Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 червня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 18 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 19 серпня 2008 року.

Вироком Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 18 квітня 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця та мешканця м. Макіївки Донецької області,

громадянина України,

раніше неодноразово судимого, у тому числі 30 липня 2004 року Совєтським районним судом м. Макіївки Донецької області за ч. 2 ст. 185 КК України та на підставі ст. 71 КК України на 4 роки позбавлення волі; звільненого 30 березня 2007 року умовно-достроково на 1 рік 3 місяці 1 день, -

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 30 липня 2004 року та остаточно визначено покарання - 5 років позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 19 серпня 2008 року цей вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 5 жовтня 2007 року близько 15 години 30 хвилин, перебуваючи у приміщенні м'ясного павільйону, розташованого на ринку ТОВ "Десна" у Совєтському районі м. Макіївки Донецької області, шляхом вільного доступу, відкрито, з корисливих мотивів, з коробки, яка знаходилася на прилавку, викрав мобільний телефон "Моторола К-1", вартістю 1 265 грн., з сім-картою ЮМС, яка матеріальної цінності не представляє, і гроші в сумі 521 грн., що належали продавцю ОСОБА_2, та з місця події зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, заподіявши потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 1 786 грн.

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про зміну постановлених щодо нього судових рішень та перекваліфікацію його дій з ч. 2 ст. 186 КК України на ч. 2 ст. 185 КК України і пом'якшення йому покарання. При цьому посилається на те, що висновок суду про доведеність його вини у відкритому викраденні майна потерпілої, ґрунтується виключно на суперечливих, непослідовних та неправдивих показаннях останньої. Стверджує, що вчинив таємне викрадення майна ОСОБА_2 Крім того зазначає, що під час досудового слідства до нього працівниками міліції застосовувалися недозволені методи слідства, відтворення обстановки та обставин події було проведено з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, а також вказує на те, що останнє судове засідання не фіксувалося технічними засобами.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу засудженого частково та вважав, що справа підлягає направленню на новий апеляційний розгляд через порушення апеляційним судом вимог ст. 377 КПК України, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у викраденні чужого майна, повторно, підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, є обґрунтованим і у касаційній скарзі не оспорюється.

Разом із тим, доводи засудженого про неправильну кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 186 КК України заслуговують на увагу.

Відповідно до пунктів 5 та 6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності" від 25 грудня 1992 року № 12 (v0012700-92) при відмежуванні крадіжки від грабежу належить виходити із направленості умислу винної особи і даних про те, чи усвідомлювали потерпілий або інші особи характер вчинюваних винним дій. У зв'язку з цим викрадення належить кваліфікувати як крадіжку не лише тоді, коли воно здійснюється за відсутності потерпілого чи інших осіб, а й тоді, коли воно відбувається в їх присутності за умови, що винна особа не знає про це чи вважає, що робить це непомітно для них. Крадіжку й грабіж належить вважати закінченими з моменту, коли винна особа вилучила майно і має реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним.

Як убачається з послідовних показань ОСОБА_1 як на досудовому слідстві, так і в суд, він разом із своєю знайомою ОСОБА_3, перебуваючи у приміщенні м'ясного павільйону, розташованого на ринку ТОВ "Десна" м. Макіївки, вирішив таємно заволодіти грошима продавця, які лежали у коробці на прилавку та. скориставшись тим, що продавець ОСОБА_2 відволіклась на покупця, схопив з прилавку коробку з грошима, вийшов із павільйону та з місця злочину зник. Потім виявив у коробці крім грошей у сумі 521 грн. мобільний телефон.

З показань потерпілої ОСОБА_2 убачається, що, коли вона обслуговувала покупця, то боковим зором побачила, як ОСОБА_1 забирає з прилавка гроші, але не встигла одразу відреагувати, оскільки все відбувалось дуже швидко. Коли почала кричати, то ОСОБА_1 вже виходив із павільйону. Стверджувати, що засуджений чув, як вона кричала, не може.

Наведені пояснення засудженого та потерпілої узгоджуються і з показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - продавця ринку, які пояснювали, що, коли потерпіла ОСОБА_2 виявила пропажу грошей та почала кричати, то ОСОБА_1 вже у павільйоні не було.

Отже, виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що в матеріалах справи відсутні дані, які б підтверджували, що засуджений, вчиняючи заволодіння чужим майном, усвідомлював, що його дії виявлені потерпілим і, не дивлячись на це, продовжив їх із метою заволодіння майном або його утримання, тобто відкрито викрав чуже майно.

Крім того, всупереч вимогам ст. 334 КПК України, викладаючи формулювання обвинувачення у вироку, суд не зазначив, чи усвідомлював ОСОБА_1, що він відкрито викрадає майно.

З урахуванням викладеного дії ОСОБА_1 підлягають перекваліфікації з ч. 2 ст. 186 КК України на ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно.

При призначенні покарання за цей злочин колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, із яких убачається, що він раніше судимий за вчинення аналогічного злочину, задовільно характеризується за місцем проживання, має захворювання ніг, обставини, що пом'якшують покарання, зокрема, добровільне відшкодування завданих збитків та повне визнання вини.

Що стосується посилань у касаційній скарзі на допущені органами досудового слідства та судом істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, то вони є безпідставними, оскільки при перевірці справи не встановлено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягнули за собою скасування прийнятих по справі судових рішень.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого задовольнити частково.

Вирок Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 18 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 19 серпня 2008 року щодо ОСОБА_1 з м і н и т и.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 186 КК України на ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому за цією статтею покарання - 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 30 липня 2004 року у виді 6 місяців позбавлення волі та остаточно визначити покарання - 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

У решті ці судові рішення залишити без зміни.