Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 18 серпня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом, і касаційними скаргами засудженої ОСОБА_1 та її захисника ОСОБА_2 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2009 року щодо ОСОБА_1,

вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 липня 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

громадянка України,

судима 18 квітня 2007 року тим же

судом за ст. 309 ч. 1 КК України на один

рік позбавлення волі зі звільненням

відповідно до ст. 75 КК України

від відбування покарання

з випробуванням протягом однорічного

іспитового строку,

- була визнана винною і засуджена за ст. 307 ч. 2 КК України на п'ять років позбавлення волі з конфіскацією майна і за ст. 317 ч. 2 КК України на чотири роки позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 було визначено покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років шість місяців з конфіскацією майна.

За правилами ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, суд частково приєднав невідбуту частину покарання за попереднім вироком і ОСОБА_1 до відбування визначив остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на шість років з конфіскацією майна.

Доля речових доказів та питання про відшкодування судових витрат судом вирішені відповідно до вимог ст. ст. 81, 93 КПК України.

ОСОБА_1 засуджена за те, що 11 січня 2008 року вдень у квартирі АДРЕСА_1, де вона проживала, незаконно кустарно виготовила невстановлену кількість особливо небезпечної психотропної речовини - препарат із ефедрину, який незаконно зберігала з метою збуту.

У цей же день приблизно о 17-ій годині ОСОБА_1 у зазначеній квартирі незаконно збула за 20 гривень 2,0 мл кустарно виготовленого препарату із ефедрину ОСОБА_3, яка в цій же квартирі 1,0 мл препарату вжила шляхом внутрішньовенної ін'єкції, а решту психотропної речовини зберігала при собі.

12 січня 2008 року вранці ОСОБА_1 за місцем проживання повторно незаконно виготовила кустарним способом не менше 11,5 мл псевдоефедрину, 2,0 мл якого в той же день продала за 20 гривень у тій же квартирі ОСОБА_4, яка в цій же квартирі 1,0 мл психотропної речовини вжила таким же способом, а решту зберігала при собі.

Того ж дня в період із 12-ї години 40 хвилин до 13 години 50 хвилин під час обшуку в квартирі АДРЕСА_1, тобто за місцем проживання ОСОБА_1, було виявлено і вилучено 1,5 мл псевдоефедрину, який вона незаконно виготовила і зберігала з метою збуту.

Розглядаючи справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженої, суд апеляційної інстанції 19 травня 2009 року постановив свій вирок, яким вирок Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 липня 2008 року щодо ОСОБА_1, засудженої за ст. ст. 307 ч. 2, 317 ч. 2 КК України, в частині кваліфікації скасував.

Визнав ОСОБА_1 винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 і ч. 2 ст. 317 КК України та кваліфікував її дії за ч. 2 ст. 307 КК України як незаконне виготовлення, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин, вчинені особою, яка раніше вчинила передбачений ч. 1 ст. 309 КК України злочин, предметом якого були особливо небезпечні психотропні речовини.

Апеляційний суд призначив ОСОБА_1 додаткове покарання у виді конфіскації всього майна, яке є власністю засудженої.

У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор просить вирок апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд. На обґрунтування свого прохання автор подання наводить доводи, які зводяться до того, що при призначенні ОСОБА_1 покарання суд не дотримався норм закону, які регулюють це питання у випадках його призначення за сукупністю злочинів та вироків.

У касаційних скаргах засуджена ОСОБА_1 та її захисник ОСОБА_2 просять вирок у частині засудження за ч. 2 ст. 317 КК України скасувати, а провадження у справі закрити за недоведеністю участі у вчиненні злочину. Цей же вирок у частині засудження за ч. 2 ст. 307 КК України змінити, перекваліфікувати дії з цього закону на ч. 2 ст. 309 КК України та призначити покарання, яке не було б пов'язане з позбавленням волі. На обґрунтування такого прохання посилаються на те, що в матеріалах справи немає доказів, які б безспірно підтверджували вину засудженої в інкримінованих цим вироком злочинах. Разом з тим, оспорюють рішення суду в частині застосування такого додаткового покарання як конфіскація майна, оскільки наявними у справі доказами, за їх твердженням, не доведено, що вона, ОСОБА_1, існувала за рахунок засобів, здобутих злочинним шляхом.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який касаційне подання підтримав і просив його задовольнити, а касаційні скарги залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних подання і скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне подання підлягає задоволенню, а касаційні скарги - частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України вирок апеляційного суду повинен відповідати вимогам, зазначеним у статтях 332 - 335 цього Кодексу, і в його резолютивній частині повинні бути зазначені, зокрема, кримінальний закон, за яким підсудного визнано винним; покарання, призначене підсудному по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними, остаточна міра покарання, обрана судом, тощо.

Скасовуючи вирок місцевого суду і постановляючи свій вирок, апеляційний суд не виконав вимог зазначеного закону, про що свідчать наступні обставини.

Як видно із резолютивної частини вироку, апеляційний суд скасував вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 лише в частині кваліфікації її дій за ст. ст. 307 ч. 2, 317 ч. 2 КК України і визнав її винною у вчиненні цих же злочинів, але кваліфікував дії засудженої за ч. 2 ст. 307 КК України як незаконне виготовлення, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин особою, яка вчинила передбачений ст. 309 ч. 1 КК України злочин.

При цьому мотивів про необхідність скасування вироку в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 317 КК України суд апеляційної інстанції в своєму рішенні не навів.

Поза увагою цього суду лишились і доводи апеляції про необхідність виключення із обвинувачення, визначеного місцевим судом доведеним, такої кваліфікуючої ознаки передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України злочину як "повторність" та дії, спрямованої на виконання його об'єктивної сторони, - "незаконне придбання", оскільки вони засудженій не інкримінувались.

Крім того, апеляційний суд без скасування вироку місцевого суду в частині призначення ОСОБА_1 додаткового покарання не вправі був повторно призначати їй конфіскацію майна.

За обставин, коли вирок апеляційного суду не узгоджується з вимогами ст. ст. 332, 335 КПК України, він підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.

При новому апеляційному розгляді справи суду необхідно ретельно перевірити наведені в апеляції прокурора доводи про порушення закону при постановленні вироку щодо ОСОБА_1 судом першої інстанції і за умови підтвердження таких порушень, у передбачений законом спосіб усунути їх.

Підлягають перевірці і доводи касаційних скарг захисника ОСОБА_2 та засудженої ОСОБА_1 про необґрунтованість її засудження за ч. 2 ст. 307 КК України, а також застосування такого додаткового покарання, як конфіскація належного їй майна і, зокрема, житла.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом, задовольнити, а касаційні скарги засудженої ОСОБА_1 та її захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у той же суд в іншому складі суддів.