Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Пилипчука П.П.

суддів Канигіної Г. В. і Скотаря А.М.

за участю прокорора Пересунька С. В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 4 листопада 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Харківської області на вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 28 січня 2010 року щодо ОСОБА_4

Вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 28 січня 2010 року

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,

- засуджено за ч. 1 ст. 201 КК України на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією предметів контрабанди; на підставі статей 75 КК України його від відбування покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього передбачених ст. 76 КК України обов’язків: періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи, навчання.

Вироком також постановлено, що предмет контрабанди - грошові кошти у сумі 1 395 000 доларів США, а також автомобіль "Кіа-Серато", державний номер НОМЕР_1, підлягають конфіскації в доход держави.

ОСОБА_4 засуджено за те, що він 15 грудня 2009 року о 21-й год. 15 хв. на митному посту "Готівка" Харківської митниці, прямуючи з України до Російської Федерації в особистому автомобілі "Кіа-Серато", державний номер НОМЕР_1, намагався перемістити через митний кордон України з приховуванням від митного контролю товар у великих розмірах - іноземну валюту в сумі 1 395 000 доларів США, приховавши її у технологічних порожнинах заднього сидіння автомобіля.

Під час усного та письмового декларування ОСОБА_4 не заявив працівникам митного контролю про переміщення вищевказаної суми іноземної валюти. Вона була викрита та вилучена під час огляду автомобіля "Кіа-Серато", державний номер НОМЕР_1, і, таким чином, ОСОБА_4 не довів свій умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі.

В апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_4 не розглядався.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування зазначеного вироку і направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з невідповідністю призначеного ОСОБА_4 покарання тяжкості вчиненого ним злочину внаслідок його м’якості. Вказує, що суд першої інстанції ні у мотивувальній, ні у резолютивній частині вироку не вказав, від відбування якого саме покарання - основного чи додаткового - звільняється засуджений, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 75 КК України. Зазначає, що суд у мотивувальній частині вироку кваліфікував дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 201 КК України як замах на переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю товарів у великих розмірах. Однак у резолютивній частині вироку ОСОБА_4 визнано винним лише за ч. 1 ст. 201 КК України без посилання на ч. 2 ст. 15 КК України.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені в касаційному поданні, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Обгрунтованість засудження та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 201 КК України у касаційному поданні не оспорюється.

Прокурор правильно вказує у поданні, що суд, зазначивши у мотивувальні частині вироку, що дії ОСОБА_4 належить кваліфікувати за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 201 КК України як замах на переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю товарів у великих розмірах, у резолютивній частині помилково кваліфікував дії засудженого лише за ч. 1 ст. 201 КК України. Проте цю помилку суду можна виправити не шляхом скасування вироку, а шляхом внесення до нього відповідних змін.

При призначенні засудженому основного покарання суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, його особу, те, що ОСОБА_4 раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання. Відповідно до ст. 66 КК України щире каяття, сприяння розкриттю злочину, а також те, що засуджений має на утриманні малолітню дитину, суд визнав як обставини, що пом’якшують покарання. Призначене ОСОБА_4 основне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, звільнення його з застосуванням ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, якщо протягом дворічного іспитового строку він не вчинить нового злочину і буде виконувати покладені на нього вироком суду обов’язки, на думку колегії суддів є необхідним та достатнім для його виправлення й попередження нових злочинів. Вважати покарання надто м’яким підстав не вбачається.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, також вважав за можливе звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням.

Як на підставу скасування вироку прокурор у касаційному поданні посилається на те, що суд у резолютивній частині вироку чітко не зазначив від відбування якого саме покарання - основного чи основного і додаткового - він звільнив ОСОБА_4 на підставі ст. 75 КК України. Ці доводи прокурора є безпідставними.

Із другого абзацу резолютивної частини вироку вбачається, що суд дійсно зазначив, що він звільняє ОСОБА_4 від покарання, не зазначивши від якого саме. Проте у шостому і сьомому абзацах цієї частини вироку суд чітко вказав, що предмет контрабанди - грошові кошти у сумі 1 395 000 доларів США, а також автомобіль "Кіа-Серато", державний номер НОМЕР_1 підлягають конфіскації в доход держави.

Таким чином суд на підставі ст. 75 КК України звільнив засудженого лише від основного покарання. Засуджений зміст вироку суду під сумнів не ставив - ні в апеляційному, ні в касаційному порядку вирок ним не оскаржувався.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 2 розділу XIII Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 7 липня 2010 року (2453-17) , ст. 394 КПК України (у редакції Законів України № 2533-ІІІ від 21 червня 2001 року (2533-14) і № 3323-IV від 12 січня 2006 року (3323-15) ), ст. 396 КПК України (у редакції Закону України № 2533-ІІІ від 21 червня 2001 року (2533-14) ) колегія суддів

Касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 28 січня 2010 року щодо ОСОБА_4 змінити. Дії ОСОБА_4 кваліфікувати за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 201 КК України та призначити йому покарання 4 (чотири) роки позбавлення волі з конфіскацією предметів контрабанди. Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_4 від основного покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки. Відповідно до ст. 76 КК України на засудженого ОСОБА_4 покласти обов’язки: періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи або навчання.