Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 11 серпня 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 на вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1

За вироком апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2009 року

засуджений: за п.6 ч.2 ст. 115 КК України на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; за ч.3 ст. 289 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Згідно з ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів суд визначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років та 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, а на підставі ч.4 ст. 70 КК України остаточно суд визначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років та 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Суд постановив стягнути із ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3 13 331 грн 83 коп. на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди і 300 000 грн - моральної.

ОСОБА_1 визнано винуватим у незаконному заволодінні транспортним засобом, поєднаному з насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, а також у вчиненні умисного вбивства з корисливих мотивів при указаних у вироку обставинах.

Зокрема, як встановив суд першої інстанції, засуджений ОСОБА_1, маючи намір незаконно заволодіти транспортним засобом, 13 жовтня 2001 року, біля 12 години, на території авторинка у м. Дніпропетровську, познайомився з потерпілим ОСОБА_4, який продавав автомобіль "Тойота-Карина" за 6 700 доларів США, і домовився з ним про зустріч наступного дня оформлення відповідної угоди. 14 жовтня 2001 року, з метою реалізації злочинного наміру, засуджений ОСОБА_1, зустрівшись о 12 годині з ОСОБА_4, разом прослідували у нотаріальну контору, розташовану на пр. ім. Газети "Правда" у м. Дніпропетровську, де засуджений надав нотаріусу дані на неіснуючу особу "ОСОБА_5", яка ніби-то проживає у АДРЕСА_1, для оформлення на неї доручення на розпорядження автомобілем. Після оформлення такого доручення ОСОБА_1, під приводом опробування автомобіля, сів за кермо "Тойоти-Карини", а ОСОБА_4 - поруч з ним. З тим, що б заволодіти автомобілем шляхом обману, засуджений заїхав на звалище будівельного сміття в районі буд. № 64 по вул. Білостоцького. Сподіваючись на те, що потерпілий не буде перераховувати гроші і не розкриє обману, ОСОБА_1 передав йому лише 4 000 доларів США. Але, ОСОБА_4, перерахувавши гроші, зрозумів злочинні наміри засудженого, у зв'язку з чим відмовився довести угоду до кінця і повернув гроші ОСОБА_1, кинувши їх на підлогу автомобіля. Крім того, він почав вимагати від засудженого, що б той залишив автомобіль. Зрозумівши, що шляхом обману автомобілем він не заволодіє, ОСОБА_1 вирішив це зробити із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого. Він завдав ОСОБА_4 декілька ударів кулаком і невстановленим слідством твердим предметом в лице, по голові та виштовхнув потерпілого із автомобіля, не дивлячись на те, що ОСОБА_4 намагався чинити йому активний опір. Після цього, потерпілий обійшов автомобіль і став біля засудженого між відкритими дверима та корпусом автомобіля, чіпляючись руками за кермо, двері з тим, що б утримати автомобіль і перешкодити ОСОБА_1 від'їхати. Розуміючи, що потерпілий може постраждати, засуджений заднім ходом, збільшуючи швидкість, почав виїжджати на проїзну частину вул. Білостоцького. Потерпілий, який біг поруч з автомобілем, намагався перешкодити незаконному заволодінню автомобілем, продовжуючи чіплятись руками за кермо та двері поки не впав на дорогу. З тим, що б довести задумане до кінця і заволодіти автомобілем, ОСОБА_1 вирішив вчинити умисне вбивство ОСОБА_4 З цією метою засуджений автомобілем двічі наїхав на лежачого потерпілого. В результаті цих дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_4 були заподіяні тілесні ушкодження у виді: численних переломів ребер, з пошкодженням пристінкової плеври; пошкодження внутрішніх органів; перелому лівої ключиці; обширних саден та забійних ран на обличчі, шиї, тілі та інші ушкодження, які стали причиною смерті потерпілого.

У касаційних скаргах та доповненнях:

захисник, посилаючись на те, що ОСОБА_1 вчинив вбивство ОСОБА_4 з необережності, просить вирок змінити: перекваліфікувати дії засудженого на ст. 119 КК України і застосувати до нього Закон "Про амністію", звільнивши з-під варти у залі суду. На думку захисника по справі не встановлено доказів, які б свідчили про наявність у засудженого намірів на умисне позбавлення потерпілого життя. Крім того, захисник вважає, що по справі не встановлений механізм заподіяння потерпілому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень;

засуджений теж ставить питання про перекваліфікацію його дій на ст. 119 КК України, з відповідним пом'якшенням покарання, указуючи на відсутність доказів, які б підтверджували вчинення ним умисного вбивства ОСОБА_4 Крім того, він також зазначає у скарзі на необхідність скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку неповнотою, однобічністю слідства і невідповідності викладених у вироку висновків суду встановленим по справі обставинам.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав подані скарги, висновок прокурора про законність та обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційних скаргах захисника і засудженого доводи, колегія суддів вважає, що ці скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Викладені у вироку висновки суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним злочинів при указаних у вироку обставинах, відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Так, із показань самого засудженого видно, що у той час, коли він перебував за кермом автомобіля "Тойота-Карина", між ним та ОСОБА_4, який продавав цей автомобіль, мав місце інцидент, під час якого потерпілий не давав можливості йому їхати, намагався витягти його із автомобіля через передні ліві двері. Не заперечував він і того, що смерть потерпілого могла настати від його дій, коли він рухався на автомобілі.

