Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 28 жовтня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Одеської області на вирок Малиновського районного суду міста Одеси від 3 вересня 2009 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сорока Республіки Молдова, громадянина Республіки Молдова, раніше засудженого: 1) 22 вересня 2004 року за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі; на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік; 2) 13 грудня 2005 року за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків призначено 2 роки 1 місяць позбавлення волі,

засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі, за ч. 2 ст. 309 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі; на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначено 5 (п’ять) років позбавлення волі; на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки із покладенням на нього передбачених ст. 76 КК України обов’язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти про зміну місця проживання та роботи, періодично з’являтися до зазначеного органу для реєстрації.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 судові витрати в сумі 1 846 грн. 30 коп.

ОСОБА_5 засуджено за вчинення таких злочинів.

22 квітня 2009 року на вулиці Академіка Корольова в місті Одесі він незаконно придбав у невстановленої особи особливо небезпечний наркотичний засіб діацетилморфін (героїн), вагою в перерахунку на суху речовину 0,039 г, та незаконно зберігав його при собі з метою особистого вживання без мети збуту. Того ж дня ОСОБА_5 було затримано працівниками міліції, які під час його особистого огляду вилучили у нього зазначений особливо небезпечний наркотичний засіб діацетилморфін (героїн).

14 травня 2009 року приблизно о 18 год. ОСОБА_5, перебуваючи біля ринку "Південний" у місті Одесі, незаконно придбав у невстановленої особи особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс (марихуану), вагою в перерахунку на суху речовину 15,3 г, та незаконно зберігав його при собі з метою особистого вживання без мети збуту. Того ж дня ОСОБА_5 було затримано працівниками міліції, які під час його особистого огляду вилучили у нього зазначений особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс (марихуану).

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

У касаційному поданні заступник прокурора Одеської області, не оспорюючи кваліфікації дій засудженого, просить вирок суду щодо ОСОБА_5 скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого внаслідок м’якості, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд. Зазначає, що суд, звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, порушив вимоги закону і недостатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину і дані про його особу.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 309 КК України, суд зробив на підставі доказів, які є у справі. Висновки суду в цій частині у касаційному поданні не оспорюються.

Викладені у касаційному поданні доводи про те, що суд, приймаючи рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням не дотримався всіх вимог кримінально-процесуального і кримінального закону, є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 334 КПК України суд у мотивувальній частині вироку зобов’язаний навести обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом’якшують або обтяжують покарання, належним чином мотивувати своє рішення у разі звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням. Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України суд може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням лише у тому випадку, якщо, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Ці вимоги закону суд не виконав та не обґрунтував у мотивувальній частині вироку свій висновок про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, а лише послався на обставини, що пом’якшують його покарання. При цьому, як правильно зазначається у поданні, суд не оцінив і не врахував те, що ОСОБА_5 раніше двічі засуджувався за вчинення злочинів, в тому числі до позбавлення волі, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 309 КК України він вчинив під час провадження щодо нього досудового слідства по притягненню його до кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України.

За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційного подання про неправильне застосування судом кримінально-процесуального і кримінального закону, у зв’язку з чим вирок щодо ОСОБА_5 належить скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи, якщо винність ОСОБА_5 у вчиненні злочинів буде доведено, а кваліфікація його дій – підтверджена, суду необхідно призначити йому покарання з дотриманням усіх вимог кримінально-процесуального і кримінального законів, у тому числі, за наявності до того підстав, шляхом призначення йому більш суворого покарання.

На підставі викладеного та керуючись ст. 394–396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційне подання заступника прокурора Одеської області задовольнити.

Вирок Малиновського районного суду міста Одеси від 3 вересня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, в тому числі за м’якістю призначеного покарання, а справу направити на новий судовий розгляд.