Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 13 серпня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Чернівецької області на ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 10 лютого 2009 року.

Вироком Кельменецького районного суду Чернівецької області від 26 листопада 2008 року засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

такого, що не має судимості згідно зі ст. 89 КК України,

за ч. 1 ст. 190 КК України на два роки обмеження волі,

за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК України на один рік шість місяців обмеження волі,

за ч. 2 ст. 190 КК України на два роки позбавлення волі,

за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК України на один рік шість місяців позбавлення волі,

за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 369 КК України на два роки шість місяців обмеження волі,

за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 369 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України остаточно призначено чотири роки позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 предмет хабара - 11 367 гривень 66 копійок.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він, маючи намір на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, 14 травня 2008 року запропонувавОСОБА_2 передати йому

500 доларів США для давання хабара службовим особам правоохоронних органів Кельменецького району Чернівецької області для звільнення її сина ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності. 16 травня 2008 року

ОСОБА_2 на виконання досягнутої домовленості передала

ОСОБА_1 300 доларів США, що становило 1 515 гривень, які той привласнив і використав на власні потреби. У подальшому мав намір на заволодіння грошима в сумі 200 доларів США.

23 червня 2008 року ОСОБА_1 повторно, маючи домовленість з ОСОБА_2 на передачу йому 5 000 доларів США для давання хабара посадовим особам правоохоронних органів за закриття кримінальної справи щодо її сина або призначення покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, шляхом зловживання довірою заволодів грошима потерпілої в сумі 500 доларів США, що складало 2 424 гривні 85 копійок. 24 червня 2008 року ОСОБА_2 передала ОСОБА_1 ще

700 доларів США, що становило 3 394 гривні 79 копійок, а 3 липня 2008 року - 2 500 гривень та 200 євро, що становило 1 533 гривні 02 копійки. Одержані шахрайським способом гроші в сумі 9 852 гривні 66 копійок ОСОБА_1 привласнив і розпорядився на свій розсуд та мав намір на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3 у сумі 2 500 доларів США.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 10 лютого 2009 року вирок змінено: виключено з обвинувачення ОСОБА_1 ч. 1 ст. 190; ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190; ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190; ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 369; ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 369 КК України й справу в цій частині закрито. Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 190 КК України на два роки позбавлення волі. На підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 12.12.2008 року ОСОБА_1 звільнений від покарання. У решті вирок залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду в зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Свою позицію обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 учинив всі дії, які вважав за необхідне, однак не довів свій умисел до кінця з незалежних від нього причин, а тому виключення з його обвинувачення

ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК України прокурор вважає безпідставним. Також указує на те, що зібраними по справі доказами доведена винність ОСОБА_1 у підбурюванні ОСОБА_3 до давання хабара, вчинене повторно. Необґрунтоване, на думку прокурора, закриття справи в цій частині призвело до незаконного звільнення засудженого від покарання.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення.

Рішення апеляційного суду про виключення з кваліфікації дій ОСОБА_1 ч. 1 ст. 190 КК України в касаційному поданні не оспорюється.

Що стосується доводів прокурора про неправильне застосування судом кримінального закону при кваліфікації дій ОСОБА_1, то вони є безпідставними.

Як убачається з фактичних обставин справи, які підтверджені зібраними у справі доказами, ОСОБА_1 шляхом зловживання довірою ОСОБА_3 заволодів її грошима в сумі 1 515 гривень (І епізод) та 9 852 гривні 66 копійок (ІІ епізод).

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_1 показав, що коли до нього звернулась ОСОБА_2 за допомогою звільнити її сина з-під варти, він запропонував їй передати 500 доларів США, які він використає як хабар для вирішення цього питання. Заволодівши таким чином її грошима, ОСОБА_1 розпорядився ними на свій розсуд. У червні 2008 року ОСОБА_2 знову звернулась до ОСОБА_1 з аналогічним питанням та погодилась на запропоновану ним суму 5 000 доларів США, яку, за його словами, слід було передати посадовим особам правоохоронних органів. На виконання цієї домовленості потерпіла передала ОСОБА_1 1 200 доларів США, 200 євро та 2 500 гривень, які він використав на власні потреби. При цьому засуджений пояснив, що не мав наміру передавати ці гроші будь-кому з посадових осіб.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що в травні 2008 року щодо її сина ОСОБА_3 була порушена кримінальна справа і для того, щоб вирішити питання про звільнення його від кримінальної відповідальності вона звернулась до ОСОБА_1, оскільки вважала, що він має потрібні знайомства в правоохоронних органах. ОСОБА_1 погодився та пояснив, що для цього йому треба 500 доларів США для наступної передачі в якості хабара службовим особам правоохоронних органів. У свою чергу ОСОБА_2 передала засудженому 300 доларів США з умовою передачі ще 200 доларів США. Після повторного порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_3 свідок знов звернулась до засудженого з проханням посприяти у позитивному вирішенні питання призначення сину покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, на що ОСОБА_1 повідомив про необхідність передачі через нього хабара в сумі 5 000 доларів. Погодившись на пропозицію ОСОБА_1, ОСОБА_2 передала йому 1 200 доларів США, 2 500 гривень та 200 Євро.

Отже, шляхом шахрайства ОСОБА_1 заволодів частиною грошей потерпілої, що є закінченим злочином, а тому один і той же епізод не може кваліфікуватись як закінчений злочин і як замах на його вчинення. Із матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 після отримання частини грошей намагався отримати решту суми.

Крім того, як убачається з фактичних обставин справи

ОСОБА_2 потребувала вирішення питання звільнення її сина від кримінальної відповідальності й сама звернулась до ОСОБА_1 із таким проханням за що погодилась сплатити гроші. ОСОБА_2 прийшла до ОСОБА_1 уже з умислом на вчинення злочину (передачі хабара), тому не можна вважати, що ОСОБА_1 схилив її до цього. Діями засудженого керували виключно корисливі мотиви, а тому він видав себе за особу, яка здатна вирішити дану проблему, при цьому він не збирався передавати ці гроші за призначенням.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 25 грудня 1992 року "Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності" (v0012700-92) якщо винна особа отримує від іншої особи гроші нібито для передачі посадовій особі в якості хабара, маючи намір не передавати їх, а привласнити, вчинене належить кваліфікувати як шахрайство.

За даних обставин справи кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 190 КК України є правильною.

Оскільки ОСОБА_1 вчинив злочин середньої тяжкості до набрання чинності Закону України № 660-IV (660-15) від 22.12.2008 року "Про амністію", має дочку, якій не виповнилось 18 років, надав згоду та заявив клопотання про застосування амністії, апеляційний суд на підставі п. "в" ст. 1 цього Закону правильно звільнив засудженого від покарання.

Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням прокурора та осіб, зазначених у статті 384 КПК України, немає.

З огляду на наведене, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити в задоволенні касаційного подання заступника прокурора Чернівецької області.