Що ж стосується показань ОСОБА_1 про відсутність у нього намірів на незаконне заволодіння автомобілем, який продавав потерпілий ОСОБА_4, а також на відсутність у нього умислу на вбивство потерпілого, від нападу якого він захищався, то суд першої інстанції правильно визнав їх недостовірними.

Як видно із матеріалів справи у ході досудового слідства і під час розгляду справи судом стосовно обставин заволодіння автомобілем та вбивства ОСОБА_4 засуджений ОСОБА_1 давав непослідовні, суперечливі показання.

У зв'язку з цим, суд обґрунтовано визнав за достовірні тільки ті показання ОСОБА_1, достовірність яких об'єктивно підтверджується сукупністю інших досліджених у судовому засіданні доказів.

Так, з врахуванням показань потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_9, даних протоколів огляду документів та інших доказів, обґрунтованим є викладений у вироку висновок про те, що засуджений, при відсутності потрібної суми для купівлі автомобіля, мав намір заволодіти автомобілем "Тойота-Карина" злочинним шляхом, і про те, що ОСОБА_4 не нападав на засудженого, а навпаки, захищався від нападу ОСОБА_1, намагаючись перешкодити засудженому незаконно заволодіти автомобілем.

Також обґрунтованим є висновки суду про вчинення ОСОБА_1 умисного вбивства потерпілого шляхом неодноразового переїзду автомобілем тіла лежачого ОСОБА_4 з посиланням на висновок судово-медичної експертизи, на дані протоколів огляду місця подій, автомобіля "Тойота-Карина" та з врахуванням інших доказів.

Зокрема, дані висновків судово-медичних експертиз, проведених у жовтні 2001 року та у квітні 2002 року, указують на те, що виявлені при огляді трупа ОСОБА_4 тілесні ушкодження у виді численних переломів ребер, перелому лівої ключиці, пошкодження внутрішніх органів та інші, дійсно могли бути заподіяні в результаті неодноразового переїзду через тіло колесом автомобіля. При цьому, перший наїзд міг бути зроблений у напрямку від голови до ніг, а другий - навпаки. Крім того, при проведенні експертизи на трупі не було виявлено ушкоджень, характерних для "бампер-травми" чи таких, які б свідчили про те, що мав місце наїзд (не плутати з переїздом) на пішохода автомобілем.

Безпідставними вважає колегія суддів викладені у касаційних скаргах доводи щодо недостовірності висновків експертизи з посиланням лише на незначний стаж роботи ОСОБА_10 на посаді судово-медичного експерта. Під час допиту у судовому засіданні, що мало місце у квітні 2009 року, експерт ОСОБА_10, маючи вже стаж роботи більше 10 років, підтвердив правильність висновків, зроблених ним під час проведення експертизи у 2001-2002 роках, доповнивши їх показаннями про можливий механізм заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень при наїзді на потерпілого автомобілем, а також на можливість заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, не пов'язаних з наїздом на нього автомобілем і неможливість їх заподіяння при тих обставинах, на які посилався у судовому засіданні засуджений ОСОБА_1

Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність висновків судово-медичної експертизи по справі не встановлено.

Колегія суддів вважає, що повно та всебічно дослідивши зібрані по справі докази, суд першої інстанції, приймаючи до уваги обставини заволодіння засудженим автомобілем "Тойота-Карина", а також з врахуванням безпосередніх обставин заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_4, їх характеру, кількості та локалізації, дав цим доказам належну оцінку, виклавши її у мотивувальній частині вироку, і прийшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 незаконного заволодіння транспортним засобом, поєднаного з насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого та в умисному вбивстві ОСОБА_4 з корисливих мотивів.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.3 ст. 289 та п.6 ч.2 ст. 115 КК України є правильною.

У зв'язку з цим, а також з огляду на те, що при закінченні судового слідства ні від засудженого, ні від захисника не надходило клопотань про необхідність дослідження додаткових доказів чи проведення інших слідчих дій, посилання у касаційних скаргах на неповноту, однобічність судового слідства та неправильність кваліфікації дій засудженого є безпідставними і такими, що суперечать матеріалам справи.

Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, то вирішення цього питання судом першої інстанції відповідає положенням, передбаченим ст. 65 КК України, оскільки судом було враховано ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, встановлені по справі характеризуючі засудженого дані та інші, передбачені законом обставини, у тому числі і ті, на які є посилання у касаційній скарзі засудженого.

Підстав для пом'якшення ОСОБА_1 покарання колегія суддів не вбачає.

Порушень кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний та обґрунтований вирок по справі не встановлено.

Вирішення судом цивільних позовів ніким із учасників судового розгляду не оспорюється.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2009 року щодо засудженого ОСОБА_1 - без зміни.