Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 28 жовтня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2008 року, яким засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

судимого 9 червня 2006 року

за ч. 3 ст. 355 КК України

із застосуванням ст. 69 КК України

на два роки позбавлення волі,

за ч. 1 ст. 115 КК України на одинадцять років позбавлення волі, а на підставі ч. 4 ст. 70 КК України частково приєднано не відбуте покарання за попереднім вироком і остаточно за сукупністю злочинів йому призначено дванадцять років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по 50.000 грн. на відшкодування моральної шкоди, кожній, а також на користь кожної з них по 500 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу.

У стягненні з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 2.555 грн. 50 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної знищенням автомобіля, а також на користь ОСОБА_7 2.499 грн. 68 коп. на відшкодування матеріальної шкоди відмовлено,

Суд визнав ОСОБА_5 винуватим у тому, що він 6 травня 2006 року перебуваючи в стані сп’яніння на березі озера, що поблизу с. Червоноукраїнка Томаківського району Дніпропетровської області, з неприязні убив ОСОБА_8 Спочатку він наніс потерпілому численні удари кулаками та обухом сокири в різні частини тіла, у тому числі по голові, а потім – ножем не менше двох ударів у живіт і не менше двох ударів в шию, і в такий спосіб позбавив його життя.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2008 року вирок змінено. Скасовано вирок в частині цивільного позову щодо відмови у стягненні з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 2.499 грн. 68 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної знищенням автомобіля, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства. Виключено рішення суду про скасування арешту на автомобіль ОСОБА_9 ВАЗ 21011, д.н. НОМЕР_1, та про повернення обгорілого автомобіля АЗЛК-2140, д.н. НОМЕР_2 його власнику. У решті вирок залишено без зміни.

Ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2009 року за заявою ОСОБА_6 провадження у справі за позовом ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про стягнення з нього матеріальної шкоди, пов’язаної з пошкодженням автомобіля - закрито.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить скасувати вирок та ухвалу, а справу – направити на новий судовий розгляд. Твердить, що досудове і судове слідство були проведені однобічно, неповно, з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що вбивство вчинила інша особа, а працівники міліції примусили його обмовити себе у вчиненні цього злочину. Зазначає, що всі докази у справі є сфальсифіковані, в основу вироку суд поклав неправдиві показання свідків та неправильні висновки експертиз, ті ж докази, які могли істотно вплинути на правильність його висновків, до уваги не взяв. Не погоджується з вирішенням судом цивільного позову.

На касаційну скаргу засудженого потерпіла ОСОБА_6 подала заперечення, в якому просила залишити скаргу засудженого ОСОБА_5 без задоволення, а вирок та ухвалу – без зміни.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який вважав, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_5 не підлягає задоволенню, і просив залишити судові рішення без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Винуватість ОСОБА_5 у вчиненні умисного вбивства за обставин, наведених у вироку, матеріалами справи доведена.

Сам засуджений на досудовому слідстві і в суді, визнаючи свою вину, неодноразово твердив, що саме він убив потерпілого. Під час сварки з ОСОБА_8, що відбулася 6 травня 2006 року біля ставку, уточнював ОСОБА_5, він з неприязні спочатку побив потерпілого кулаками, потім наніс йому декілька ударів обухом сокири по спині, після чого знайденим тут же ножем декілька разів ударив його, у тому числі в шию, і переконавшись у смерті ОСОБА_8, підпалив тіло останнього в його ж автомобілі. На відтворенні обстановки і обставин події ОСОБА_5 детально показував механізм нанесення потерпілому зазначених тілесних ушкоджень, а також розповідав про свої дії, направлені на приховування слідів злочину.

Суд визнав ці показання засудженого достовірними, оскільки вони знайшли підтвердження сукупністю всіх інших доказів у справі, зокрема показаннями свідка-очевидця ОСОБА_10, у присутності якого ОСОБА_5 того дня погрожував потерпілому розправою, а у послідуючому свої погрози реалізував і на березі озера з неприязні заподіяв ОСОБА_8 смертельні ушкодження, свідка ОСОБА_11, який 6 травня 2006 року бачив потерпілого у компанії ОСОБА_10 і ОСОБА_5, останній при цьому обіцяв "розібратися" з ОСОБА_8 за крадіжку риболовної сітки, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, тими даними, що містяться в протоколах огляду місця події та вилучення речових доказів, даними висновків судово-медичної експертизи, згідно з якими смерть ОСОБА_8 сталася внаслідок нерівномірного кровонаповнення внутрішніх органів, що спричинило травматичний шок, і виникло від тілесних ушкоджень, отриманих за обставин, про які повідомив засуджений, даними висновків судово-цитологічних експертиз про виявлення на вказаному засудженим ножі та на одязі ОСОБА_5 крові, походження якої можливе від потерпілого, даними висновку судово-пожежнотехнічної експертизи про те, що причиною загорання автомобіля був підпал.

За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що саме ОСОБА_5 умисно позбавив життя потерпілого.

Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 115 КК України є правильною, а призначене винуватому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Вважати, що органи досудового слідства чи судові інстанції допустилися необ’єктивності, упередженості чи істотних порушень норм КПК України (1001-05) , які були б підставою для скасування чи зміни судових рішень, підстав немає.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, про застосування до засудженого недозволених методів слідства перевірялися судами обох інстанцій і не знайшли свого підтвердження.

Цивільний позов у справі вирішено у відповідності з вимогами закону. Розмір моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_6 та ОСОБА_7 злочинними діями ОСОБА_5, суд визначив з урахуванням характеру вчиненого засудженим злочину, глибини душевних страждань потерпілих та виходячи з вимог розумності і справедливості.

Ураховуючи наведене та керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2008 року – без зміни.