Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м.Києві 20 серпня 2009 року справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та касаційною скаргою ОСОБА_3 на судові рішення, постановлені у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи,

постановою Білозерського районного суду Херсонської області від 26 грудня 2008 року задоволено скаргу ОСОБА_1 і скасовано постанову прокурора від 6 серпня 2007 року про порушення кримінальної справи за фактом розтрати чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні, вчинене в особливо великих розмірах, вчиненого посадовими особами ТОВ "Інгулка", за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, та відмовлено у порушенні кримінальної справи.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 16 січня 2009 року постанову суду залишено без зміни.

У касаційному поданні та касаційній скарзі ОСОБА_3 порушується питання про скасування постановлених судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Вважають, що у суду не було підстав для скасування постанови про порушення кримінальної справи, посилаючись на порушення прокурором ч.2 ст. 98 КПК України.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., думку Внукова П.В., який просив залишити судові рішення без зміни, міркування прокурора ОСОБА_2, яка підтримала касаційне подання та просила задовольнити касаційну скаргу ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання та касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційне подання та касаційна скарга підлягають задоволенню, а судові рішення скасуванню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України, суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, повинен перевірити наявність приводів та підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Натомість, суд не дотримався зазначених вимог закону, і, скасовуючи постанову про порушення кримінальної справи, єдиною підставою для прийняття такого рішення вказав порушення прокурором ч.2 ст. 98 КК України.

В той же час, висновок суду про необхідність скасування постанови про порушення кримінальної справи у зв'язку з тим, що на момент її порушення було встановлено особу, яка вчинила злочин, однак, прокурором справу порушено за фактом вчинення злочину, є непереконливим. Так, суд, не зважаючи на те, що справа була порушена не щодо конкретної особи, прийняв скаргу ОСОБА_1 до розгляду і, таким чином, його право на оскарження цієї постанови не було порушено.

Будь-яких інших підстав для скасування постанови суд не встановив.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи скаргу, суд не надав об'єктивної оцінки всім матеріалам, які були підставою для порушення кримінальної справи, прийняв передчасне рішення про скасування постанови слідчого прокуратури, внаслідок чого виніс необґрунтовану постанову. Апеляційний суд не виправив цієї помилки.

Наведені обставини, згідно з ч.1 ст. 398 КПК України, є підставою до скасування судових рішень, постановлених у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову прокурора, та направлення справи на новий судовий розгляд для постановлення рішення, яке б відповідало вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Верховного Суду України,

касаційне подання прокурора та касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Білозерського районного суду Херсонської області від 26 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 16 січня 2009 року, постановлені у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.