Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 04 серпня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на постановлені щодо нього судові рішення,

вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 20 липня 2007 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше тричі судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 189 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь: потерпілого

ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно

118 грн.19 коп. і 250 грн.; Вінницької міської лікарні № 2 - 275 грн. 51 коп.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 06 грудня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено, він вважається засудженим за ч. 3 ст. 189 КК України на 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. Врешті даний вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 01 березня 2002 року, приблизно о 23 год., у квартирі АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я ОСОБА_2, яке виразилося в завданні ударів ногами і руками в голову та тулуб останнього і заподіяння йому середньої тяжкості тілесних ушкоджень, вимагав у потерпілого 600 грн. Потерпілий ОСОБА_2, перебуваючи під фізичним тиском, відчуваючи фізичні страждання та побоюючись подальшого побиття і заподіяння шкоди здоров'ю та життю, написав розписку про те, що у строк до 07 березня 2002 року він зобов'язується передати ОСОБА_5 600 грн.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на те, що він не вчиняв злочину, за який його засуджено, досудове та судове слідство у справі проведено неповно й однобічно, з порушенням його права на захист та інших вимог кримінально-процесуального закону. Зазначає, що апеляційний суд при розгляді справи не перевірив належним чином усіх доводів, що були наведені в його апеляції та не усунув допущених судом першої інстанції недоліків. Просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який просив касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що її необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, досудове та судове слідство у ній проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, таких порушень цього закону, які були б істотними і тягли за собою зміну чи скасування судових рішень, у справі не допущено, а висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені перевіреними у ній та викладеними у вироку доказами.

Зокрема, потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні дав самі докладні показання про обставини вчинення щодо нього 01 березня 2002 року ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 протиправних дій. При цьому потерпілий зазначив, що ОСОБА_1 брав активну участь як у вимаганні в нього грошей так і в його побитті.

Факт вчинення ОСОБА_1 вказаного у вироку злочину підтверджується також даними, що містяться у показаннях свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, оголошених у судовому засіданні показаннях засуджених

ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, заяві ОСОБА_2, інших матеріалах справи.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи, у ОСОБА_2 були виявлені середньої тяжкості тілесні ушкодження, які виникли від дії предмета (предметів) і утворилися в строк, вказаний потерпілим, тобто 01 березня 2002 року.

Аналіз показань вказаних свідків, потерпілого, інших доказів у справі та конкретних обставин справи свідчить про те, що ОСОБА_1 за викладених у вироку обставин вчинив за попередньою змовою групою осіб вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.

Дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 189 КК України кваліфіковані правильно.

Покарання ОСОБА_1 призначене справедливе, оскільки воно відповідає ступені тяжкості вчиненого ним злочину, даним про його особу та є необхідним і достатнім для його виправлення й попередження нових злочинів.

Посилання у скарзі засудженого на те, що апеляційний суд при розгляді справи не перевірив належним чином усіх доводів, що були наведені в його апеляції та не усунув допущених судом першої інстанції недоліків є безпідставними, оскільки, як з'ясовано матеріалами справи, апеляційним судом справу розглянуто з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, а зміст ухвали апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Вивченням матеріалів справи також не встановлено даних, які б свідчили про порушення права засудженого ОСОБА_1 на захист, а тому доводи з даного приводу в його касаційній скарзі є необґрунтованими.

Твердження у скарзі засудженого про те, що йому не було надано можливості ознайомитися з матеріалами справи для подачі касаційної скарги, позбавлені підстав.

Частиною 5 ст. 384 КПК України передбачено можливість особам, які вправі подати касаційну скаргу, ознайомитися в суді з матеріалами справи для вирішення питання про внесення касаційної скарги. Враховуючи, що засуджений ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постановлені щодо нього судові рішення, яку Верховний Суд України прийняв до провадження, право засудженого на ознайомлення з матеріалами справи на цій стадії процесу не порушено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 20 липня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 06 грудня 2007 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.