Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 11 серпня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

вироком Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 травня 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

раніше неодноразово судимого, останнього

разу 24 червня 2004 року за ч. 3 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк

чотири роки і один місяць,

10 квітня 2006 року звільненого

умовно - достроково на один

рік одинадцять місяців дев'ять днів,

засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України до позбавлення волі на строк сім років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 24 червня 2006 року і ОСОБА_1 визначено остаточне покарання - позбавлення волі на строк сім років і шість місяців з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

раніше судимого 6 жовтня 2004 року

за ч. 3 ст. 185 КК України до

позбавлення волі на строк три роки,

на підставі ст. 75 КК України

звільненого від відбування покарання

з випробуванням з іспитовим строком

три роки,

засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України до позбавлення волі на строк сім років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк три роки і шість місяців.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 визначено покарання - позбавлення волі на строк сім років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 6 жовтня 2004 року і ОСОБА_2 визначено остаточне покарання - позбавлення волі на строк вісім років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 липня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінено, перекваліфіковано їх дії з ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 186 КК України та призначено їм за цим законом покарання - позбавлення волі на строк п'ять років кожному, а на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання -позбавлення волі на строк п'ять років і шість місяців, а ОСОБА_2 на підставі ст.ст. 70, 71 КК України визначено остаточне покарання - позбавлення волі на строк шість років. У решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (з урахуванням змін внесених апеляційним судом) визнано винними у тому, що вони 12 серпня 2007 року близько 3 год., перебуваючи на пляжі, що на вул. Набережній ім. Леніна в м. Ялті Автономної Республіки Крим, будучи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою між собою, із застосування насильства, яке не було небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, відкрито викрали майно на суму 1650 грн., яке належало ОСОБА_3

Крім того, 23 січня 2007 року в період з 18 год. 15 хв. до 22 год. 40 хв., ОСОБА_2 за попередньою змовою з невстановленою особою, проник у кв. АДРЕСА_1, звідки вчинив крадіжку майна на загальну суму 3 430 грн., яке належало ОСОБА_4

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з направленням справи на новий апеляційний розгляд. На думку прокурора, апеляційний суд необґрунтовано перекваліфікував дії засуджених з ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки ними до потерпілого ОСОБА_3 було застосовано насильство небезпечне для його життя та здоров'я.

Дії засудженого ОСОБА_2, які кваліфіковано за ч. 3 ст. 185 КК України, у касаційному поданні прокурора не оспорюються.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора Опанасюка О.В., який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було пред'явлено обвинувачення у вчиненні розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, і їхні дії кваліфіковано за ч. 2 ст. 187 КК України. До такого ж висновку прийшов суд першої інстанції.

Апеляційний суд, розглядаючи апеляції захисника ОСОБА_5, засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2, перекваліфікував дії засуджених з ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 186 КК України. При цьому, суд у своїй ухвалі рішення про перекваліфікацію дій засуджених з ч. 2 ст. 187 на ч. 2 ст. 186 КК України мотивував тим, що суд першої інстанції не дав належної оцінки суперечливим показанням потерпілого ОСОБА_3 щодо характеру спричинених йому тілесних ушкоджень, а також не врахував, що потерпілий відмовився від судово-медичного обстеження, а тому, на думку апеляційного суду, доказів застосування до нього засудженими насильства, небезпечного для його життя та здоров'я, немає.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що апеляційний суд не врахував усіх фактичних обставин справи та досліджених місцевим судом доказів у їх сукупності, а тому дійшов передчасного висновку про те, що засудженими не було застосовано до ОСОБА_3 насильства небезпечного для його життя та здоров'я.

Зокрема, згідно з показаннями потерпілого ОСОБА_3 як під час досудового слідства, так і судового розгляду, він стверджував, що 12 серпня 2007 року близько 3-ї год. на пляжі неподалік ресторану "Пафос" у м. Ялті від отриманого удару по голові він упав та втратив свідомість, а коли опритомнів то виявив, що у нього викрадено мобільний телефон.

З показань засудженого ОСОБА_2, які той давав у ході досудового слідства, убачається, що 12 серпня 2007 року близько 3-ї год. поблизу ресторану "Пафос" ОСОБА_1 наніс удар рукою по голові ОСОБА_3, від якого останній упав і більше не ворушився. Після чого вони заволоділи його мобільним телефоном.

Крім того, апеляційним судом залишено поза увагою те, що відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 25 грудня 1992 року "Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності" (v0012700-92) - небезпечними для життя чи здоров'я потерпілого є також насильницькі дії, які були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння. До яких, зокрема, відноситься насильство, що призвело до втрати свідомості.

За таких обставин, рішення апеляційної інстанції про перекваліфікацію дій ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 186 КК України не може вважатися законним і обґрунтованим, оскільки апеляційний суд допустив неправильне застосування кримінального закону, яке істотно вплинуло на правильність прийняття рішення, що відповідно до ст. 398 ч. 1 КПК України, є підставою для скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

При новому апеляційному розгляді справи необхідно перевірити вирок місцевого суду з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального законодавства, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні, і постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів -

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 липня 2008 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.