Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 23 липня 2009 року кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 на судові рішення у даній справі.

Вироком Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 13 червня 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

не судимого,

засуджено за ст. 128 КК України на 2 роки обмеження волі.

Його ж виправдано за ч.3 ст. 365 КК України за відсутністю в діях складу злочину.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, і встановлено іспитовий строк 1 рік та передбачені ст. 76 КК України обов`язки.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, перебуваючи на службі в органах міліції на посаді міліціонера водія третього взводу окремого батальйону, підпорядкованого Кременчуцькому МУ УМВС України в Полтавській області, маючи спеціальне звання сержанта міліції, 30 серпня 2003 року з 20 години виконував службові обов`язки по охороні громадського порядку в кафе-барі "Дар`я-Т" в районі центрального пляжу м.Кременчука.

В ніч на 31 серпня 2003 року, ОСОБА_1, на прохання персоналу кафе-бару, вивів ОСОБА_2, який перебував у нетверезому стані та спав за столом, з приміщення на вулицю, де останній почав нецензурно лаятись та намагався вдарити його. В цей час до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підійшли дружина та знайомі останнього, які вимагали повернути його до бару. Після того як навколо них зібрався натовп, ОСОБА_1, з метою недопущення порушень громадського порядку, дістав спеціальний засіб для відстрілу патронів, споряджений гумовими кулями револьвер "Корнет-С" та тримав його у піднятій вверх правій руці. Внаслідок необережного поводження ОСОБА_1 з револьвером, хтось з натовпу завдав удар по його піднятій вверх руці, в якій він тримав револьвер, після чого пролунав постріл і куля влучила в око потерпілому ОСОБА_2 спричинивши тяжкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 7 листопада 2008 року вирок частково змінено. На підставі ч.5 ст. 74 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання.

У касаційних скаргах потерпілий ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 вказують на неповноту та однобічність під час розгляду справи в суді, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що призвело, на їх думку, до необгрунтованого виправдання ОСОБА_1 за ч.3 ст. 365 КК України, неправильну кваліфікацію його дій за ст. 128 КК України та призначення йому м`якого покарання. Зазначають про те, що у матеріалах справи достатньо доказів винуватості ОСОБА_1 у заподіянні потерпілому умисних тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні ним службових повноважень. Стверджують про перевищення ОСОБА_1 своїх службових повноважень, оскільки він не мав права застосовувати револьвер травматичної дії "Корнет-С, який за місцем служби не отримував і належав йому особисто в той час коли з боку потерпілого ОСОБА_2 були відсутні будь-які протиправні дії. З урахуванням наведених доводів, просять судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що такі підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним та обгрунтованим. Виходячи із змісту вказаної норми закону, вирок є обгрунтованим, якщо він постановлений на матеріалах, повністю зібраних, всебічно досліджених і правильно оцінених судом, а висновки суду про винуватість підсудного у вчиненні злочину достовірно випливають із матеріалів справи. Для цього у вироку повинні бути проаналізовані і оцінені всі розглянуті у судовому засіданні докази, які підтверджують висновки суду.

Проте ці вимоги закону під час розгляду справи в суді виконані не були.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 органом досудового слідства було пред`явлено обвинувачення у перевищенні службових повноважень, що спричинили тяжкі наслідки та заподіянні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 і його дії кваліфіковано за ч.3 ст. 365 та ч.1 ст. 121 КК України.

Однак, місцевий суд, перекваліфіковуючи злочинні дії ОСОБА_1 з ч.1 ст.121 на ст. 128 КК України, в достатній мірі не врахував усіх фактичних обставин справи, надавши віри тільки показанням останнього, не дослідив усієї сукупності доказів та не дав їм належної оцінки, а тому прийшов до передчасного висновку про те, що він заподіяв потерпілому ОСОБА_2 необережне тяжке тілесне ушкодження.

Так, суд не взяв до уваги та не дав належної оцінки послідовним показанням потерпілого ОСОБА_2 про те, що в ніч на 31 серпня 2003 року відпочивав у кафе "Дар`я-Т", а коли за столиком залишився один до нього підійшов ОСОБА_1 та, тримаючи його за пасок штанів, вивів з приміщення кафе на вулицю, де вимагав покинути кафе, пояснюючи тим, що він перебував у нетверезому стані. На вулиці до них підійшли його дружина та знайомі, які пояснили ОСОБА_1, що вони вже розрахувалися за замовлення та чекають таксі їхати додому, але останній продовжував тримати його за пасок штанів, наполягаючи залишити територію кафе. Потім, ОСОБА_1 дістав правою рукою револьвер, який направив йому в обличчя та вистрелив, влучивши в праве око.

