Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 7 жовтня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Херсонської області і касаційною скаргою представників потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на вирок Білозерського районного суду Херсонської області від 10 серпня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 27 жовтня 2009 року.

Вироком Білозерського районного суду Херсонської області від 10 серпня 2009 року

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого,

засуджено:

за ч. 1 ст. 156 КК України до позбавлення волі на 1 рік;

за ч. 2 ст. 156 КК України до позбавлення волі на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_7 остаточно призначено 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки та на підставі ст. 76 КК України на нього покладені певні обов’язки.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 27 жовтня 2009 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він протягом 2006-2007 років, працюючи вчителем трудового навчання в Садівській загальноосвітній школі в Білозерському районі Херсонської області, вчиняв розпусні дії щодо учениці цієї школи, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. Крім того, ОСОБА_7 6.02.2009 року вчинив розпусні дії щодо учениці зазначеної школи, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3.

У касаційному поданні порушується питання про скасування судових рішень у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотними порушеннями кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок непризначення на підставі ст. 55 КК України додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов’язані з педагогічною діяльністю, і направлення справи на новий судовий розгляд. На думку прокурора, суд безпідставно застосував до ОСОБА_7 ст. 75 КК України та звільнив його від відбування покарання. Крім того, апеляційний суд не мотивував своє рішення щодо залишення апеляції прокурора без задоволення.

У касаційній скарзі представники потерпілих ОСОБА_5 в інтересах потерпілої ОСОБА_9 та ОСОБА_6 в інтересах потерпілої ОСОБА_8 порушують питання про скасування судових рішень у зв’язку з неправильним застосуванням судом ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційні подання та скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних подання та скарги представників потерпілих, колегія суддів вважає, що подання та скарга підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку, ухвали, постанови є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчинених злочинах, правильності кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 156, ч. 2 ст. 156 КК України та призначення судом основного покарання у касаційних поданні та скарзі не заперечуються.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання, зокрема, у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи ступінь тяжкості злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Проте, суд, звільняючи ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, недостатньо врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів та даних про особу засудженого.

Як убачається з матеріалів справи, суд, звільняючи ОСОБА_7 від покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, не врахував, що він, працюючи вчителем у школі, вчинив злочини щодо малолітньої та неповнолітньої осіб, а саме, об’єктом його посягань стали діти – дві дівчинки, яким на момент вчинення злочину виповнилося лише 13 та 14 років, у скоєному не розкаявся.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого слід розглянути справу відповідно до вимог чинного законодавства.

Якщо при новому розгляді справи винуватість ОСОБА_7 буде доведена у такому ж обсязі обвинувачення і не буде встановлено нових даних про його особу, то звільнення його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України слід вважати необгрунтованим.

При новому розгляді справи суду необхідно також вирішити питання про можливість призначення ОСОБА_7 відповідного додаткового покарання.

Керуючись ст.ст. 395. 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Херсонської області та касаційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задовольнити.

Вирок Білозерського районного суду Херсонської області від 10 серпня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 27 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_7 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.