Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі

розглянувши в судовому засіданні в м.Києві 6 серпня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника Генерального прокурора України на вирок Слав'янського міськрайонного суду Донецької області від 15 вересня 2008 року щодо засудженого ОСОБА_1

зазначеним вироком суду

ОСОБА_1

який народився ІНФОРМАЦІЯ_1

в м.Слав'янську Донецької області,

несудимого, -

засуджено:

за ч.2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком 3 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покладено певні обов'язки.

В апеляційному порядку зазначений вирок не переглядався.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 22 грудня 2007 року та 2 січня 2008 року у дворі свого АДРЕСА_1 повторно незаконно збув ОСОБА_2 відповідно 13, 64 гр. та 9, 64 гр. особливо - небезпечного наркотичного засобу - канабісу, який він придбав у невстановленої слідством особи у невстановлений час з метою збуту.

13 травня 2008 року у дворі АДРЕСА_1 працівниками міліції було виявлено та вилучено 13, 91 гр. особливо - небезпечного наркотичного засобу - канабісу, який він повторно придбав з метою збуту у невстановленої слідством особи у невстановлений час.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 та правильності кваліфікації його дій за ч.2 ст. 307 КК України, а також фактичних обставин справи, ставить питання про скасування зазначеного вироку з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону - ст. 65 КК України та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого внаслідок м'якості.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з вимогами ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Однак цих вимог закону місцевий суд при звільненні ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням не дотримався.

Так, ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд послався на визнання засудженим своєї вини, його щире каяття, сприяння розкриттю злочину, тяжке матеріальне, а також на те, що він має на утриманні малолітню дитину.

Наведені обставини, за переконанням суду, свідчили про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства.

Разом із цим, приймаючи рішення, місцевий суд залишив поза увагою дані про особу, зокрема, те, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, систематично займався збутом та зберігав з метою збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, що було його основним видом заробітку, оскільки останній ніде не працював.

Цим обставинам суд у вироку належної оцінки не дав та безпідставно дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, не зазначивши при цьому у мотивувальній частині вироку відповідних мотивів прийнятого рішення.

Крім того санкція ч.2 ст. 307 КК України передбачає покарання від 5 до 10 років позбавлення волі з обов'язковою конфіскацією майна, однак судом не вирішено питання щодо додаткового покарання.

У зв'язку з вищезазначеним колегія суддів вважає, що доводи касаційного подання щодо м'якості призначеного ОСОБА_1 із застосуванням ст. 75 КК України покарання, є обґрунтованими.

Ураховуючи викладене, вирок суду щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого суд має всебічно, повно та об'єктивно дослідити всі докази, дати їм належну оцінку та, за умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення, призначити ОСОБА_1 покарання, яке відповідало б вимогам ст. 65 КК України, оскільки призначене йому покарання за даним вироком слід вважати невиправдано м'яким.

Керуючись статями 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційне подання заступника Генерального прокурора України задовольнити.

Вирок Слав'янського міськрайонного суду Донецької області від 15 вересня 2008 року щодо засудженого ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.