Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Верховного Суду України у складі:

головуючого - Драги В.П.

суддів - Лавренюка М.Ю., Заголдного В.В.

за участю прокурора - Матюшевої О.В.

захисника - ОСОБА_1

розглянула у судовому засіданні 13 серпня 2009р. у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1

Вироком Артемівського районного суду Луганської області від 6 жовтня 2008р.

ОСОБА_1, 1983 року народження, росіянина, громадянина України, жителя м. Луганська, не судимого

засуджено за ст. 307 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі, за ст. 309 ч.1 КК України на 1 рік позбавлення волі, за ст. 311 ч.1 КК України на 1 рік обмеження волі, за ст. 317 ч.1 КК України на 3 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно на 5 років позбавлення волі.

Із застосуванням ст.ст. 75 та 76 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов'язків періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи та не виїжджати без дозволу цих органів за межі України.

Апеляційний суд Луганської області цей вирок щодо засудженого в частині призначеного йому покарання скасував і постановив свій вирок від 2 грудня 2008р., яким визнав ОСОБА_1 винним і призначив йому покарання: за ст. 307 ч.2 КК України - 5 років позбавлення волі, за ст. 309 ч.1 КК України - 1 рік позбавлення волі, за ст. 311 ч.1 КК України - 1 рік обмеження волі, за ст. 317 КК України - 3 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно - 5 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, а також взяв засудженого під варту.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Лисенка визнано винним у вчиненні ним таких злочинів.

Влітку 2007р. ОСОБА_1 біля с. Новосвітлівка Луганської області незаконно придбав (зірвав) кущі коноплі, які висушив, роздрібнив і виготував маріхуану.

16 березня 2008р. ОСОБА_1 у м. Луганську придбав макову соломку та оцтовий ангідрид, які переніс до себе додому, а наступного дня виготував із них ацетильований опій.

Маріхуану, опій та ангідрид він без мети збуту зберігав у своїй квартирі, де 18 березня 2008р., приблизно о 12 год. 30 хв., працівниками міліції були вилучені зазначені особливо небезпечні наркотичні засоби - 7,4 г висушеної маріхуани (канабіса), 0,082 г ацетильованого опію, а також 4 г прекурсорів (оцтового ангідриду).

Крім того, 18 березня 2008р., приблизно о 11 год. 30 хв., ОСОБА_1 за місцем свого проживання збув за 110 грн. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 два 2,5 мл шприци з ацетильованим опієм і надав ОСОБА_2 свою квартиру для незаконного вживання цього опію.

У касаційній скарзі захисник посилається на те, що апеляційний суд при призначенні засудженому покарання належним чином не врахував того, що ОСОБА_1 щиро розкаявся у вчинених злочинах, сприяв їх розкриттю, має постійне місце роботи, позитивно характеризувався.

Ставить питання про скасування вироку апеляційного суду та залишення без зміни вироку суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, захисника, підтримавшого доводи скарги, прокурора, яка визнала за необхідне вирок у частині засудження Лисенка за ч.1 ст. 309 КК України скасувати, звільнивши Лисенка від кримінальної відповідальності, виключити з вироку вказівку суду про призначення ОСОБА_1 додаткового покарання у виді конфіскації майна, а в решті залишити вирок апеляційного суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.

У справі з'ясовано, що Лисенка за ч.1 ст. 309 КК України засуджено необгрунтовано.

Згідно з вимогами ч.4 ст. 309 КК України особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч.1 ст. 309 КК України.

Як видно із довідки Луганського обласного наркологічного диспансеру від 6 травня 2008р., і це також встановлено вироками суду першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 добровільно звернувся до зазначеного диспансеру, де з 9 по 24 квітня 2008р. пройшов курс лікування з приводу пагубного вживання опію та коноплі (а.с.88).

За таких обставин вирок апеляційного суду в частині засудження Лисенка за ч.1 ст. 309 КК України належить скасувати і справу закрити, звільнивши засудженого від кримінальної відповідальності.

Висновки суду про винність Лисенка у вчиненні ним інших злочинів, за які його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені зібраними у ній доказами.

Дії за Лисенка за ст.ст. 307 ч.2, 311 ч.1 та 317 ч.1 КК України кваліфіковані вірно.

Що стосується вироку апеляційного суду в частині призначеного засудженому за цими статтями кримінального закону покарання, то він підлягає зміні з таких підстав.

По справі встановлено, що при вирішенні цього питання апеляційний суд тільки в самій загальній та короткій формі обмежився у своєму вироку посиланням на те, що суд першої інстанції не в достатній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_1м злочинів та даних про його особу.

Однак апеляційний суд не вказав, які конкретно дані про особу засудженого у достатній мірі не були враховані районним судом.

Більше того, при призначенні ОСОБА_1 покарання апеляційний суд послався на те, що засуджений виготував та збув наркотичний засіб і надав приміщення для вживання наркотичного засобу іншим особам, тобто суд у даному випадку безпідставно послався саме на ті обставини, що передбачені відповідними диспозиціями кримінальних законів, за якими засуджено Лисенка.

Згідно з роз'ясненням, яке міститься у п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003р. №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , визнавши підсудного винним у вчиненні кількох злочинів, відповідальність, за які передбачена різними статтями (частинами статей) КК, суд повинен призначити додаткове покарання окремо за кожний злочин, а потім остаточно визначити його на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів. Призначення додаткового покарання, як і основного, лише за сукупністю злочинів є неприпустимим.

Апеляційний суд ці вимоги порушив, оскільки призначив ОСОБА_1 додаткове покарання у виді конфіскації майна тільки за сукупністю злочинів.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 був зайнятий суспільно-корисною працею, у вчинених злочинах щиро розкаявся, сприяв їх розкриттю, за місцем проживання характеризувався позитивно.

Наведені обставини свідчать про можливість пом'якшення ОСОБА_1 покарання шляхом застосування до нього ст. 75 КК України і звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Тому вирок апеляційного суду у цій частині підлягає не скасуванню, як про це поставлене питання у скарзі захисника, а зміні.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів-

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Луганської області від 2 грудня 2008р. щодо ОСОБА_1 в частині його засудження за ст. 309 ч.1 КК України скасувати, а справу закрити, звільнивши ОСОБА_1 на підставі ст. 309 ч.4 КК України від кримінальної відповідальності.

На підставі ст. 70 КК України вважати ОСОБА_1 остаточно засудженим за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст. 307 ч.2, 311 ч.1 та 317 ч.1 КК України, на 5 (п'ять) років позбавлення волі, без конфіскації майна.

Із застосуванням ст.ст. 75 та 76 КК України ОСОБА_1 від відбування цього покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов'язків не виїжджати без дозволу органів кримінально-виконавчої системи на постійне проживання за межі України, періодично з'являтися в ці органи для реєстрації та повідомляти їх про зміну місця проживання і роботи.

ОСОБА_1з-під варти негайно звільнити.

Обов'язок по виконанню у цій частині ухвали покласти на начальника Луганського слідчого ізолятора.

В решті зазначений вирок залишити без змін.