Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 25 серпня 2009 року справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_1,

постановою слідчого прокуратури Сихівського району м. Львова від 8 липня 2008 року порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 364, ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 369 КК України.

Згідно з постановою слідчого, приводом та підставами для порушення кримінальної справи було те, що ОСОБА_1, працюючи на посаді старшого державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, та будучи службовою особою, маючи на розгляді звернення ОСОБА_2 від 9 червня 2008 року, шляхом обману, що виразилось у обіцянках виконання в її інтересах дій з використанням свого службового становища, а саме зняття арешту з квартири в АДРЕСА_1, при відсутності виконавчого провадження, не маючи повноважень на вчинення виконавчих дій, зловживаючи своїм службовим становищем, умисно з корисливих мотивів, вчинив підбурювання ОСОБА_3 на дачу йому хабара у сумі 500 доларів США і 26 червня 2008 року отримав від ОСОБА_3 хабар у сумі 500 доларів США за зняття арешту з вказаної квартири.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 29 липня 2008 року було скасовано постанову слідчого про порушення кримінальної справи від 8 липня 2008 року щодо ОСОБА_1 за відсутністю складу злочинів.

Приймаючи таке рішення, суддя послався на те, що в постанові про порушення кримінальної справи від 8 липня 2008 року та в наданих досудовим слідством матеріалах, на підставі яких було порушено кримінальну справу, відсутні достатні дані про вчинення ОСОБА_1. вказаних злочинів.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 12 листопада 2008 року постанову місцевого суду залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 у зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, оскільки, на думку прокурора, для порушення кримінальної справи було достатньо даних, які вказували на наявність у діях ОСОБА_1 ознак злочинів, передбачених ч. 3 ст. 364, ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 369 КК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора Колесниченка О.В., який підтримав касаційне подання й просив судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково.

Згідно із ч. 2 ст. 94 КК України, підставами до порушення кримінальної справи є достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину. На даній стадії перевіряється лише наявність об'єктивних ознак, що характеризують подію злочину. При цьому, закон не вимагає щоб органи дізнання, досудового слідства при вирішенні питання про порушення кримінальної справи надавали докази або вважали встановленими будь-які обставини.

Відповідно до ст. 236-8 КПК України місцевий суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи щодо конкретної особи, повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, що стали підставою для ухвалення постанови. При цьому, суд не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, що вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Вказані вимоги закону місцевим судом не було дотримано.

Як убачається з постанови Сихівського районного суду м. Львова, скасовуючи постанову слідчого про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 364, ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 369 КК України, суд зазначив про те, що постанова слідчого була винесена передчасно, оскільки досудовим слідством було залишено поза увагою те, що при освітленні лампою ультрафіолетового випромінювання рук та одягу ОСОБА_1 світіння спецпрепарату "Промінь-1" виявлено не було, хоча при освітленні грошових коштів кожна купюра світилась світло-зеленим кольором. Крім того, слідчим також не дано оцінку висновку службового розслідування, проведеною комісією ВДВС Головного управління юстиції у Львівській області, про те, що виконавче провадження, згідно з яким було накладено арешт на квартиру по АДРЕСА_1, відсутнє та поясненням членів вказаної комісії про відсутність правових підстав для зняття арешту з квартири працівниками Сихівської ДВС. Також суд піддав сумніву звернення ОСОБА_2 про зняття арешту з даної квартири, яка розташована в Шевченківському районі, саме до Сихівського ДВС.

Таким чином, місцевий суд замість перевірки наявності приводів і підстав для порушення кримінальної справи, вдався до аналізу та оцінки зібраних досудовим слідством даних, що були підставами для порушення кримінальної справи, та відмовив у порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за відсутністю складу злочинів, хоча відповідно до вимог ст. 64 КПК України встановлення та формулювання об'єктивної та суб'єктивної сторони злочину є завданням наступної стадії кримінального процесу - досудового слідства, а оцінка достатності та допустимості доказів повинна даватися судом при постановленні у справі остаточного рішення. Тобто, під час розгляду скарги на постанову про порушення кримінальної справи, суддя вирішив ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 347 та ст. 382 КПК України, апеляційний суд, під час розгляду апеляцій на постанови місцевих судів, якими скасовані постанови про порушення кримінальної справи, повинен перевірити, чи дотримався суд першої інстанції під час розгляду скарг вимог, передбачених ст. 236-8 КПК України.

Однак, апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляції прокурора, не звернув увагу на допущені місцевим судом порушення закону й також постановив незаконне рішення, яким залишив без зміни постанову місцевого суду.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Оскільки колегія суддів відповідно до чинного законодавства при скасуванні судового рішення та направленні даної справи на новий судовий розгляд не вправі наперед вирішувати питання про наявність приводів і підстав для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1, як про це порушено питання в касаційному поданні, то воно підлягає задоволенню частково.

При новому судовому розгляді необхідно розглянути справу з дотриманням чинного законодавства та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Постанову Сихівського районного суду м. Львова від 29 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 12 листопада 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд.