Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 30 червня 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Сумської області від 12 березня 2009 року,

вироком Сумського районного суду Сумської області від 19 грудня 2008 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця с. Миколаївка Роменського району Сумської області, жителя

с. Краснопілля Краснопільського району Сумської області, раніше не судимого, -

засуджено за ч.2 ст. 149 КК України до позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 1500 грн., 500 грн. та 500 грн. відповідно.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за скоєння злочину, пов'язаного з торгівлею людьми, за таких обставин.

У 2002 році ОСОБА_2, при перевезенні до аеропортів Борисполя, Харкова, Москви мешканців Сумської області, познайомився з дівчатами, які за кордоном займалися проституцією, та дізнався від них про організацію нелегальної праці повій за кордоном, можливість заробити на торгівлі дівчатами та існування в турецькому місті Анталія сутенера ОСОБА_6, з яким в подальшому ОСОБА_2 спілкувався по телефону у 2004 році.

У вересні 2006 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_6 пропозицію на умовах попередньої оплати підшукувати в Україні і продавати йому дівчат, які б у м. Анталія працювали повіями.

Відповідно до умов домовленості ОСОБА_2 повинен був за грошову винагороду підшукувати привабливих дівчат та схиляти їх до роботи повіями у Туреччині, а ОСОБА_6 брався забезпечити ОСОБА_2 грошовими коштами, шляхом переказу їх за системою "Western Union", на оформлення закордонних паспортів, перевезення дівчат до аеропорту, оплату перельоту з України до м. Анталія, видачі кожній дівчині доларової готівки для придбання туристичної візи та омани представників місцевої влади про ціль їх приїзду до Туреччини.

За кожну продану українську дівчину в залежності від їх привабливості ОСОБА_2 було обіцяно від 1000 до 2000 доларів США.

В подальшому на підставі такої домовленості ОСОБА_2 в липні 2006 року відправив до Туреччини ОСОБА_4, в жовтні 2006 року - ОСОБА_3, в березні 2007 року - ОСОБА_5 та у квітні 2007 року - ОСОБА_7 і ОСОБА_8

За відправку дівчат ОСОБА_2 в якості винагороди отримував грошові переводи з Туреччини на суми 500-600 доларів США.

Не отримав ОСОБА_2 винагороди лише за відправку ОСОБА_5, яка невдовзі після відправки повернулася з Туреччини у зв'язку з вагітністю.

Таким чином, за вказаний період часу ОСОБА_2 у якості винагороди за вербування та відправку до Туреччини ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 отримав по системі "Western Union" грошових переводів на суму 2100 доларів США.

Вироком апеляційного суду Сумської області 12 березня 2009 року за апеляцією прокурора вирок Сумського районного суду Сумської області від 19 грудня 2008 року в частині призначеного ОСОБА_2 покарання скасовано і постановлено новий вирок, згідно з яким ОСОБА_2 за ч.2 ст. 149 КК України засуджено до позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією належного йому майна, за винятком житла. В решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 посилається на невідповідність призначеного йому покарання тяжкості злочину і його особі. За цих підстав просить про зміну вироку та призначення йому більш м'якого покарання.

У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_1 також посилається на невідповідність призначеного ОСОБА_2 покарання тяжкості злочину внаслідок суворості, оскільки судом безпідставно не взято до уваги пом'якшуючи покарання обставини. З цих підстав просить про зміну вироку та призначення ОСОБА_2 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який заперечував проти доводів касаційних скарг, захисника, яка підтримала касаційні скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину за викладених у вироку обставин та правильність кваліфікації його дій ґрунтуються на досліджених і перевірених у судовому засіданні доказах та у касаційних скаргах не оспорюється.

Однак, призначаючи покарання засудженому, суд не в повній мірі дотримався вимог ст. 65 КК України, відповідно до яких суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Так, суд не урахував, що ОСОБА_2 щиро розкаявся у вчиненому, частково компенсував завдані збитки потерпілій ОСОБА_3, працює більше 10 років у Краснопільському ТОВ "Теплоенерго", а також не взяв до уваги протокол загальних зборів зазначеного підприємства про взяття на поруки ОСОБА_2, та те, що його матір часто хворіє та потребує догляду, а його сім'я у жовтні 2008 року втратила новонароджену дитину, що значною мірою позначилося на фізичному та психологічному стані його дружини.

Вказані обставини, що пом'якшують покарання, дають підстави для пом'якшення призначеного ОСОБА_2 покарання.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Сумської області від 12 березня 2009 року щодо ОСОБА_2 змінити, пом'якшити йому за ч. 2 ст. 149 КК України покарання до 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю, окрім житла.

В решті вирок залишити без зміни.