Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 23 липня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом, касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 квітня 2009 року.

Вироком Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 27 лютого 2009 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянина України, уродженця та мешканця села Орєхово Сакського району Автономної Республіки Крим, раніше неодноразово судимого, востаннє 7 жовтня 2004 року за ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України на п'ять років шість місяців позбавлення волі, звільненого умовно-достроково на один рік дев'ять місяців 4 дні,

засуджено за ч. 1 ст. 296 КК України на п'ять місяців арешту, а на підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 7 жовтня 2004 року, та призначено остаточне покарання - один рік три місяці позбавлення волі.

Вироком Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 квітня 2009 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 в частині призначення йому покарання скасовано.

Призначено ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 296 КК України покарання у виді арешту строком на п'ять місяців, а на підставі ст. ст. 71 КК України - остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк один рік десять місяців.

У решті вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, 18 липня 2008 року з 22-ї години 5 хвилин до 22-ї години 25 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи елементарні правила поведінки в суспільстві, перебуваючи у відділенні приймального покою Сакського ТМУ, розташованого в будинку № 22 по вулиці Лобозова міста Саки, діючи з особливою зухвалістю, зламав двері ізолятора для тримання осіб, які перебувають у стані психозу, де перебувала його дружина, доставлена туди службою швидкої допомоги у зв'язку з тим, що на ґрунті вживання спиртних напоїв у неї стався припадок.

На зауваження медичного персоналу ОСОБА_1 не реагував, натомість, діючи з особливою зухвалістю, завдав удару ногою в область паху лікарю-хірургу ОСОБА_2, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження. Після цього ОСОБА_1 проник у приміщення ізолятора, де перешкодивши лікарю-терапевту ОСОБА_3 провести огляд ОСОБА_4, забрав дружину з медичного закладу.

У касаційному поданні прокурор зазначає про те, що 19 липня 2008 року постановою судді Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим до ОСОБА_1 за ті дії, про які йдеться у вироку, застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу, у зв'язку з чим просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу - направити на новий апеляційний розгляд.

Засуджений у своїй касаційній скарзі твердить, що в його діях відсутній склад хуліганства, оскільки він захищав свою дружину від протиправної, на його думку, поведінки медичних працівників. Зазначає ОСОБА_1 і про те, що не завдавав ОСОБА_2 ударів.

До того ж, на думку засудженого, за свої дії він був притягнутий до адміністративної відповідальності, що не було враховано судом при розгляді кримінальної справи.

ОСОБА_1 просить вирок апеляційного суду щодо нього скасувати, а справу - закрити.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України; думку прокурора, який просив залишити касаційну скаргу та касаційне подання без задоволення; а судове рішення щодо засудженого - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання та касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і є обґрунтованим.

Так, потерпілий ОСОБА_2 стверджував, що ОСОБА_1, знаходячись у приймальному відділенні Сакського ТМУ, висловлювався брутальною лайкою, виламав двері ізолятора для тримання осіб, які перебувають у стані психозу. Також, за словами ОСОБА_2, ОСОБА_1 ударив його ногою в пах, а потім защемив його ліву руку та ногу дверима.

Свідок ОСОБА_5 зазначала, що через деякий час після того, як в ізолятор для тримання осіб, які перебувають у стані психозу, помістили жінку, що перебувала у стані алкогольного сп'яніння, у приймальне відділення забіг п'яний ОСОБА_1 і почав висловлюватися брутальною лайкою на адресу медичних працівників, а потім бити по клітці ізолятора.

Аналогічні показання дала свідок ОСОБА_3

За висновком судово-медичної експертизи у ОСОБА_2 виявлені синці на лівому передпліччі та правому колінному суглобі.

Оцінивши ці та інші досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_1 хуліганських дій та кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 296 КК України.

Будь-якої протиправної поведінки медичних працівників, від якої ОСОБА_1 був вимушений захищати свою дружину, про що засуджений зазначає у своїй касаційній скарзі, при перевірці справи в касаційному порядку не виявлено.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що зі ОСОБА_4 18 липня 2008 року після вживання спиртних напоїв трапилася істерика, вона впала і билася головою об асфальт, у зв'язку з чим каретою швидкої допомоги була доставлена в лікарню, де їй надавали медичну допомогу.

Тому доводи касаційної скарги засудженого у цій частині колегія судді вважає необґрунтованими.

Не може погодитися колегія суддів і з доводами касаційної скарги та касаційного подання щодо безпідставного притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, оскільки за вчинення зазначених у вироку хуліганських дій на засудженого було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Як убачається з матеріалів справи, раніше за грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, а саме, виламування дверей ізолятора, безпричинне заподіяння тілесних ушкоджень лікарю-хірургу ОСОБА_2, перешкоджання проведення медичного огляду лікарю терапевту ОСОБА_3, ОСОБА_1 до будь-якого виду юридичної відповідальності, зокрема адміністративної, не притягувався.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання за вчинений злочин, суд апеляційної інстанції дотримався вимог ст.ст. 65, 71 КК України та призначив винному покарання за сукупністю вироків, яке є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,

касаційне подання прокурора та касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 квітня 2009 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.