Не враховано також показань свідка ОСОБА_4, яка зазначала, що разом з чоловіком відпочивала в кафе "Дар`я-Т", потім до них приєдналися їх знайомі. Розрахувавшись за замовлення та викликавши таксі на деякий час вийшла з кафе, а коли повернулась побачила біля кафе свого чоловіка ОСОБА_2 та ОСОБА_1, який у грубій формі вимагав у її чоловіка покинути кафе. Потім ОСОБА_1 дістав револьвер і направив його на когось з присутніх. Чула як хтось з присутніх просив ОСОБА_1 прибрати зброю, а згодом пролунав постріл.

Також суд не дав оцінки показанням свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7, які у своїх показаннях стверджували, що в ніч на 31 серпня 2003 року відпочивали з подружжям Шевченко у кафе "Дар`я-Т". Коли ОСОБА_2 залишився один за столом, ОСОБА_1 вивів його з кафе на вулицю, вимагаючи покинути кафе у зв`язку з тим, що він, на його думку, був у стані алкогольного сп`яніння та заснув за столом. На вулиці між ними відбулась суперечка. Усі пояснювали ОСОБА_1, що розрахувались в кафе та викликали таксі їхати додому, але той наполягав на своєму і, тримаючи ОСОБА_2 за пасок штанів, не відпускав. Фактично суперечка відбувалась між подружжям Шевченко та ОСОБА_1., які один одного ображали, а вони участі у ній не брали. ОСОБА_7 весь час намагався залагодити конфлікт. Потім ОСОБА_1, тримаючи ОСОБА_2 за одяг, дістав револьвер та на витягнутій паралельно землі руці направив його на ОСОБА_2 Вони просили ОСОБА_1 прибрати револьвер, але він вистрелив в обличчя ОСОБА_2 влучивши в праве око.

Судом не встановлено хто саме завдав удар по руці ОСОБА_1, на що посилається останній, внаслідок чого куля влучила в око потерпілому ОСОБА_2 та не усунуто суперечностей у показаннях з цього приводу.

Отже суд, в порушення вимог ст. 369 КПК України залишив поза увагою докази, які істотно впливають на правильність його висновків і за наявності суперечливих доказів не навів у вироку переконливої мотивації щодо того, чому прийняті до уваги одні докази і відкинуті інші.

Згідно вимог ст. 334 КПК України, мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Проте судом першої інстанції зазначені вимоги закону дотримані не були, оскільки у вироку відсутній аналіз та оцінка доказів обвинувачення ОСОБА_1 за ч.3 ст. 365 КК України, а також відсутній мотивований висновок суду про те, чому він відкинув докази обвинувачення. Місцевий суд обгрунтував своє рішення про відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 365 КК України, лише висновком службового розслідування від 18 вересня 2003 року, не оцінивши його в сукупності з доказами обвинувачення. Крім того, обставини вчинення злочину встановлені судом і викладені ним у вироку відрізняються від обставин зазначених у висновку службового розслідування.

Як видно з вироку, суд у цій частині взагалі не дав оцінки показанням потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про те, що претензій зі сторони працівників кафе та відвідувачів з приводу порушення громадського порядку до них не було. Пояснювали, що не вчиняли будь-яких протиправних дій щодо ОСОБА_1 Також ОСОБА_1 не попереджав про намір застосувати спеціальний засіб-револьвер травматичної дії "Корнет-С", а діставши його одразу направив на ОСОБА_2, при цьому хтось з присутніх під час конфлікту просив його прибрати револьвер.

Судом залишилось не з`ясованим питання чи були законні підстави у ситуації, що склалась, для застосування ОСОБА_1 спеціального засобу-револьверу травматичної дії "Корнет-С", який належав йому особисто.

Не дотримавшись усіх вимог кримінально-процесуального закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 суд дійшов передчасного висновку про відсутність у його діях складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 365 КК України.

Апеляційний суд, перевіряючи законність прийнятого судом першої інстанції рішення, уваги на допущені ним порушення закону не звернув.

Крім того, суд апеляційної інстанції у своїй ухвалі зазначив про те, що місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку про правомірність дій ОСОБА_1 щодо намагання застосувати спеціальний засіб з метою припинення групового порушення громадського порядку, хоча судом першої інстанції не було встановлено такого порушення. Зокрема судом не враховано те, що постановою органу досудового слідства від 26 березня 2004 року відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 296, 342 КК України, яка ніким не оскаржувалась та щодо них не складались протоколи про вчинення адміністративних правопорушень.

За таких обставин, судові рішення не можуть вважатись законними та обгрунтованими і підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи, суду необхідно проаналізувати всі зібрані у справі докази, дати їм належну оцінку, а також перевірити інші доводи касаційних скарг і правильно кваліфікувати дії ОСОБА_1, постановивши обгрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального законодавства.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційні скарги потерпілого ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 задовольнити.

Вирок Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 13 червня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 7 листопада 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.