Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 9 липня 2009 року справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої й апеляційної інстанцій, на судові рішення щодо ОСОБА_1,

постановою Київського районного суду м. Донецька від 5 листопада 2008 року скасовано постанову слідчого в особливо важливих справах СВ ПМ ДПА в Донецькій області від 14 серпня 2008 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, та відмовлено в порушенні кримінальної справи.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 20 листопада 2008 року постанову місцевого суду залишено без зміни.

На думку особи, яка порушила кримінальну справу, ОСОБА_1, будучи фізичною особою-підприємцем, в результаті завищення податкового кредиту, за період з січня 2007 року по вересень 2007 року не нарахував і не сплатив до бюджету податок на додану вартість в сумі 1 106 222 гривень.

У касаційному поданні прокурор посилається на те, що судами необґрунтовано скасовано постанову слідчого про порушення кримінальної справи, оскільки органами досудового слідства при порушенні кримінальної справи було дотримано вимоги ст. ст. 94, 98 КПК України. Просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України; думку прокурора, який підтримав касаційне подання; пояснення захисника, який просив залишити касаційне подання без задоволення; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти лише наявність передбачених ст. 94 КПК України приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Проте місцевий суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1, вказаних вимог закону не дотримався.

Так, у постанові про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 зазначені передбачені ст. 94 КПК України приводи і підстави для її порушення, які місцевим судом всупереч вимогам ст. 236-8 КПК України не перевірені.

Крім того, суд вдався до оцінки наявних у справі доказів, тобто заздалегідь вирішив ті питання, які мають вирішуватися при розгляді справи по суті.

Апеляційний суд на вказані недоліки уваги не звернув та залишив рішення суду першої інстанції без зміни.

Оскільки суди першої й апеляційної інстанцій, розглянувши справу з порушеннями вимог ст. 236-8 КПК України, дійшли передчасного висновку про незаконність постанови про порушення кримінальної справи, постанова місцевого суду та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Під час нового судового розгляду необхідно у відповідності з вимогами ст. 236-8 КПК України перевірити наявність передбачених ст. 94 КПК України приводів і підстав для винесення постанови про порушення кримінальної справи, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення зазначеної постанови, та, не розглядаючи й заздалегідь не вирішуючи тих питань, які вирішуються судом при розгляді справи по суті, постановити законне і справедливе судове рішення.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

касаційне подання прокурора задовольнити.

Постанову Київського районного суду м. Донецька від 5 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 20 листопада 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.