Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

потерпілої ОСОБА_5

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 12 жовтня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 11 травня 2010 року.

Цим вироком засуджено:

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше

судимого 16 березня 2007 року за ч.1 ст. 15,

ч.1 ст. ч.152 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі, звільненого 05 лютого 2009 року на підставі

п."Г" ст. 1 Закону України "Про амністію" від

12 грудня 2008 року,

- за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України на 14 років позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 152 КК України на 10 років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_6 визначено остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 14 років.

Як установив суд, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, приблизно о 19 год. 50 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, на березі озера, розташованого на вул. Булгакова, 12 в м. Києві, вчинив умисне вбивство ОСОБА_7, поєднане із зґвалтуванням, її зґвалтування, вчинене повторно, що спричинило особливо тяжкі наслідки, та таємне викрадення особистого майна потерпілої за таких обставин.

ІНФОРМАЦІЯ_2, приблизно о 19 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, біля магазину "Бі-маркет", розташованого на вул. Симиренка, 17 в м. Києві, зустрів наочно знайому ОСОБА_7, з якою став збирати склотару на території вказаного масиву. Знаходячись на березі озера, розташованого на вул. Булгакова, 12 в м. Києві, приблизно о 19 год. 50 хв. ОСОБА_6 вирішив зґвалтувати ОСОБА_7, проте побоюючись бути викритим вирішив потерпілу спочатку вбити, а потім зґвалтувати.

З цією метою, ОСОБА_6 за обставин наведених у вироку, повалив ОСОБА_7 на землю, де протягом декількох хвилин руками стискав шию потерпілої, внаслідок чого від механічної асфіксії сталася її смерть.

Позбавивши у такий спосіб життя потерпілої, ОСОБА_6 зґвалтував потерпілу, що потягло за собою особливо тяжкі наслідки? смерть ОСОБА_7

Після вбивства, ОСОБА_6, у той же день, приблизно о 20 год., знаходячись на березі зазначеного озера, таємно викрав у ОСОБА_7 мобільний телефон "SONI ERICSSON k 700 і" вартістю 300 грн. з сім-карткою оператора мобільного зв’язку "Djuce" вартістю 25 грн., а також 30 пустих пляшок ціною 15 коп. кожна, а всього на загальну суму 329 грн. 50 коп.

У касаційному поданні прокурор порушив питання про скасування вироку в зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та призначенням засудженому покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через його м’якість. Вважає, що злочинні дії ОСОБА_6, щодо вчинення ним статевих зносин з потерпілою ОСОБА_7, після її вбивства, слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 153 КК України. Також стверджує, що висновки суду мають суперечності, що позбавляє дійти однозначного висновку щодо правової оцінки дій засудженого. За змістом скарги просить скасувати вирок, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який частково підтримав касаційне подання, та просив скасувати вирок у частині засудження ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 152 КК України, провадження у справі в цій частині закрити, а покарання призначене судом першої інстанції залишити без зміни, пояснення потерпілої ОСОБА_5, яка не заперечувала проти думки прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведенні в поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Матеріалами справи встановлено, що досудове та судове слідство у ній проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, таких порушень цього закону, котрі були б суттєвими і призвели до скасування вироку, у справі не допущено, а висновки суду про винність ОСОБА_6 у вчиненні ним умисного

вбивства ОСОБА_7, поєднаного із її зґвалтуванням та таємному викраденні майна потерпілої, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені розглянутими в

судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, і зокрема, даними, що містяться у показаннях самого засудженого, потерпілої ОСОБА_5, свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9, протоколі огляду місця події, висновках судово-медичної і судово-фоноскопичної експертиз та не оспорюються у касаційному поданні.

Дії ОСОБА_6 за п.10 ч. 2 ст. 115 та ч.1 ст. 185 КК України кваліфіковано правильно.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне цей вирок у частині засудження ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 152 КК України скасувати, а провадження в справі закрити.

Згідно ч.1 ст. 152 КК України під зґвалтуванням слід розуміти природні статеві зносини між особами різної статті всупереч або з ігноруванням волі потерпілої особи із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи.

Як убачається з вироку, суд визнав доведеним і засудив ОСОБА_6 за те, що він, позбавивши ОСОБА_7 життя, здійснив статевий акт з трупом потерпілої, що виключає його відповідальність, як за злочин, передбачений ст. 152 КК України, так і за злочин, відповідальність за який настає за статтею 153 КК України.

Дотримався суд вимог закону і при призначенні покарання засудженому.

Ураховуючи ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_6 злочинів, один з яких є особливо тяжким злочином, пов’язаним з умисним позбавленням життя людини, дані про особу винного та всі обставини справи, суд відповідно до ст. 65 КК України призначив йому в межах санкції ч. 2 ст. 115 КК України необхідне для його виправлення та попередження нових злочинів покарання у виді позбавлення волі на певний строк, приближене до максимального.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку щодо ОСОБА_6 через м’якість покарання, про що прокурор порушив питання в касаційному поданні.

Скасування вироку в частині засудження ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 152 КК України не зменшує обсягу обвинувачення, визнаного доведеним, а тому колегія суддів не знаходить підстав і для пом’якшення призначеного йому судом покарання.

Отже, при перевірці справи в касаційному порядку не виявлено будь-яких, передбачених ст. 398 КПК України, підстав для скасування вироку щодо ОСОБА_6, у тому числі з наведених у касаційному поданні мотивів.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду м. Києва від 11 травня 2010 року в частині засудження ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 152 КК України скасувати, а провадження у справі в цій частині закрити.

Вважати ОСОБА_6 засудженим за сукупністю злочинів, передбачених п.10 ч. 2 ст. 115 КК України та ч.1 ст. 185 КК України, до покарання визначеного судом першої інстанції, тобто до позбавлення волі на строк 14 років.

У решті вирок залишити без зміни.