Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 серпня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Дніпропетровської області на вирок Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2008 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

такого, що не має судимості,

засуджено: - за ч. 3 ст. 142 КК України (1960 р.) до позбавлення волі на строк вісім років з конфіскацією майна без вислання;

- за ч. 2 ст. 223 КК України (1960 р.) до позбавлення волі на строк п'ять років без конфіскації майна без вислання;

- за ч. 3 ст. 215-3 КК України (1960 р.) до позбавлення волі на строк шість років;

- за ч. 5 ст. 186 КК України (2001 р.) до позбавлення волі на строк вісім років з конфіскацією майна;

- за ч. 1 ст. 263 КК України до позбавлення волі на строк два роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання - позбавлення волі на строк вісім років і шість місяців з конфіскацією майна.

За ст. 257 КК України (2001 р.) ОСОБА_1. виправдано.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_1. визнано винним у вчиненні таких злочинів. У ніч на 24 вересня 1999 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, перебуваючи в с. Михайлівка Ново-Воронцовського району, у складі організованої групи, із застосуванням насильства, яке не було небезпечним для життя та здоров'я потерпілої ОСОБА_6, відкрито викрав майно на загальну суму 23 514 грн. 67 коп., яке належало КСП "Дніпро".

6 січня 2001 року близько 2-ї год., ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 перебуваючи в с. Ленінське Апостолівського району, у складі організованої групи, із застосуванням насильства, яке було небезпечним для життя та здоров'я потерпілих, вчинив розбійний напад на сім'ю ОСОБА_7 та заволодів їх майном на загальну суму 2 920 грн.

12 травня 2001 року близько 1 год., ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8, перебуваючи у буд. АДРЕСА_1, у складі організованої групи, із застосуванням насильства, яке було небезпечним для життя та здоров'я потерпілих, вчинив розбійний напад на сім'ю ОСОБА_9 та заволодів їх майном на загальну суму 66 482 грн., а також вогнепальною зброєю та бойовими припасами до неї.

23 червня 2001 року в період часу з 1-ї до 2-ї год., ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8, перебуваючи в с. Червона Зірка Апостолівського району, у складі організованої групи, із застосуванням насильства, яке було небезпечним для життя та здоров'я потерпілих, погрожуючи вогнепальною зброєю, вчинив розбійний напад на сім'ю ОСОБА_10, спричинивши їм легкі тілесні ушкодження та заволодів їх майном на загальну суму 14 750 грн.

31 серпня 2001 року близько 2 год. 10 хв. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_8, перебуваючи в с. Борозенське Великоолександрівського району Херсонської області, у складі організованої групи, із застосуванням насильства, яке було небезпечним для життя та здоров'я потерпілих, погрожуючи вогнепальною зброєю, вчинив розбійний напад на сім'ю ОСОБА_11 та заволодів їх майном на загальну суму 17 067 грн. 50 коп., а також автомобілем ВАЗ 2107, який належав ОСОБА_11

Крім того, досудовим слідством ОСОБА_1 обвинувачувався в участі в організованій озброєній банді з метою нападу на підприємства, установи, організації, окремих осіб та у вчиненню нею нападів.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. На думку прокурора, суд необґрунтовано виправдав ОСОБА_1. за ст. 257 КК України (2001 р.) за епізодами розбійного нападу на сім'ї ОСОБА_10 та ОСОБА_11, вказавши при цьому, що ОСОБА_1 вчинив цей злочин до набрання чинності Кримінального кодексу України (2341-14) 2001 року, а Кримінальним кодексом України 1960 (2001-05) року кримінальної відповідальності за участь у організованій озброєній банді передбачено не було. Крім того, прокурор зазначає, що суд, встановивши, що ОСОБА_1 вчинив грабіж майна, яке належало КСП "Дніпро" у складі організованої групи, однак, при кваліфікації його дій за цим епізодом за ч. 5 ст. 186 КК України кваліфікуючої ознаки - вчинення злочину у складі організованої групи, не зазначив. Також, кваліфікуючи дії ОСОБА_1. за цим епізодом, як вчинення грабежу в особливо великих розмірах, у мотивувальній частині вироку суд зазначив, що розмір викраденого - є великий. Крім того, прокурор зазначає, що суд при призначенні ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 142 та ч. 2 ст. 223 КК України (1960 р.) вказав у вироку про не застосування додаткового покарання у виді вислання, хоча відповідно до Закону України від 6 березня 1992 року такий вид додаткового покарання було скасовано.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора Морозової С.Ю., яка підтримала касаційне подання та просила скасувати вирок, а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України підставою для скасування вироку є неправильне застосування кримінального закону.

Як убачається з матеріалів справи, досудовим слідством ОСОБА_1 за епізодами розбійного нападу на сім'ї ОСОБА_10 та ОСОБА_11 від 23 червня 2001 року та 31 серпня 2001 року було пред'явлено обвинувачення за ст. 257 КК України - бандитизм.

Разом із тим, з мотивувальної частини вироку вбачається, що суд у зв'язку з тим, що злочин вчинено до 1 вересня 2001 року, тобто до вступу у законну силу Кримінального кодексу України (2341-14) 2001 року, а в Кримінальному кодексі України 1960 (2001-05) року кримінальної відповідальності за участь у організованій озброєній банді не передбачалася, виправдав ОСОБА_1. за ст. 257 КК України.

Однак, судом залишено поза увагою, що в Кримінальному кодексі України 1960 (2001-05) року кримінальна відповідальність за бандитизм була передбачена ст. 69 КК України, диспозиція та санкція якої повністю співпадає зі ст. 257 Кримінального кодексу України 2001 року.

За таких обставин, рішення суду про виправдання ОСОБА_1. за ст. 257 КК України (1960 р.) не ґрунтується на законі.

Крім того, судом допущені суперечності у вироку щодо розміру викраденого та кваліфікацією дій ОСОБА_1. за епізодом відкритого викрадення майна КСП "Дніпро" від 24 вересня 1999 року. Як убачається з мотивувальної частини вироку за цим епізодом при формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним, суд зазначив, що грабіж в особливо великих розмірах ОСОБА_1 вчинив у складі організованої групи. Проте, кваліфікуючи його дії за ч. 5 ст. 186 КК України, кваліфікуючу ознаку цього злочину, вчинення грабежу організованою групою, не вказав. Разом з тим, у мотивувальній частині вироку суд зазначив, що розмір викраденого майна КСП "Дніпро" - є великий.

Також, при призначенні додаткового покарання за ч. 3 ст. 142 та ч. 2 ст. 223 КК України (1960 р.), суд необґрунтовано застосував до ОСОБА_1. додаткове покарання у виді вислання, оскільки згідно з Законом України від 6 березня 1992 року вказане додаткове покарання з Кримінального кодексу України (2341-14) було виключено.

За таких обставин вирок щодо ОСОБА_1. підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого, за умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення суд, при призначенні покарання, має врахувати вимоги ст. 65 КК України і призначити засудженому покарання, яке б було необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційне подання заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити.

Вирок Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.