Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 14 жовтня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Автономної Республіки Крим на вирок Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 30 січня 2010 року, яким засуджено до позбавлення волі

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не маючого судимості в силу ст. 89 КК України,

- за ч.2 ст. 186 КК України на 5 років, а на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та покладено обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку справа не перевірялася.

За наведених у вироку обставин ОСОБА_5 засуджено за те, що він 28 жовтня 2009 року близько 19 год. у дворі будинку АДРЕСА_1, завдав одного удару долоню в голову ОСОБА_6 Від отриманого удару у потерпілого випав мобільний телефон, яким відкрито заволодів засуджений.

У касаційному поданні прокурор вказує, що судом неправильно застосовано кримінальний закон, а тому просить вирок суду змінити і призначити засудженому покарання з урахуванням вимог ст. 69-1 КК України.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню за таких підстав.

Висновки про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні зазначених дій суд у вироку обгрунтував дослідженими у судовому засіданні доказами, і що, по суті, у касаційному поданні прокурора не оспорюється, як не оспорюється і правильність кваліфікації дій засудженого.

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, в якості обставин, що пом’якшують покарання судом визнано щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку, знаходження на його утриманні неповнолітньої дитини. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено

Згідно з вимогами ст. 69-1 КК України за наявності обставин, що пом’якшують покарання, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні підсудним своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Санкція ч.2 ст. 186 КК України, за якою засуджено ОСОБА_5, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років позбавлення волі.

З урахуванням наведеного суд мав призначити ОСОБА_5 покарання у виді 4 років позбавлення волі, а тому допущена місцевим судом помилка підлягає виправленню судом касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити.

Вирок Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 30 січня 2010 року щодо ОСОБА_5 – змінити, постановлено вважати його засудженим за ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки з покладенням на нього обов’язків, передбачених п.п. 3, 4 ст. 76 КК України.