Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 28 липня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційною скаргою захисника ОСОБА_2., поданою в інтересах засудженого ОСОБА_1., на вирок апеляційного суду Чернігівської області від 23 квітня 2009 року,

цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Мирного Архангельської області (Російська Федерація), мешканця міста Чернігова, громадянина України, такого, що згідно із ст. 89 КК України не має судимостей,

засуджено за:

- ч. 2 ст. 296 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки;

- п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України до позбавлення волі на строк 14 років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання - позбавлення волі на строк 14 років.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1. на користь потерпілих: ОСОБА_5 - 100 000 гривень на відшкодування моральної шкоди; ОСОБА_6 - 1 000 та 2 000 гривень на відшкодування відповідно матеріальної та моральної шкоди; на користь держави - 91 гривню 54 копійки на відшкодування судових витрат за проведення судової експертизи.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1. про відшкодування матеріальної шкоди залишено без розгляду.

За вироком суду ОСОБА_1. визнано винним у злісному груповому хуліганстві, що супроводжувалося особливою зухвалістю, та умисному вбивстві з хуліганських мотивів, які він вчинив за таких обставин.

25 липня 2007 року ОСОБА_1. та ОСОБА_7 (щодо нього кримінальну справу було закрито на підставі пункту в ст. 1 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року) розпивали спиртні напої в кафе "Гранат", розташованому в будинку АДРЕСА_1. За столиком разом з ними сиділи ОСОБА_8 та ОСОБА_6 Приблизно о 23-ій годині ОСОБА_1. з мотивів явної неповаги до суспільства, без видимих причин ударив ОСОБА_8 кулаком в обличчя, від якого той упав на сусідні столики. Далі, після того як ОСОБА_6 вивела його на вулицю, біля входу в кафе в групі з ОСОБА_7, порушуючи громадський порядок, став бити ОСОБА_6 та її дочку ОСОБА_9., завдаючи їм удари руками в обличчя. Внаслідок побиття кожній із них були спричинені різної тяжкості тілесні ушкодження, пов'язані з розладом здоров'я. Тоді ж під дією того ж хуліганського мотиву ОСОБА_1. завдав декілька ударів по голові та тулубу ОСОБА_8 Після цього перехилив його через стегно й з метою вбивства кинув головою до землі. Потім наступив йому на шию та ударив ногою по голові.

Смерть ОСОБА_8 настала внаслідок вогнищевих крововиливів у стовбуровому відділі головного мозку, які призвели до набряку головного мозку і його вклинення у великий потиличний отвір.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок та направити справу на новий судовий розгляд. Посилається на те, що суд не спростував показань засудженого, висловлених ним на свій захист. Попри наявність у справі декількох висновків судово-медичних експертиз про причину смерті ОСОБА_8, які різняться між собою, прийняв до уваги одну з них й не навів мотивів спростування щодо інших. Аналогічного змісту порушення суд допустив при оцінці результатів двох судово-психіатричних експертиз, які виключають один одного.

У касаційні скарзі захисник ОСОБА_2 зазначив, що ОСОБА_1. не ініціював сварки з потерпілим, не мав умислу його вбивати і не вчинив дій, які б свідчили про наявність у нього такого наміру. За відсутності доказів винності в умисному вбивстві просить перекваліфікувати дії ОСОБА_1. на статтю кримінального закону, яка передбачає відповідальність за скоєння необережного вбивства, і в межах санкції цієї статті обрати відповідне покарання. З урахуванням переоцінки дій засудженого просить зменшити розмір відшкодування шкоди.

На касаційне подання прокурора надійшло заперечення потерпілої ОСОБА_5, у якому вона просить вирок суду залишити без зміни.

Заслухавши доповідача, висновок прокурора ОСОБА_3, яка не підтримала касаційне подання та, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, просила відмовити в задоволенні касаційної скарги, пояснення захисника ОСОБА_2. про задоволення касаційної скарги з наведених у ній міркувань, пояснення представника потерпілої ОСОБА_4 про відсутність підстав для скасування вироку, після перевірки матеріалів справи та обговорення доводів касаційних звернень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне подання та касаційна скарга задоволенню не підлягають.

Висновок про винність ОСОБА_1. у злісному хуліганстві та умисному вбивстві з хуліганських мотивів відповідає фактичним обставинам справи та підтверджуються доказами, які суд дослідив та оцінив за наслідками повного, всебічного та об'єктивного розгляду цих обставин у сукупності.

