Колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України в складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 5 серпня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок військового місцевого суду Житомирського гарнізону від 5 серпня 2008 року та ухвалу військового апеляційного суду Центрального регіону від 30 вересня 2008 року щодо нього,

Вироком військового місцевого суду Житомирського гарнізону від 5 серпня 2008 року молодшого сержанта військової частини А 2986

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця Новоград-Волинського району Житомирської області, такого, що судимості не має, на військовій службі за контрактом з травня 2007 року,

засуджено за ч. 1 ст. 384 КК України і призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 1 рік, з покладенням на нього обов’язків, передбачених п. 3 ст. 76 КК України.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він будучи допитаний у якості свідка 17 грудня 2007 року, під час розгляду в суді кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2, дав завідомо неправдиві показання, про що був раніше судом попереджений.

Ухвалою військового апеляційного суду Центрального регіону від 30 вересня 2008 року апеляцію захисника-адвоката ОСОБА_3 залишено без задоволення, а вирок військового місцевого суду від 5 серпня 2008 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування вироку військового місцевого суду та ухвали військового апеляційного суду, постановлених щодо нього, а справу відносно нього закрити за відсутністю в його діях складу злочину, оскільки, на його думку, під час досудового слідства та розгляду справи у суді були істотно порушені вимоги кримінально-процесуального закону, а саме порушено його право на захист.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду Ємця А.А., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги засудженого, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджена сукупністю зібраних у справі доказів, які об’єктивно оцінені та обґрунтовано покладені судом в основу вироку, що у скарзі не заперечується.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 384 КК України є правильною та також він не оскаржує.

Твердження засудженого в касаційній скарзі про те, що під час досудового слідства та розгляду справи у суді було порушено його право на захист, а саме: пред’явлене йому обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України, було оголошено без участі захисника, а також, що суд під час попереднього розгляду справи не взяв до уваги та не розв’язав клопотання захисника про повернення справи на додаткове розслідування, є безпідставними.

Як убачається з матеріалів справи, а саме з протоколу роз’яснення підозрюваному права мати захисника (а.с. 85), ОСОБА_1 власноручно записав, що від захисника на даний момент відмовляюсь, про що було складено протокол (а.с. 86). В подальшому, під час оголошення йому постанови про притягнення як обвинуваченого (а.с. 96-97), ОСОБА_1 відмовився від підпису в зазначеній постанові, крім того, ОСОБА_1 відмовився від підпису і в протоколі роз’яснення права на захист (а.с. 98), де чітко зазначено, що ОСОБА_1 від захисника відмовляється, а у разі укладення угоди з захисником, повідомить про це слідчі органи. Теж саме зазначено і у протоколі про відмову обвинуваченого від захисника (а.с. 99), який ОСОБА_1 також відмовився підписувати.

Всі факти відмови ОСОБА_1 від підпису вищезазначених протоколів були задокументовані в присутності понятих, яким були роз’яснені їх права та обов’язки, відповідно до ст. 127 КПК України.

Суд під час попереднього розгляду справи прийняв та розглянув клопотання захисника-адвоката ОСОБА_3, про що є вмотивована постанова від 26 травня 2008 року, в якій зазначено, що заявлене клопотання захисником-адвокатом ОСОБА_3 про направлення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 на додаткове розслідування залишено без задоволення. (а.с. 128).

Всі інші клопотання, які були заявлені стороною захисту під час судового розгляду справи щодо ОСОБА_1, були розглянуті судом відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, про що свідчить протокол судових засідань по даній справі.

При призначені покарання ОСОБА_1 суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання, й визначив покарання відповідно до ст. 65 КК України, а також дійшов висновку, що до нього можна застосувати ст. 75 КК України та звільнити від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку та покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Апеляційний суд переглянув дану кримінальну справу в апеляційному порядку й виніс вмотивовану ухвалу, якою визнав вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 законним та обґрунтованим.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої та апеляційної інстанції повно та всебічно розглянути справу і постановити (ухвалити) законні, обґрунтовані і справедливі вирок та ухвалу, не встановлено.

Враховуючи наведене, колегія суддів не убачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів –

відмовити засудженому ОСОБА_1 у задоволенні касаційної скарги.