Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 11 серпня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2009 року.

Вироком суду

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя м. ПавлоградаДніпропетровської області,

раніше судимого Павлоградським

міськрайонним судом:

- 17 серпня 2001 року за ч.3 ст. 140, ст. 44, ч.2 ст. 141, ст. 42 КК України 1960 року до позбавлення волі на 2 роки. На підставі ст.2 Закону України "Про амністію" від 05 червня 2001 року звільнений від відбування покарання;

- 12 липня 2004 року за ч.2 ст. 189, ч.ч. 2, 3 ст. 185, ч.2 ст. 190, ч.3 ст. 186, ст. 70 КК України до позбавлення волі на 6 років.

Постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 26 квітня 2007 року звільнений умовно-достроково на 1 рік 2 місяці 19 днів,

засуджено до позбавлення волі:

- за ч.2 ст. 186 КК України на п'ять років;

- за ч.2 ст. 190 КК України на два роки.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1, за сукупністю злочинів, визначено покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років.

Відповідно до ст. 71 КК України ОСОБА_1, за сукупністю вироків, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років шість місяців.

ОСОБА_1 за ч.2 ст. 185 КК України виправдано за недоведеністю у вчиненні злочину.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 317 грн. на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди.

Як визнав суд, 14 лютого 2008 року, приблизно о 21 годині, ОСОБА_1, перебуваючи у АДРЕСА_1, під приводом здійснення дзвінка, попросив у неповнолітнього ОСОБА_3 мобільний телефон "Нокіа 6120". Після того, як ОСОБА_3 передав засудженому телефон,ОСОБА_1, погрожуючи застосуванням насильства, відкрито викрав вказаний телефон із флеш-карткою пам`яті, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на суму 2 029 грн.

Крім того, 21 березня 2008 року, приблизно о 15 годині, ОСОБА_1, перебуваючи біля АДРЕСА_2, зловживаючи довірою неповнолітнього ОСОБА_2, шахрайським шляхом заволодів мобільним телефоном "Соні Еріксон К-530" із флеш-карткою пам`яті та сім-карткою оператора мобільного зв'язку "Джинс", заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 1 317 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2009 року апеляцію ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок щодо нього - без зміни.

У касаційній скарзі, як видно із її змісту,ОСОБА_1 вважає, що його винність у вчиненні злочинів не доведена, досудове та судове слідство проведено неповно, однобічно та необ`єктивно, матеріали справи проти нього сфальшовано, потерпілі та законні представники неповнолітніх потерпілих його обмовили.

Вказує, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив усі доводи його апеляції.

Засуджений також зазначає, що було порушено його право на захист, безпідставно відмовлено у клопотанні про фіксацію судового процесу технічними засобами та про ознайомлення із матеріалами справи.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Висновок суду першої інстанції, щодо доведеності винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за обставин вказаних у вироку, стверджується сукупністю зібраних та перевірених судом доказів і є правильним.

На обґрунтування свого висновку щодо винності ОСОБА_1 у вчиненні грабежу та шахрайства, суд послався на показання потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Зокрема, неповнолітній ОСОБА_3 суду пояснив, що до його квартири зайшовОСОБА_1 та замкнув за собою двері. Попросивши мобільний телефон щоб подзвонити, засуджений забрав його та пішов. Коли потерпілий висловив вимогу повернути телефон,ОСОБА_1 пригрозив йому, що завдасть удар у голову. Реально сприймаючи погрози засудженого та з урахуванням того, що вдома потерпілий був без дорослих, він не став переслідувати ОСОБА_1

Неповнолітній потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні повідомив, що проходячи повз будівлі "Укртелекому" у м. Павлограді, його зупинивОСОБА_1 та попросив дати йому мобільний телефон для відправлення повідомлення. Він погодився і передав телефон засудженому.ОСОБА_1 взявши телефон, почав відходити. На прохання потерпілого віддати телефон, засуджений сказав, що віддасть пізніше, однак телефон не повернув. Оскілки він повірив, щоОСОБА_1 поверне телефон, не став його наздоганяти.

Показання потерпілих є послідовними, узгоджуються із показаннями представників неповнолітніх потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також із даними, що є у протоколах очних ставок потерпілих із засудженим та з іншими доказами у справі.

Суд підставно дав критичну оцінку доводам засудженого про його непричетність до вчинення злочинів, належним чином умотивувавши своє рішення у цій частині.

За таких обставин вважати, що винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів не доведена, а так само, що потерпілі та законні представники неповнолітніх потерпілих обмовили його, немає підстав.

З огляду на наведене, не можна визнати обґрунтованими й доводи ОСОБА_1 про те, що досудове та судове слідство проведено неповно, однобічно та необ`єктивно.

Злочинні дії засудженого за ч.2 ст.186 та ч.2 ст. 190 КК України кваліфіковані правильно.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахував тяжкість вчинених злочинів, дані про особу засудженого та конкретні обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення і дійшов обґрунтованого висновку, що виправлення ОСОБА_1 не можливе без ізоляції від суспільства, призначивши винному покарання, яке є необхідним і достатнім.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 377 КПК України, перевірив усі доводи апеляції засудженого, аналогічні доводам касаційної скарги та навів відповідні мотиви на їх спростування.

Твердження ОСОБА_1 про порушення його право на захист, було предметом перевірки та не знайшло підтвердження. Так, зі справи видно, що на досудовому слідстві інтереси ОСОБА_1 захищав адвокат ОСОБА_6, а у судовому засіданні - ОСОБА_7

Доводи засудженого про те, що йому не дали можливість ознайомитися зі справою не відповідають дійсності, оскільки, як убачається зі справи,ОСОБА_1 ознайомився із матеріалами справи та протоколом судового засідання про що надав відповідну розписку (т.2 а/с 19).

Не знайшли підтвердження в матеріалах справи й доводи ОСОБА_1 про те, що суд не задовольнив його клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами, оскільки таке клопотання засудженим не подавалося.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону які б вказували на необхідність зміни чи скасування судових рішень у справі не встановлено.

Не вбачаючи підстав для задоволення касаційної скарги засудженого, колегія суддів не знаходить підстав і для призначення справи до касаційного розгляду з викликом осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,

у задоволенні касаційної скарги засудженому ОСОБА_1 відмовити.