Зокрема, обґрунтовуючи наявність у діях ОСОБА_1. хуліганського мотиву, суд послався на показання потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_9., із змісту яких убачається, що поштовхом, причиною побиття ОСОБА_8 стало покладення останнім руки на шию ОСОБА_1. Саме цей нікчемний за своїм змістом та значенням рух ОСОБА_1. використав як зачіпку для заподіяння удару ОСОБА_8. в груди та наступного побиття на вулиці біля кафе.

Те, що саме покладення руки на шию стало причиною хуліганських дій ОСОБА_1., вбачається з показань самого засудженого та його співучасника ОСОБА_7, даних ними упродовж досудового слідства та судового розгляду справи. Правда, в цих показаннях вони стверджували, що ОСОБА_8 зробив це для того, щоб завдати удар ОСОБА_1. Проте ці свідчення не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи. Зокрема, те, що ОСОБА_8 не мав наміру чинити щодо ОСОБА_1. будь-яке насильство й рух його руки був незагрозливим, пояснили потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_9. Свідченням тому, є також поведінка самого ОСОБА_8, яка передувала початку конфлікту, стан його організму на момент побиття та характер дій засудженого. Йдеться про те, що за весь час перебування в кафе, який становив приблизно більш ніж півтора години, ОСОБА_8 поводив себе спокійно. Аналогічною була його поведінка, коли він протягом не короткого проміжку часу сидів за одним столиком із засудженим.

Із даних висновку судово-медичної експертизи вбачається, що ОСОБА_8 знаходився в стані сильного алкогольного сп'яніння, тобто в стані, який послаблював його спроможність до активних дій, у тому числі силових. Про перебування ОСОБА_8 в такому стані засвідчили потерпілі ОСОБА_6 Ця обставина вбачається також з того, що після удару ОСОБА_8 не втримався на ногах, а відразу упав на столики (т. 1 а. с. 60-77).

На противагу цьому ОСОБА_1. поводився активно. Після того як вийшов на вулицю, він продовжив порушувати громадський порядок, у ході якого побив ОСОБА_6 та ОСОБА_9., а також ОСОБА_8

Те, що ОСОБА_1. в групі з ОСОБА_7 у громадському, людному місці побили потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_9. та ОСОБА_8 повідомила свідок ОСОБА_9, а також свідки ОСОБА_10. і ОСОБА_11., які були очевидцями цих дій.

Про обставини та обстановку, за яких ОСОБА_1. спочатку ударив ОСОБА_8, а потім побив ОСОБА_9., потерпіла ОСОБА_6 розповіла та показала на місці скоєння цих дій під час їх відтворення. Тоді ж вона показала та розповіла, за яких обставин засуджений та ОСОБА_7 побили й її (т. 1 а. с. 122-128; т. 2 а. с. 259-270).

Про спричинення ОСОБА_6 та ОСОБА_9. тілесних ушкоджень, що призвели до різної тривалості розладу здоров'я, давність заподіяння та механізм утворення яких відповідає характеру насильства, застосованого до них ОСОБА_1, підтверджується даними висновків судово-медичних експертиз кожної з них (т. 1 а. с. 140-141, 175-176, 147-148, 273-275).

Про активність та настирливість ОСОБА_1. у побитті ОСОБА_8 свідчать дані судово-медичної експертизи, які вказують про наявність на його тілі, особливо голові, численних тілесних ушкоджень, які могли утворитися внаслідок саме ударної дії тупих предметів (т. 2 а. с. 243).

Таким чином, наведені обставини переконують у тому, що не ОСОБА_8 ініціював сварку та бійку, а навпаки ОСОБА_1., використавши дріб'язкову, незначну зачіпку, став поводити себе зверхньо, зухвало й, порушуючи громадський порядок, застосував насильство до декількох людей.

Такого характеру дії свідчать про хуліганський мотив, під дією якого ОСОБА_1. й вчинив інкриміноване йому хуліганство.

У зв'язку із наведеним колегія суддів вважає безпідставними доводи захисника ОСОБА_2. про відсутність у діях ОСОБА_1. умислу, мотиву та ознак об'єктивної сторони цього діяння.

Не ґрунтуються на матеріалах справи й твердження захисника про те, що ОСОБА_1. не мав наміру вбивати ОСОБА_8

Як убачається з матеріалів справи, а ці обставини фактично ніким не оспорюються, після заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1. на якусь мить відійшов від місця події, але потім, як пояснив свідок ОСОБА_10., повернувся назад, схопив ОСОБА_8 за шию, перехилив через стегно й кинув головою до асфальтованої поверхні. Потім ударив ногою по голові. Після цього потерпілий перестав подавати ознаки життя.

Про обставини та механізм кидання ОСОБА_8 головою до твердої поверхні свідок ОСОБА_10. розповів та показав на місці злочину при відтворенні цих обставин (т. 1 а. с. 86-90).

