Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 11 серпня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 15 червня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 09 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1

Вироком суду

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженку та жительку м. Києва,

таку, що не має судимості

в силу ст. 89 КК України,

засуджено до позбавлення волі:

- за ч.1 ст. 185 КК України на один рік;

- за ч.1 ст. 309 КК України на один рік;

- за ч.3 ст. 186 КК України на чотири роки.

На підставі ст. 70 КК України, ОСОБА_1, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покаранням більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком три роки.

Відповідно до ст. 76 КК України, на ОСОБА_1 покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти цей орган про зміну місця проживання та періодично з`являтися для реєстрації.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди на користь ОСОБА_3 - 5 455 грн., Куракси Н.І. - 210 грн. та судові витрати у доход держави - 423 грн. 70 коп.

Як визнав суд, 17 березня 2003 року, приблизно о 18 годині, ОСОБА_1, перебуваючи у приміщенні ТК "Метроград" на вул. Великій Васильківській, 10 у м. Києві, із сумки, що належала ОСОБА_4, таємно викрала гаманець вартістю 30 грн., в якому знаходилися гроші в сумі 230 грн., заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на суму 260 грн.

08 січня 2007 року, приблизно о 20 годині, ОСОБА_1, перебуваючи біля АДРЕСА_1, у невстановленої слідством особи, незаконно, без мети збуту, за 90 грн. придбала наркотичну речовину - оцій ацетильований, вагою у перерахунку на суху речовину 0,18 г., який зберігала при собі.

Цього ж дня, приблизно о 20 годині 50 хвилин, ОСОБА_1, біля АДРЕСА_1, була затримана співробітниками міліції із вказаною наркотичною речовиною.

Крім того, 15 квітня 2007 року, приблизно о 21 годині 30 хвилин, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, шляхом вільного доступу проникла у АДРЕСА_1, де скориставшись тим, що ОСОБА_3 спить, викрала мобільний телефон "Нокіа-8800", пляшку вина "Хванчкара", туалетну воду "Кароліна Херера Шик". Коли ОСОБА_3 прокинувся та намагався затримати засуджену, остання втекла із викраденим майном, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 6 155 грн.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 09 жовтня 2008 року апеляцію захисника залишено без задоволення, а вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 15 червня 2007 року - без зміни.

У касаційній скарзі захисник, як убачається зі змісту скарги, вважає, що у справі неправильно застосовано кримінальний закон. Зазначає, що ОСОБА_1 має бути звільнена від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, оскільки пройшла курс лікування від наркоманії.

Крім того, захисник просить судові рішення в частині засудження ОСОБА_1 за ч.1 ст. 185 КК України скасувати через істотне порушення кримінально-процесуального закону, а саме ст. 112 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_2, який підтримав свою касаційну скаргу, міркування прокурора ОСОБА_1 про залишення судових рішень щодо ОСОБА_1 без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 377 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинно бути зазначено, зокрема, суть апеляції та докладні мотиви прийнятого рішення. Суд апеляційної інстанції повинен проаналізувати та співставити з наявними в справі матеріалами всі доводи апеляції і на кожний з доводів дати вичерпну відповідь.

Як убачається із матеріалів справи, захисник ОСОБА_4 в апеляції просив звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності в частині засудження за ч.1 ст. 185 КК України на підставі Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 (955-16) року.

Крім того, захисник, вказуючи в апеляції про те, що ОСОБА_1 пройшла курс лікування від наркоманії, просив звільнити її від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, на підставі ч.4 ст. 309 КК України.

Проте, апеляційний суд, залишаючи апеляцію захисника без задоволення, розглянув лише доводи захисника щодо звільнення ОСОБА_1 від відповідальності на підставі амністії, обмежившись вказівкою про те, що у справі проведено скорочене судове слідство та що часткове звільнення від кримінальної відповідальності законом не передбачено.

Доводи захисника щодо звільнення винної від кримінальної відповідальності на підставі ч.4 ст. 309 КК України, судом апеляційної інстанції взагалі не розглядалися.

Крім того, суть апеляції захисника ОСОБА_2 в ухвалі викладена неточно, без урахування доповнення до апеляції.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення апеляційного суду не можна визнати законним і обґрунтованим, оскільки воно не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, тому підлягає скасуванню.

Під час нового апеляційного розгляду справи суду слід належним чином перевірити всі доводи апеляції захисника і в залежності від установленого, прийняти обґрунтоване і законне рішення.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 09 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд до того ж суду, але в іншому складі суддів.