відомості.

У касаційному поданні прокурор посилається на невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 377 КПК України, зокрема: не вказано в чому полягає необґрунтованість вироку суду першої інстанції та не дано оцінки зібраним у справі доказам; рішення про відсутність в діях ОСОБА_2 ознак складу злочину є передчасним та немотивованим. За таких обставин просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий апеляційний розгляд.

У касаційній скарзі представник потерпілого зазначає, що в ході досудового слідства та в суді першої інстанції була дана правильна оцінка діям ОСОБА_2, а тому закриття апеляційним судом справи щодо нього є безпідставним; вказує на порушення прав потерпілого та його представника, оскільки вони не були належним чином повідомлені про день та час слухання справи в апеляційному суді; суд не взяв до уваги заяву представника потерпілого про те, що потерпілий зник за обставин, які дають підставу думати про його імовірне вбивство. Просить скасувати ухвалу та направити справу на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідача, думки прокурорів на підтримання касаційного подання, виступ захисника ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в поданні та скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню повністю, а касаційна скарга - частково з таких підстав.

Згідно зі ст. 358 та ч. 5 ст. 362 КПК України, відповідно до принципу безпосередності дослідження доказів, апеляційний суд не вправі давати їм іншу оцінку, ніж та, яку дав суд першої інстанції, якщо їх не було досліджено під час апеляційного розгляду.

Апеляційним судом наведені вимоги закону належним чином не виконані.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції обґрунтував висновок про доведеність винуватості ОСОБА_2 дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав відповідну оцінку.

З аналізу змісту ухвали апеляційного суду вбачається, що, скасовуючи вирок суду першої інстанції та закриваючи справу за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину, суд апеляційної інстанції послався на відсутність у нього умислу та мотиву на вчинення протиправних діянь, оскільки ОСОБА_2 діяв в рамках проведення дослідчої перевірки за заявою про злочин. Апеляційний суд також зазначив, що ОСОБА_2 під час зазначеної перевірки вносив подання про проведення обшуків у приміщеннях, які розглядалися посадовими особами прокуратури та суддею, після чого ними надавався дозвіл на проведення вказаних дій. Крім того, апеляційний суд послався на те, що по факту скасування судом постанови про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_5 проводилося службове розслідування, яким встановлено, що в діях ОСОБА_2 відсутній умисел на вчинення незаконних дій і наявний лише дисциплінарний проступок.

Суд апеляційної інстанції, як убачається з матеріалів справи, судове слідство по справі не проводив, безпосередньо не дослідив докази, досліджені судом першої інстанції, та дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу злочину без належної перевірки усіх наявних у справі матеріалів та допиту учасників процесу і свідків.

Зазначене свідчить, що апеляційний суд допустив істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, оскільки дав іншу, ніж суд першої інстанції, оцінку доказам у справі, не провівши при цьому судового слідства.

У зв'язку з викладеним ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно перевірити належним чином доводи апеляції, вирішити питання про доцільність або недоцільність проведення судового слідства та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Інші доводи, викладені в касаційному поданні прокурора та касаційній скарзі представника потерпілого підлягають перевірці під час нового апеляційного розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити повністю, а касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_1 - частково.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 18 листопада 2008 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.