Із показань свідка ОСОБА_11. убачається, що вона бачила як ОСОБА_1. біля входу в кафе "Гранат" завдавав удари по тілу ОСОБА_8., повалив його на землю, наступив на шию та ударив ногою в обличчя.

Про побиття, охоплення рукою шиї та кидання ОСОБА_8 через стегно головою вниз до асфальту розповів сам ОСОБА_1. у своїх показаннях, даних ним у судовому засіданні Деснянського районного суду міста Чернігова (т. 2 а. с. 66).

Оглядом місця події встановлено, що поверхня землі, де ОСОБА_1. побив ОСОБА_8, а потім кинув головою об неї, покрита твердим покриттям - асфальтом (т. 1 а. с. 9).

За даними висновків повторної комісійної судово-медичної експертизи на тілі ОСОБА_8 були виявленні травми голови та шиї, рани на обличчі та синці на інших частинах тіла, які утворилися від численних ударів у різні частини тіла. Зокрема, травми голови могли утворитися від не менш ніж від восьми травмувальних впливів.

Смерть ОСОБА_8 настала внаслідок вогнищевих крововиливів у стовбуровому відділі головного мозку, які призвели до набряку головного мозку і його вклинення у великий потиличний отвір. Не виключено, що ці ушкодження могли утворитися внаслідок кидання тіла головою до твердої поверхні, за обставин які описали у своїх показаннях ОСОБА_1. та свідок ОСОБА_10. (т. 2 а. с. 227-256).

Наведені докази в своїй сукупності вказують на активність, осмисленість та цілеспрямованість дій ОСОБА_1., на їх умисний, вольовий характер. У сукупності з даними про хуліганський мотив, ці докази переконують у тому, що ОСОБА_1. позбавив життя ОСОБА_8 умисно, а не через необережність. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необґрунтованими доводи захисника про необхідність перекваліфікації дій засудженого на статтю кримінального закону, яка передбачає відповідальність за вбивство через необережність (ч. 1 ст. 119 КК України).

Кваліфікація дій ОСОБА_1. за ч. 2 ст. 296, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України є правильною.

Як убачається із вироку, суд вказав, який саме злочин вчинив ОСОБА_1., і зазначив усі його обставини - місце, час, спосіб скоєння та його наслідки, а також навів докази, на яких ґрунтується висновок суду. У вироку наведені показання засудженого з його оцінкою фактичних обставин справи, а також докази, якими ці показання спростовуються та доводиться його участь у злочинах.

Такий виклад мотивувальної частини вироку не суперечить положенням ч. 1 ст. 334 КПК України, а тому доводи касаційного подання про невмотивованість вироку, відсутність аналізу доказів, є безпідставними.

Не викликає сумнівів й мотивування обвинувачення даними висновку повторної комісійної судово-медичної експертизи, яка встановила причини смерті ОСОБА_8 Призначення експертизи, як убачається з постанови слідчого, було зумовлено необхідністю усунути розбіжності у визначенні причин смерті та характеру тілесних ушкоджень, встановлених попередніми судово-медичними експертизами. Її проведенню передувала ексгумація трупа, а в процесі проведення - аналізувалися матеріали справи. За наслідками дослідження були дані вичерпні відповіді на поставлені перед експертами питання, зокрема й щодо правильності попередніх висновків.

Оскільки дані висновку цієї експертизи усунули сумніви та суперечності, які існували раніше, є обґрунтованими, не суперечать матеріалам справи й проведені без істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, суд слушно визнав їх достовірними та поклав в основу обвинувачення. За даних обставин справи наводити аналіз інших висновків експертизи в суду не було ніякої необхідності.

Аналогічного змісту висновок випливає з аналізу причин призначення стаціонарної судово-психіатричної експертизи, згідно з якою у ОСОБА_1. не було виявлено психічної хвороби чи будь-яких розладів психічної діяльності. За постановою слідчого призначення тієї експертизи було зумовлено тим, що під час проведення амбулаторної експертизи не були враховані всі дані про особу засудженого, зокрема відомості про його осудність при постановлені попереднього вироку за скоєння насильницького злочину, а також те, що він не перебував на обліку в психоневрологічному диспансері за місцем свого проживання.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає непереконливими твердження прокурора про те, що суд порушив вимоги кримінально-процесуального закону при дослідженні доказів, внаслідок чого надав переваги одним з них та відкинув інші.

Інших підстав для скасування чи зміни вироку в касаційному поданні та касаційній скарзі не наведено.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

вирок апеляційного суду Чернігівської області від 23 квітня 2009 року стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційну скаргу захисника ОСОБА_2. - без задоволення.