Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м.Києві 6 серпня 2009 року справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Івано-Франківської області на судові рішення щодо ОСОБА_1. та ОСОБА_2

Вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 7 липня 2008 року

ОСОБА_1

1959 року народження, не судимого,

засуджено за ч.1 ст. 366 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 1 рік.

На підставі ст. 1 Закону України "Про амністію" від 31.05.2005 року ОСОБА_1. звільнено від відбування призначеного покарання.

ОСОБА_1. за ч.5 ст. 191 КК України виправдано.

ОСОБА_2

1956 року народження, не судимого,

засуджено за ч.1 ст. 367 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу в розмірі 1190 грн. без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

По справі вирішено долю речових доказів.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 листопада 2008 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_ 1та ОСОБА_2 засуджені за вчинення таких злочинів.

ОСОБА_1, будучи службовою особою і обіймаючи посаду ПП "Фальбо", умисно склав і видав завідомо неправдиві документи - 2 акти приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2004 року, згідно з якими він виконав роботи і використав матеріали на загальну суму 62504 грн., хоча в дійсності не всі зазначені в актах роботи виконав, а виконав інші роботи по капітальному ремонту системи каналізації спецшколи смт.Вигода Долинського району Івано-Франківської області. Дані акти особисто підписав та завірив печаткою і видав начальнику Долинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства ОСОБА_5

ОСОБА_2, будучи службовою особою і обіймаючи посаду головного інженера Долинського ВУВКГ, проявляючи службову недбалість, не перевірив фактичного виконання робіт та затрат по капітальному ремонту систем каналізації спецшколи смт.Вигода, прийняв роботи, та завізував завідомо неправдиві акти приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2004 року на загальну суму 62504 грн., надані виконавцем ОСОБА_1, який насправді не виконав зазначені в актах в повному обсязі роботи, не використав всі зазначені матеріали, а виконав інші роботи та використав інші матеріали.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1. та ОСОБА_2, а справу направити на новий судовий розгляд. Посилається на однобічність і неповноту судового слідства, внаслідок чого суд необґрунтовану перекваліфікував дії ОСОБА_2 з ч.2 ст.367 на ч.1 ст. 367 КК України, а ОСОБА_1. з ч.2 ст.366 на ч.1 ст. 366 КК України, а також безпідставно виправдав останнього за ч.5 ст. 191 КК України. Крім того, прокурор посилається на порушення судом вимог КПК України (1001-05) , оскільки суд у резолютивній частині вироку не зазначив рішення щодо цивільного позову прокурора. До того ж прокурор вважає, що рішення суду щодо додаткового покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2. суперечить вимогам закону. Вважає, що неправильне застосування кримінального закону потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених внаслідок м'якості, зокрема безпідставне звільнення ОСОБА_1. від призначеного покарання на підставі акту амністії. Ухвала апеляційного суду, на думку прокурора, не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, оскільки не мотивована належним чином.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про відсутність в діях ОСОБА_1складу злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України є правильним. Так, згідно з інформацією Долинського КП "Управління капітального будівництва" вартість робіт, виконаних ПП ОСОБА_1. по ремонту зовнішньої системи каналізації становить 64820 грн., що відповідає тим затратам, які планувалися для проведення цих робіт. Те, що роботи по ремонту каналізації фактично були проведені, підтвердили також свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Як убачається з матеріалів справи, суд під час судового слідства доручав органу, який проводив розслідування, перевірити обставини, які стосувалися об'єму і вартості робіт, що були фактично проведені ОСОБА_1, однак слідчий відмовився це робити, наполягаючи на доведеності винності ОСОБА_1у незаконному заволодіння коштами, що були виділені на ремонт, посилаючись на свої розрахунки суми викраденого (т.3 а.с.9-10, 13-16). За таких обставин, доводи касаційного подання про те, що суд зробив висновок про недоведеність вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, тільки на підставі відповіді Долинського КП "Управління капітального будівництва", наданою на запит Долинського районного суду, не можна визнати переконливими.

Доводи касаційного подання про те, що суд необгрунтовано перекваліфікував дії ОСОБА_2а з ч.2 ст. 367 КК України, а ОСОБА_1з ч.2 ст. 366 КК України, є безпідставними. Так, суд погодився з тим, що ОСОБА_2 вчинив службову недбалість, а ОСОБА_1- службове підроблення, оскільки вчинення засудженими цих злочинів підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, однак, докази про те, що злочинами спричинено тяжкі наслідки, відсутні. Зокрема, як видно з кримінальної справи, ОСОБА_1виконав умови договору субпідряду - відремонтував зовнішню систему каналізації, що підтверджується показаннями свідків про те, що після проведених робіт раніше неробоча система каналізації спецшколи с.Вигода належно працює, мешканці с.Вигода ніяких претензій до засудженого не мають. ОСОБА_2, проявивши недбалість, підписав неправдиві акти, однак, тяжких наслідків це не потягло. Оскільки суд обґрунтовано виправдав засудженого за ч.5 ст. 191 КК України, то він правильно зробив висновок про те, що тяжких наслідків у виді матеріальної шкоди також не настало.

Обираючи покарання ОСОБА_1 і ОСОБА_2у суд урахував усі обставини справи, взяв до уваги характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особи засуджених та призначив покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України. З урахуванням наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_2а, суд обґрунтовано дійшов висновку про можливість застосування ст. 69 КК України та призначив йому покарання без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Посилання прокурора на неправильне застосування кримінального закону, оскільки суд, призначаючи ОСОБА_1 додаткове покарання, не конкретизував, в якій сфері засудженого позбавлено права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, не є переконливими, оскільки таке рішення суду не суперечить вимогам закону.

Необґрунтованим є доводи касаційного подання про безпідставне звільнення ОСОБА_1від відбування призначеного покарання на підставі Закону "Про амністію" від 31.05.2005 (2591-15) року. Так, засуджений на час набрання чинності цим законом мав неповнолітню дитину 1991 року народження, яка є інвалідом дитинства, ОСОБА_1 раніше не судимий, санкція ч.1 ст. 366 КК України передбачає покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше 5 років, засуджений погодився на застосування щодо нього амністії, тому в даному випадку наявні передбачені Законом умови для застосування акту амністії щодо ОСОБА_1

Таким чином, доводи прокурора про неправильне застосування кримінального закону, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених внаслідок м'якості, є непереконливими.

Той факт, що суд у резолютивній частині вироку не зазначив рішення щодо цивільного позову прокурора, не є підставою для скасування вироку, оскільки позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом в порядку цивільного судочинства.

Не знайшли свого підтвердження посилання на те, що ухвала апеляційного суду постановлена всупереч вимогам закону. Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив матеріали справи, доводи апеляції, поданої прокурором, дав належну оцінку доказам по справі та постановив мотивовану ухвалу з дотриманням вимог ст. 377 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б потягли безумовне скасування вироку щодо ОСОБА_1. та ОСОБА_2 по справі не виявлено.

Таким чином, при перевірці справи не встановлено передбачених ст. 398 КПК України підстав для призначення даної справи до розгляду касаційним судом з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційного подання першого заступника прокурора Івано-Франківської області відмовити.