Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 липня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 листопада 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 січня 2009 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

раніше не судимого,

- засуджено за ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджений за те, що він 26.08.2008 року близько 23 год. 30 хв., будучи в стані алкогольного сп'яніння, з метою відкритого викрадення чужого майна біля будинку АДРЕСА_1 підійшов до неповнолітньої ОСОБА_2, завдав їй удари в обличчя, заподіявши легкі тілесні ушкодження, що не потягли короткочасного розладу здоров'я, та відкрито заволодів її майном - мобільним телефоном "Самсунг Х 640" з чіп-картою на суму 783 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 січня 2009 року вирок щодо ОСОБА_1 залишений без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 стверджує про невідповідність призначеного йому покарання тяжкості злочину і даним про його особу внаслідок суворості. Посилається на те, що при призначенні йому покарання суд недостатньо врахував те, що злочин він учинив вперше, свою вину визнав повністю, щиро розкаявся, відшкодував потерпілій заподіяну матеріальну шкоду в повному обсязі, працював, характеризувався позитивно, мав на утриманні батьків-пенсіонерів. Просить судові рішення щодо нього змінити, звільнивши від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Доведеність винуватості та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.2 ст. 186 КК України у касаційній скарзі не заперечується.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування судових рішень, по справі не встановлено.

Разом з тим, судові рішення щодо ОСОБА_1 підлягають зміні у зв'язку з невідповідністю призначеного йому покарання тяжкості злочину та даним про особу засудженого внаслідок суворості.

Так, при призначенні ОСОБА_1 покарання суд урахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, а саме те, що він характеризувався задовільно, раніше не судимий, вину визнав, щиро розкаявся у вчиненому, повністю відшкодував потерпілій заподіяну матеріальну шкоду та погодився відшкодувати моральну шкоду згідно із заявленим цивільним позовом. Однак суд взяв до уваги й те, що ОСОБА_1 схильний до вживання спиртного, злочин учинив щодо неповнолітньої, будучи в стані алкогольного сп'яніння.

З огляду на зазначені дані, суд дійшов вірного висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України покарання у виді позбавлення волі та не знайшов підстав для застосування щодо нього ст. 75 КК України.

Разом з тим, суд помилково визнав відсутність підстав для призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Зокрема, суд не звернув уваги на те, що ряд обставин, на які він послався у вироку, відповідно до вимог ст. 66 КК України були пом'якшуючими покарання ОСОБА_1, зокрема, вчинення ним злочину вперше, щире каяття, повне відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди. Окрім того, як видно зі справи, ОСОБА_1 на спеціальних обліках не перебував, мав постійне місце проживання, де характеризувався позитивно (а.с.23, 77-78). Відповідно до довідки, наданої Зеленогірським виконавчим комітетом Зеленогірської сільської ради від 25.02.2009 року, яка долучена до касаційної скарги, ОСОБА_1 мав на утриманні похилого віку батьків-пенсіонерів, а саме хвору матір, 1937 року народження, та батька - ветерана війни, 1934 року народження. Згідно з характеристикою, наданою ПП "Ост-Троф", за час роботи в 2008 році монтажником в цьому підприємстві ОСОБА_1 зарекомендував себе виключно позитивно.

Зазначені вище пом'якшуючі покарання обставини, з урахуванням даних про особу винного, істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину і давали підстави для призначення ОСОБА_1 покарання нижче від найнижчої межі санкції ч. 2 ст. 186 КК України, тобто для застосування ст. 69 КК України.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним змінити судові рішення щодо ОСОБА_1 та пом'якшити призначене йому покарання, застосувавши ст. 69 КК України.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 листопада 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 січня 2009 року щодо ОСОБА_1 змінити: із застосуванням ст. 69 КК України пом'якшити ОСОБА_1 покарання до 2 років позбавлення волі.

У решті судові рішення щодо нього залишити без зміни.