Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

за участю прокурора Морозової С.Ю.,

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 25 серпня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.

Вироком Фрунзівського районного суду Одеської області від 19 червня 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин Республіки Молдова,

судимий 19.09.2005 року за ч.2 ст. 186 КК України на 1 рік позбавлення волі,

засуджений за ч. 2 ст. 121 КК України до позбавлення волі на строк 9 років.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 613 грн для відшкодування матеріальної шкоди та 80 000 грн - моральної.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11 листопада 2008 року зазначений вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 24 серпня 2006 року, приблизно о 20 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на вул. Ватутіна сел. Велика Михайлівка Одеської області, під час конфлікту з потерпілим ОСОБА_3, що виник на ґрунті особистих неприязних стосунків, засуджений завдав потерпілому один удар в шию, а другий удар кулаком у праву сторону голови.

В результаті, як зазначено у вироку, потерпілому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження у виді крововиливу в м'які частини голови під волосяним покровом справа та шиї зліва, дифузного субарахноїдального крововиливу, забиття мозку, ствольної частини мозку, мозочку, від яких настала смерть потерпілого.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї ОСОБА_1 зазначає, що він не мав умислу на спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, а тому вважає, що його дії необхідно кваліфікувати як необережне тяжке тілесне ушкодження. Крім того, засуджений указує на застосування до нього недозволених методів ведення слідства, порушення судом його права на захист, оскільки копію обвинувального висновку він отримав вже після початку розгляду справи по суті. Зазначає, що розгляд справи в апеляційному суді проходив у іншому складі суду, ніж це указано в ухвалі. З урахуванням викладеного засуджений просить вирок скасувати, а справу направити на додаткове розслідування або змінити вирок, перекваліфікувавши його дії на ст. 128 КК України. Також він просить переглянути розмір цивільного позову.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі засудженого доводи, колегія суддів вважає правильним залишити його скаргу без задоволення з наступних підстав.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 в умисному заподіянні ОСОБА_3. тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Так, засуджений сам не заперечував того, що під час конфлікту з ОСОБА_3 він дійсно один раз ударив потерпілого рукою в шию, а другий раз - в голову.

Дані висновку проведеної у ході досудового слідства судово-медичної експертизи, а також показання судово-медичного експерта у судовому засіданні свідчать про те, що причиною смерті ОСОБА_3 стала черепно-мозкова травма від удару в лоб справа.

Безпідставними і такими, що суперечать встановленим по справі даним вважає колегія суддів посилання засудженого на заподіяння ним потерпілому тяжких тілесних ушкоджень з необережності.

Зокрема, на таку можливість заподіяння ушкоджень потерпілому указує висновок судово-медичної експертизи, проведеної під час судового розгляду справи. Але, поставлені експерту судом запитання із зазначенням обставин заподіяння цих ушкоджень, які були відображені у клопотанні захисника про призначення експертизи і перенесені судом в ухвалу про задоволення цього клопотання, не відповідають встановленим по справі фактичним обставинам заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень потерпілому.

Так, із змісту показань свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5., ОСОБА_6. та ОСОБА_7 видно, що після отриманого від засудженого удару ОСОБА_3. не падав і головою об асфальт не ударявся, а опустився на коліна. При цьому, його підтримувала ОСОБА_4.

При таких обставинах суд першої інстанції обґрунтовано не визнав за достовірний доказ дані висновку судово-медичної експертизи, проведеної у ході судового розгляду, щодо можливості настання смерті потерпілого від сукупності ударів - в лоб, а потім при падінні потилицею на асфальт.

У зв'язку з цим кваліфікація дій засудженого ОСОБА_1 за ч.2 ст. 121 КК України є правильною.

Що стосується призначення ОСОБА_1 покарання, то вирішення цього питання судом першої інстанції відповідає положенням, передбаченим ст. 65 КК України. Підстав для його пом'якшення колегія суддів не вбачає.

Не відповідають матеріалам справи доводи засудженого про застосування до нього у ході досудового слідства незаконних заходів, а також порушення його прав у зв'язку з несвоєчасним врученням йому копії обвинувального висновку.

Зміст долученої до справи постанови слідчого районної прокуратури указує на те, що за дорученням суду першої інстанції проводилась відповідна перевірка показань ОСОБА_1 про застосування до нього під час досудового слідства незаконних заходів. В результаті перевірки ці обставини не знайшли свого підтвердження.

Із змісту долученої до справи розписки видно, що копію обвинувального висновку ОСОБА_1 отримав у грудні 2006 року. Розгляд справи по суті Фрунзівський районний суд Одеської області розпочав у лютому 2008 року.

Мотивованим та аргументованим вважає колегія суддів вирішення судом першої інстанції цивільного позову потерпілого ОСОБА_2

За результатами проведеної апеляційним судом службової перевірки встановлено, що вирок стосовно ОСОБА_1 переглядався суддями апеляційного суду Поповим О.Ф., Балабаном В.Ф. та Мандрика В.О., які і зазначені в ухвалі апеляційної інстанції. Те, що у цій ухвалі помилково указано прізвище прокурора не є підставою для зміни чи скасування рішення апеляційної інстанції, оскільки таке упущення не вплинуло на правильність прийняття апеляційним судом указаного рішення.

Таких порушень кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити як суду першої інстанції, так і апеляційної повно та всебічно розглянути справу і постановити законне та обґрунтоване рішення по справі не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Фрунзівського районного суду Одеської області від 19 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 11 листопада 2008 року щодо нього - без зміни.