Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 липня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, яка брала участь при розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Кіровського районного суду м. Донецька від 26 грудня 2008 року, яким засуджені:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

громадянин України, раніше несудимий,

за ст. 186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком 2 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи та періодично з'являтися у ці органи для реєстрації.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

громадянин України, раніше несудимий,

за ст. 186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком 2 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_2 покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи та періодично з'являтися у ці органи для реєстрації.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винними та засуджені за те, що 2 листопада 2007 року приблизно о 22 год., знаходячись біля ставку, розташованого за територією "30-го" ринку у Кіровському районі м. Донецька, під погрозою застосування насильства, яке не було небезпечним для життя та здоров'я ОСОБА_3, відкрито заволоділи майном потерпілого на суму 700 грн.

Крім цього, 29 листопада 2007 року приблизно о 13 год. 30 хв., ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повторно, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння на території лікарняного комплексу ЦРЛ № 24, який розташований по проспекту Семашко у м. Донецьку, із застосуванням насильства, яке не було небезпечним для життя та здоров'я ОСОБА_4, відкрито заволоділи належним майном матері ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на загальну суму 2020 грн.

У касаційному поданні прокурор, яка брала участь при розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи правильності кваліфікації та обгрунтованості засудження ОСОБА_1 та ОСОБА_2, порушує питання про скасування постановленого по справі вироку із направленням справи на новий судовий розгляд, оскільки вважає, що призначене ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання не відповідає тяжкості вчинених ними злочинів та даним про їх особи через м'якість.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подання, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку, є, зокрема, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Відповідно до ст. 372 КПК України невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею кримінального кодексу, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості, так і суворості.

Як видно із вироку, висновки про доведеність винності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які вони засуджені суд зробив на підставі показань самих засуджених, інших доказах.

Проте, вирок суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засуджених.

Як видно із матеріалів кримінальної справи, призначаючи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання, суд не в повній мірі врахував суспільну небезпеку вчинених злочинів, які згідно зі ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких. Крім того, судом достатньо не враховано, що один із злочинів засуджені вчинили, перебуваючи у нетверезому стані, що збитки потерпілим не були відшкодовані засудженими, а викрадене повернуто потерпілим органами міліції в ході слідчих дій.

За таких обставин вирок суду щодо призначення покарання засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає скасуванню.

Якщо при новому розгляді справи суд дійде висновку про винність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів за аналогічних обставин, - призначене їм покарання слід вважати м'яким.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційне подання прокурора, яка брала участь при розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Вирок Кіровського районного суду м. Донецька від 26 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочинів та особі засуджених внаслідок м'якості, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суддів.